Постанова № 44544685, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 910/28719/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Мальченко А.О.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

представники сторін у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015р.

у справі № 910/28719/14 (суддя: Грєхова О.А.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт"

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району

про стягнення 33563,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором № ДС-9 від 04.07.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року у справі № 910/28719/14 позов задоволено повністю: стягнуто з комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" 26031 грн. 60 коп. заборгованості, 5747 грн. 17 коп. інфляційних, 1784 грн. 41 коп. трьох відсотків річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов, укладеного між сторонами договору на виконання робіт №ДС-9 від 04.07.2012 не виконав зобов'язання з оплати робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 26031,60 грн., а також позивачем нараховано за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 5747,17 грн. втрат від інфляції та 1784,41 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року по справі № 910/28719/14 та відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що всі оригінали документів відповідача вилучені ухвалою Шевченківського суду міста Києва на підставі клопотання слідчого, яку мотивовано тим, що в період 2012-2014 невстановленими особами до актів приймання виконаних робіт та наданих послуг, та в іншу документацію вносились неправдиві дані, щодо їх обсягів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району та призначено справу № 910/28719/14 до розгляду.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Руденко М.А., судді Мальченко А.О., Пономаренко Є.Ю.

У судові засідання представники сторін двічі не з'являлись, про причини неявки суд не повідомляли, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с.90,91), судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2012 року між ТОВ "Майстерліфт" (позивач, підрядник) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (відповідач, замовник) укладено договір № ДС-9 на виконання відновлюваних робіт з ремонту ліфтів (договір) (а.с.10).

За умовами зазначеного договору, виконавець зобов'язався виконати роботи по ремонту ліфтів на об'єктах замовника, зазначених в додатку № 1 до договору, а замовник - прийняти і оплатити вартість робіт у порядку і на умовах, передбачених договором. Перелік робіт, що підлягають виконанню, визначаються кошторисами та погоджується сторонами. Термін виконання робіт складає не більше одного-двох місяців з дня погодження договірної ціни та кошторису по конкретному об'єкту (п.1 договору). Загальна вартість робіт за договором становить 26 031,60 грн., включно з ПДВ.(п. 2.1. договору). Оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, форма КБ-2в. термін перевірки замовником наданої форми актів - три робочих дні. Вид розрахунків за договором - безготівковий. Розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін Актів виконаних робіт.(п.п. 2.2, 2.4, 2.7 договору).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивачем, за результатами виконаних на підставі договору робіт, складено акти приймання-передачі виконаних робіт, форма КБ-2В, та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, форма КБ-3, за серпень 2012 року, які 17.08.2012 без зауважень підписані відповідачем.(а.с.17).

Проте відповідач кошти за виконані роботи не сплатив, внаслідок чого ТОВ «Мастерліфт» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості в сумі 26031,60 грн. та інфляційних коштів в розмірі 5 747,17 грн. , 3 % річних в розмірі 1 784,41 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами спарив належним чином доведено порушення відповідачем умов договору, щодо несплати коштів за виконанні роботи, які були прийнятті останнім без жодних зауважень та заперечень, а тому позовні вимоги, щодо стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій передбачених договором є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань.

Згідно п. 1 ст. 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт підписання сторонами актів приймання-передачі робіт, без зауважень та положення п. 2.7 договору, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт настав, а відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 26031,60 грн. є законними та обґрунтованими.

Стосовно нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку інфляційних що складає 31778,77 грн. та 3% річних - 1784,41 грн., колегія суддів вважає його вірним, нарахованим у відповідності до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення. Заперечень від відповідача щодо даного розрахунку не надходило.

Неогрунтованими є посилання апеляційної скарги на відсутність у відповідача первинних документів по суті позову, оскільки в матеріалах справи наявні копії договору № ДС-9 на виконання відновлювальних робіт ремонту ліфтів від 04 липня 2012 року (а.с.10), актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В) (а.с. 17-25) завірені належним чином , відомості, що містяться в них не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року у справі № 910/28719/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015р.у справі № 910/28719/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015р.у справі 910/28719/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/28719/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.О. Мальченко

Є.Ю. Пономаренко