Ухвала суду № 44544094, 02.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.06.2015 р. Справа№ 914/1724/15

За позовом: Радехівської міської ради Львівської області, м. Радехів Львівської області

до відповідача: Відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції, м. Радехів Львівської області

про визнання права власності територіальної громади на цілісний майновий комплекс та звільнення цього майна з-під арешту.

Суддя П.Манюк

При підготовці до розгляду позовної заяви Радехівської міської ради Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції про визнання права власності територіальної громади на цілісний майновий комплекс та звільнення цього майна з-під арешту, встановлено, що у прийнятті вказаної позовної заяви слід відмовити у зв‘язку з наступним:

Згідно п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Позивачем в одній позовній заяві вказано позовні вимоги, зокрема: визнати за територіальною громадою м. Радехів Львівської області право комунальної власності на цілісний майновий комплекс Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» та визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції про арешт майна боржника - Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2015 р. у виконавчому провадженні № 47441646, звільнити майно з-під арешту.

Відповідно до ст. 181. Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Пунктами 9.1., 9.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Таким чином, вимога позивача про визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції про арешт майна боржника - Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» та оголошення заборони на його відчуження від 15.05.2015 р. у виконавчому провадженні № 47441646, звільнення майна з-під арешту оскаржується в межах справи, в якій виданий відповідний виконавчий документ, та не може бути предметом окремої позовної вимоги, що розглядається в порядку господарського судочинства.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 в якій зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову не до органу ДВС, а до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Враховуючи наведене і керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. В прийнятті позовної заяви Радехівської міської ради Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції про визнання права власності територіальної громади на цілісний майновий комплекс та звільнення цього майна з-під арешту відмовити.

2. Позовні матеріали повернути позивачу на 30 аркушах.

Суддя Манюк П.Т.