Ухвала суду № 44541226, 28.05.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3730/15

Справа №640/11880/14-ц Головуючий 1 інст. - Попрас В.О.

Категорія : договірні Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Черкасова В.В.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 24 березня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особи: ОСОБА_8, приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, приватний нотаріус Вахрушева Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Гаврилова Світлана Анатоліївна, ПАТ "Перший Український міжнародний банк", відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про визнання недійсним договорів та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а у жовтні 2014 року додатково до ОСОБА_7 зазначивши у якості третіх осіб приватних нотаріусів Харківського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., Вахрушеву О.О., ПАТ "ПУМБ" та Відділ примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції в Харківській області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладених ОСОБА_4 з ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. 14 грудня 2013 року та укладеного представником ОСОБА_4 з ОСОБА_7 посвідченого нотаріусом Гавриловою С.А. 7 липня 2014 року, про визнання недійсним договору іпотеки укладеного ОСОБА_4 з ОСОБА_5 посвідченого нотаріусом Вахрушевою О.О. 14 червня 2014 року, а також витребувати квартиру від ОСОБА_7 в порядку ст..388 ЦК України, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 та визнати її (позивача) права власності на цю квартиру.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що вказана квартира була передана за договором іпотеки від 29 лютого 2008 року ПАТ "ПУМБ" на забезпечення виконання нею зобов'язань за кредитним договором, які нею не виконувались й за виконавчим написом нотаріуса було звернено стягнення заборгованості на предмет іпотеки, але за її позовом рішенням Київського районного суду м.Харкова від 30 травня 2014 року при повторному розгляді справи визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного за результатами прилюдних торгів, які відбулись 14 червня 2012 року, також було визнано недійсним акт державного виконавця від 5 липня 2012 року про затвердження результатів прилюдних торгів.

Зазначивши , що в подальшому вона дізналась, що квартира ОСОБА_6 була відчужена за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2013 року ОСОБА_13 , яким за договором іпотеки від 10 червня 2014 року передана в іпотеку ОСОБА_5, а потім відчужив квартиру через свого представника ОСОБА_14 ОСОБА_7, право власності якої зареєстровано у Державному реєстрі ОСОБА_3 просила суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

В письмових запереченнях на позов ОСОБА_3 представник ОСОБА_7 з посиланням на безпідставність вимог про витребування квартири, як у добросовісного набувача, у позові просить відмовити, а представник ПАТ "ПУМБ" зазначав, що позов пред'явлено про недійсність договору купівлі-продажу від імені позивача, який не укладався.

Ухвалою суду від 23 лютого 2015 року до участі по справі зі сторони позивача залучено ОСОБА_8 у якості третьої особи.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24 березня 2015 року у позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення районного суду скасувати, новим рішенням її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, як підставні і обґрунтовані, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та порушення вимог процесуального права при розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до положень ст..308 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення районного суду залишити без зміни з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та за ч.3 ст.212 цього Кодексу оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

По справі, згідно наданих доказів встановлено та не оспорюється те, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ПАТ "ПУМБ", ОСОБА_3 з ОСОБА_8 уклали з банком договір іпотеки від 29 лютого 2008 року, за яким передали належну їм квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис від 11 березня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі № 402, про звернення стягнення заборгованості у розмірі 69012,82 доларів США на предмет іпотеки вказану квартиру.

В межах виконавчого провадження, відкритого відповідно цього виконавчого напису, проведено опис та арешт квартири, проведені ПП "Нива - В.Ш." 14 червня 2012 року повторні прилюдні борги переможцем яких став ОСОБА_6, якому приватним нотаріусом Бондаренко Г.Ю. 16 липня 2012 року видане свідоцтво про придбання спірної квартири.

Згідно договору купівлі-продажу від 14 грудня 2013 року ОСОБА_6 квартира продана ОСОБА_4, яким за договором іпотеки від 10 червня 2014 року на забезпеченням виконання зобов'язань за договором позики ОСОБА_16 передана в іпотеку ОСОБА_5, а за договором купівлі-продажу від 7 липня 2014 року продана ОСОБА_7

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 30 травня 2014 року залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_3 визнано недійсним, укладений за результатами прилюдних торгів, які відбулись 14 червня 2012 року, договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.

Підставою визнання вказаного у цьому рішенні договору купівлі-продажу недійсним визначено судом те що на час проведення 14 червня 2012 року повторних прилюдних торгів сплинув на два дні встановлений ч.5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" шестимісячний строк чинності акту оцінки вартості квартири суб'єкту оціночної діяльності від 12 грудня 2011 року.

З огляду на те, що попереднім рішенням по справі від 14 березня 2013 року залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року у позові ОСОБА_3 про визнання прилюдних торгів недійсними було відмовлено та у зв'язку з цим були відсутні правові перешкоди у відчуженні ОСОБА_6 квартири та те, що укладений з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу не оспорювався до липня 2014 року , а ОСОБА_4 при набутті права власності у грудні 2013 року на цю квартиру діяв добросовісно, суд виходячи із положень ст..ст.215, 216, 330 ЦК України дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу квартири від 14 грудня 2013 року у зв'язку з використанням позивачем неналежного способу захисту без врахування факту відчуження квартири ОСОБА_17.

Колегія з таких саме підстав погоджується з висновком суду про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири укладеного представником ОСОБА_4 з ОСОБА_7 7 липня 2014 року, недійсним договору іпотеки від 10 червня 2014 року з ОСОБА_5 та вважає правильним висновок суду про відмову у її позові про визнання права власності на квартиру та про витребування квартири у добросовісного набувача спірної квартири заявленого на підставі норми ст..388 ЦК України, з урахуванням наступного.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння за ч.1 ст.388 ЦК України має бути , якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння чи була викрадена у власника або особі, якій він передав майно у володіння, а також якщо майно вибуло з володіння власника або особі, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 на забезпечення виконання нею зобов'язань за кредитним договором за договором іпотеки, передали квартиру ПАТ "ПУМБ" в іпотеку за договором іпотеки від 29 лютого 2008 року, який як і виконавчий напис приватного нотаріуса про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки є чинними та не оспорюється ОСОБА_3 та банк здійснив своє право на реалізацію квартири з прилюдних торгів, яке надані банку позивачем при укладанні договору іпотеки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неправильне застосування судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та практику Верховного Суду України з розгляду подібних справ за нормою ч.1 ст.214 ЦПК України, колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду, оскільки відсутні підстави передбачені ч.1 ст.388 ЦК України для витребування майна у ОСОБА_7, яка є добросовісним набувачем і квартира з прилюдних торгів підлягала реалізації, про що позивач усвідомлювала у випадку порушення нею кредитних зобов'язань, з чим вона погодилась при укладанні договору іпотеки не оспорюючи чинності цього договору та виконавчого напису нотаріуса й квартира вибула з її володіння не на підставі скасованого судового рішення, а за чинним виконавчим написом нотаріуса.

З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави до його скасування, задоволення апеляційної скарги у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 24 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді