Ухвала суду № 44538372, 14.05.2015, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/52/14-а

УХВАЛА

Іменем України

"14" травня 2015 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Голосеніної Т.В.

з участю секретаря - Черкасової Ж.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до голови міської ради м. Олександрія ОСОБА_3, з участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправним рішення органу приватизації та міського голови відносно видачі ОСОБА_4 Свідоцтва про право власності від 26.01.2000 р. на кімнату № 68 по вул. Садова, 41 в м. Олександрія, та скасування Свідоцтва про право власності на кімнату № 68 по вул. Садова, 41 в м. Олександрія.

13 травня 2015 року на розгляд суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (заявники) просять забезпечити їх позов, а саме:

- зупинити дію рішення субєкта владних повноважень, що оскаржується, а саме розпорядження органу приватизації Олександрійської міської ради №15143 від 26 січня 2000 року на приватизацію квартири АДРЕСА_1;

- заборонити відділу Державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції виконувати рішення за виконавчим листом №398/3364/14 від 13.03.2015 року Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області до набрання законної сили рішення суду по адміністративній справі № 2а/398/54/12, 398/52/14-а;

- направити ухвалу про забезпечення позову субєкту владних повноважень та до відділу ДВС Олександрійського МРУЮ.

Заявники мотивують заяву про забезпечення позову тим, що на виконанні у відділі ДВС Олександрійського МРУЮ знаходиться виконавчий лист №398/3364/14 від 13.03.2015 року Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2. На думку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконання даного рішення по цивільній справі унеможливить поновлення їх прав, свобод та інтересів та вони втратять можливість реального виконання у майбутньому постанови суду по адміністративній справі, якщо її буде прийнято на їх користь.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення позивачів та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частинами 3,4 ст. 117 КАС України передбачено, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року, зобовязано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоди в користуванні квартирою №68 в будинку №41 по вулиці Садовій в м. Олександрії та надати останнім ключі від вхідних дверей цієї квартири; вирішено виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вказаної квартири, без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2014 року встановлено, що дані реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчать про те, що відповідачі повязують своє право користування житлом з усною домовленістю з братом ОСОБА_1 - ОСОБА_6; за відповідачами зберігається право користування іншими житловими приміщеннями, у спірній квартирі вони ніколи не були зареєстровані, до членів колишнього наймача, а згодом - власників, не належать.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 16 травня 2013 року, яке набрало законної сили, в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визнанні недійсним свідоцтва про право власності на житло відмовлено. Даним рішенням встановлено, що на підставі розпорядження органу приватизації №15143 від 26.01.2000 року ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 приватизували квартиру АДРЕСА_3, про що їм видано Свідоцтво про право власності на житло від 26 січня 2000 року, яке зареєстровано в Олександрійському КМ БТІ 07 лютого 2000 року.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з абзацом 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналізуючи доводи заявників, суд брав до уваги положення абзацу 3 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки заявниками не надано беззаперечних доказів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

За викладених обставин подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Роз'яснити позивачам про їх право повторно звернутися до суду з заявою про забезпечення позову в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Копію ухвали надіслати позивачам.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя