Ухвала суду № 44538235, 03.06.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3673/15-к

1-кп/405/144/15

УХВАЛА

03 червня 2015 року колегія суддів Ленінського районного суду міста Кіровограда в складі:

головуючого судді Майданнікова О.І.,

суддів: Шевченко І.М., Іванової Л.А.,

при секретарі Волошиній І.С.,

за участю:

прокурора Олійник Ю.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, обвинувачених за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України,

встановила:

В провадження Ленінського районного суду міста Кіровограда надійшов від заступника прокурора м. Кіровограда Сандул С. обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120020001472 від 24.02.2015 року відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, обвинувачених за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просила постановити ухвалу про призначення судового розгляду у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не вбачає, кримінальне провадження підсудне Ленінському районному суду міста Кіровограда.

Потерпілий ОСОБА_1 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_8. - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в підготовчому судовому засіданні, кожен окремо, заявили клопотання щодо повернення обвинувального акту прокурору з підстав невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а саме: обвинувальний акт в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить конкретного формулювання обвинувачення - обставин, які характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Обвинувачення викладено без зазначення способу вчинення, не зазначено ознаки спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є обов'язковими при описуванні злочину, а фактичні обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину є незрозумілими та суперечливими. Також не вказано суб'єктивне ставлення ОСОБА_8 до вчинюваного ним злочину та наслідків своїх дій (у т.ч. можливих). Так, об'єктивна сторона злочину (диспозиція статті), передбаченого ч.2 ст. 146, ч.3 ст.289 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 передбачає насамперед зазначення у обвинуваченні місця та часу вчинення злочину, які в даному випадку відсутні. Обвинувачені були поінформовані про те, що потерпілий ОСОБА_1 приїхав на автомобілі і додаткової кваліфікації їх дій за ч.3 ст. 289 КК України не потрібно. Також, слідчий та прокурор в обвинувальному акті не вказують, досудовим розслідуванням не встановлений, початок вчинення злочину, що впливає на визначення підсудності справи; де та коли виник злочинний умисел у кожного з співучасників злочину, хто які саме ролі виконував. Викладені недоліки обвинувального акту порушують у своїй сукупності право на захист обвинуваченого ОСОБА_10 так і інших обвинувачених від конкретного обвинувачення, що є порушенням вимог ст. 87 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали позицію захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Захисник ОСОБА_4 просив розглянути питання про призначення справи до судового розгляду на розсуд суду. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.

Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів дійшла висновку, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

При цьому обвинувачення, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Саме в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено вимогами ст. 337 КПК України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Зокрема, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Зазначених вимог кримінального процесуального закону орган досудового розслідування і прокурор при складанні та затвердженні даного обвинувального акта не повною мірою дотримались, не зазначивши окрім адрес реєстрації місця проживання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 /а.к.п. 4, 8/.

Відповідно до вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (ч.2 п.5 ст.291 КПК України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує,що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34).

Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглянути у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції , п. 54). Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у підпункту "в" п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії").

Як видно із обвинувального акту: «В подальшому, заволодівши майном потерпілого ОСОБА_6., ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 зв'язали руки та ноги ОСОБА_1 ліпкою стрічкою, після чого завернули останнього в килим, позбавивши тим самим можливості вільно пересуватися та винесли його на вулицю до автомобіля потерпілого, після чого поклали потерпілого до багажнику вищевказаного автомобіля».

Викладені фактичні обставини даного злочину, які прокурор вважає встановленими, не відповідають правовій кваліфікації зазначеного злочину саме за частиною 2 ст.146 КК України, так як фактичні обставини не містять в собі посилання на кваліфікуючу ознаку даного злочину - «вчинення за попередньою змовою групою осіб».

Також в обвинувальному акті зазначено, що: «Після чого, ОСОБА_8 сів за кермо автомобіля потерпілого, ОСОБА_6 сів поряд з ОСОБА_7 позаду, після чого останні відвезли ОСОБА_1 до дачного кооперативу «Червона зірка», що розташований по вул. Казанській в м. Кіровограді, де покинули його у лісосмузі зв'язаного на землі, попередньо прикидавши гілками. Після чого ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, з місця вчиненні кримінального правопорушення зникли на автомобілі НОМЕР_1, вартість якого згідно висновку експертизи №13 від 16.03.15 становить 164387,22 грн., який в подальшому залишили біля залізничної дороги неподалік будинку 88 вулиці 2 - Залізнична в м.Кіровограді та з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись при цьому викраденим на власний розсуд».

Викладені фактичні обставини даного злочину, які прокурор вважає встановленими, не відповідають правовій кваліфікації зазначеного злочину саме за частиною 3 ст.146 КК України, так як фактичні обставини не містять в собі посилання на кваліфікуючі ознаки даного злочину - «вчинення за попередньою змовою групою осіб» та «поєднання з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого».

Колегія суддів, зазначає, що формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

Враховуючи викладене, колегія суддів встановила, що обвинувальний акт в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КК України у двох інкримінованих обвинуваченим епізодах, фактично не містить формулювання обвинувачення (обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення тощо), оскільки в ньому викладені тільки фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289 КК України, які прокурор вважає встановленими, та кваліфікація.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на захист не може бути порушеним на будь-якій стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положень ст.2 КПК України.

Враховуючи викладене, суд має забезпечити реалізацію права на захист та передбачених законом процедур не тільки під час судового розгляду, а в тому числі й під час підготовчого судового засідання.

Оскільки вказані відомості, які входять до формулювання обвинувачення, обов'язково зазначаються в обвинувальному акті, їх обсяг, доцільність та достовірність є гарантією права обвинуваченого на захист від пред'явленого обвинувачення.

Колегія суддів, оцінюючи крізь призму положення, закріпленого у підпункту "в" п. 3 ст. 6 Конвенції, відомості, надані обвинуваченим, вважає їх не достатніми для повного розуміння останніми суті висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, дотримання загальних засад судочинства, передбачених ст.7 КПК України.

Таким чином, у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України, а отже, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору - для усунення вказаних недоліків у розумний строк.

З рахуванням викладеного та керуючись п.1, підпунктами «а», «в» п.3 ст.6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 7, 291, п. 3. ч. 3 ст. 314 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесений до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № № 12015120020001472 від 24.02.2015 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, обвинувачених за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, повернути прокурору прокуратури м. Кіровограда для усунення порушень вимог КПК України.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд міста Кіровограда протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.І. Майданніков

Судді: І.М. Шевченко

Л.А. Іванової