Ухвала суду № 44537312, 04.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5585/15 Справа № 202/18692/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С.Г. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2006 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ZРВ0АN00000005, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 20599 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,56% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 08.08.2013 року. 09.08.2006 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу GREAT WALK SAFE SUV5, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ «А-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.06.2009 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредиту у розмірі 121474,58 грн. та судові витрати у розмір 1233,74 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою державного виконавця від 03.09.2009 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 121474,58 грн. 18.02.2011 року відділом ДВС Бердянського МРУЮ була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду.

Крім того, 19.07.2012 року банком вилучено заставний автомобіль GREAT WALK SAFE SUV5, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 у відповідача, який перебував, згідно повідомлення банку, на відповідальному зберіганні в ПАТ КБ «Приватбанк». Автомобіль було реалізовано банком, однак представник позивача не надала суду доказів щодо продажу автомобіля та надходження коштів від продажу автомобіля на погашення заборгованості за кредитним договором. На даний час, відповідно до витягу з державного реєстр обтяжень рухомого майна № 37657755 від 04.09.2012 року, автомобіль у заставі не перебуває. Також представник позивача у судовому засіданні не змогла пояснити суду, яким чином зросло тіло кредиту у липні 2011 року з 131,16 доларів США до 196,42 доларів США та у серпні 2012 року з 196,42 доларів США до 260,71 доларів США. Крім того, у первісному позові зазначалося, що заборгованість по тілу кредиту станом на 24.07.2012 року становить 6806,35 доларів США, у той час як з розрахунку заборгованості, доданого до уточненого позову, вбачається, що станом на 23.07.2012 року заборгованість за тілом кредиту складає 196,42 долари США.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази, надані позивачем, є суперечливими, внаслідок чого суд позбавлений можливості з'ясувати наявну заборгованість за кредитним договором, в разі якщо вона існує.

У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивачем вказані вимоги не виконано.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі доказів, що були надані сторонами та містяться в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі та судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апелянт висловлював свою незгоду із висновками суду щодо недоведеності позовних вимог, але доводи є голослівними, будь-якими доказами, розрахунками не обґрунтовані. Залишилось незрозумілим, чому зросло тіло кредиту, яким чином було використано гроші отримані з продажу автомобіля та саме, за який період нарахована заборгованість.

На виконання вимог ч.3 ст.10 ЦПК колегія суддів сприяла всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснювала представнику апелянта права і обов'язки. Проте, останній не навів обґрунтувань яким чином утворилась заборгованість за тілом кредиту, який був повністю погашений під час виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.06.2009 року, за який час та на які суми нараховані штрафні санкції та яким чином використано гроші отримані з продажу автомобіля. При цьому представник апелянта не заперечувала що виконавче провадження закрите внаслідок повного виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитом, гроші від проданого банком автомобіля відповідача пішли на погашення відсотків та штрафних санкцій, які були нараховані за несвоєчасне погашення кредиту під час виконавчого провадження. Заборона на продаж автомобіля була знята банком.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст..309 ЦПК, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: