Ухвала суду № 44533937, 28.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/468/15 Справа № 693/1546/14-к Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Скрипник В.Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Гончарука І. М., Єльцова В. О. Єгоровій С. А.з участю прокурора Шарапи В.Ю.,

потерпілої ОСОБА_7,

захисника Очеретяного В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката Очеретяного В.А., прокурора прокуратури Черкаської області Шарапи В.Ю., потерпілої ОСОБА_7, на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 17 березня 2015 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець і житель АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, не судимий:

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вирішено стягнути з ОСОБА_9 на користь:

- потерпілої ОСОБА_10 в рахунок відшкодування майнової шкоди 4434 грн., та моральної шкоди - 100000 грн.;

- потерпілого ОСОБА_11 в рахунок відшкодування майнової шкоди 6322 грн. та моральної шкоди - 10000 грн.

- держави судові витрати в сумі 17342, 12 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Жашківського районного суду Черкаської області ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений та за те, що він 04 березня 2012 року близько 18 години на 84 км + 150 м дороги Орадівка-Жашків-Мошни, поблизу с. Тетерівка, Жашківського району Черкаської області в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Опрель-Вектра», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с. Тетерівка, Жашківського району, порушив вимоги п.п. 2.3 б) та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням транспортного засобу та з'їхав з проїжджої частини дороги в кювет за правим по напрямку руху узбіччям, де здійснив наїзд на дерево.

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля: потерпілий ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя, що спричинили смерть останнього; потерпілий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.

Порушення ОСОБА_9 п.п. 2.3 б), 2.9 а) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 та спричинення смерті потерпілого ОСОБА_12

На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат Очеретяний В.А. подали апеляційну скаргу, в якій вважаючи вирок суду незаконним, просили його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КПК України виправдати. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що вирок суду не відповідає вимогам процесуального та матеріального закону, постановлений без належної оцінки доказів захисту, судом не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та невірно оцінені докази, що здобуті у справі, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи , що привело до постановлення незаконного вироку та засудження невинного ОСОБА_9. При цьому вважають, що покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не мають фактичного і логічного підтвердження, суперечать фактичним обставинам справи та є неправдивими. Також, судом не надано належної оцінки показам ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які пояснювали, що за кермом автомобіля вони бачили ОСОБА_11

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 вважаючи вирок суду незаконним та неправильним, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України виправдати. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що за кермом автомобіля був ОСОБА_11 і він на її думку винен у смерті її чоловіка. ОСОБА_11 вона знає давно, він ніколи нікому не довіряв кермо свого автомобіля. Також, судом не взято до уваги покази свідків ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які підтверджують, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_11

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_9 та призначеного йому покарання, просить вирок суду змінити через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд класифікував витрати на залучення експертів як судові витрати, однак вони відповідно до ч.3 ст. 118 КПК України відносяться до процесуальних витрат, та стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати на залучення експертів, а саме: 1176,96 грн. за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу; 15919,20 грн. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи; 245,96 грн. за проведення судово-автотехнічної експертизи. У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника Очеретяного В.А. в підтримку власної апеляційної скарги, які просили провадження по справі закрити за недоведеністю вини обвинувачеого у вчиненні інкримінованого йому злочину, з апеляційною скаргою потерпілої погодилися, апеляцію прокурора - заперечили; думку потерпілої ОСОБА_7 в підтримку власної апеляційної скарги і апеляційної скарги обвинуваченого та захисника, заперечення апеляції прокурора; думку прокурора, який частково підтримав власну апеляцію в частині стягнення процесуальних витрат, заперечив апеляції обвинуваченого, його захисника та потерпілої; вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Висновок районного суду щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 та смерть потерпілого ОСОБА_12 при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, та стверджував, що за кермом автомобіля «Опрель-Вектра» перебував його власник - ОСОБА_11, а він знаходився на задньому сидінні вказаного автомобіля, його вина підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Так, з показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були фактично очевидцями вказаної транспортної пригоди та перші під'їхали на місце ДТП, даних ними під час проведення досудового слідства та в ході судового слідства по кримінальному провадженню вбачається, що вони 04.03.2012 року на власному автомобілі повертались з м. Жашків в с. Королівка Жашківського району, на дорозі їх обігнав автомобіль - іномарка червоного кольору, який через невеликий підйом на певний час зник з поля зору, через декілька секунд вони побачили, як автомобіль розвернуло на дорозі передньою частиною до поля. До нього було близько 500 метрів і, під'їхавши ближче, вони побачили вказаний автомобіль на узбіччі, правим боком біля дерева, дуже розбитий, з нього через праве пасажирське вікно вибирався обвинувачений ОСОБА_9, в автомобілі на передньому пасажирському сидінні без свідомості знаходився хлопець, тіло якого було нахилено в бік водійського сидіння (ОСОБА_12.), водійське сидіння було порожнє, а на задньому сидінні знаходився ще один чоловік без свідомості - ОСОБА_11 Чоловіка з переднього пасажирського сидіння витягували через передні водійські двері.

З показів свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24, даних ними під час проведення досудового слідства та в ході судового слідства, вбачається, що 04.03.2012 року, повертаючись на автомобілі в м. Жашків, на узбіччі дороги, в кюветі біля дерева, вони побачили пошкоджений автомобіль «Опель-Вектра» червоного кольору, біля нього ходив ОСОБА_9 та кричав, щоб викликали швидку допомогу. В автомобілі на водійському сидінні нікого не було, на передньому пасажирському сидінні без свідомості знаходився чоловік, він майже лежав, а його голова була нахилена в бік лівих передніх дверей, його діставали першого через вікно водійських дверей. На задньому сидінні знаходився ще один чоловік, який майже лежав, його голова була нахилена в бік лівих дверей, він був без свідомості (ОСОБА_11), його діставали через відігнуте скло задніх лівих дверей.

Свідок ОСОБА_25, в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 04.03.2012 року він на автомобілі їхав в м. Жашків та побачив в лівому кюветі біля дерева пошкоджений автомобіль «Опель-Вектра», біля якого вже знаходилися люди, серед них він побачив ОСОБА_9, який бігав та розмовляв по телефону. Він та ще один невідомий чоловік через вікно передніх дверей, так як двері в автомобілі були заблоковані, дістали чоловіка, який без свідомості знаходився на передньому пасажирському сидінні та хрипів, а потім дістали ще одного чоловіка, який без свідомості знаходився на задньому сидінні автомобіля. Водійське сидіння було порожнє.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_26, працівники швидкої допомоги, які прибули за викликом на місце ДТП , в судовому засіданні суду першої інстанції показали, що 04.03.2012 року на місці ДТП вони побачили розбитий автомобіль, на правому пасажирському сидінні якого лежав без свідомості хлопець, на задньому сидінні посередині лежав ОСОБА_11 головою до лівих дверей, також без свідомості, його нога була затиснута між сидіннями . Водійське сидіння було порожнє.

Згідно даних протоколу огляду місця події від 04.03.2012 р. , план схеми та фото-таблиць до нього зафіксована обстановка на місці вчинення ДТП ( т.1 а.с.13-23).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 107/236 від 08.06.2012 року у потерпілого ОСОБА_12 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, між ними та настанням смерті потерпілого є прямий причинний зв'язок ( т.1 а.с. 83-85).

Як встановлено висновком судово-медичної експертизи № 74 від 12.06.2012 р., у потерпілого ОСОБА_11 виявлено забій правої лобної долі головного мозку з астеко-вегетативним та астеко-невротичним синдромами, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; та закритий подвійний перелом дужок другого шийного хребця без зміщення уламків, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя ( т.1 а.с.91).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 1К від 20.01.2014 року Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи в момент зіткнення автомобіля «Опель-Вектра» з стаціонарним об'єктом (деревом), на місці пасажира заднього сидіння знаходився ОСОБА_11, на місці водія - ОСОБА_9.( тілесні ушкодження у якого внаслідок ДТП - відсутні) та на місці пасажира переднього сидіння - ОСОБА_12 ( т.1. а.с. 173-191).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що покази свідків, які перші прибули на місце ДТП та допомагали діставати потерпілих з пошкодженого автомобіля - ОСОБА_14, ОСОБА_27, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та працівників швидкої допомоги ОСОБА_15 та ОСОБА_26, що виїжджали на місце ДТП та надавали першу медичну допомогу потерпілим, які вони безпосередньо давали в судовому засіданні є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 1К від 20.01.1014 року та з іншими доказами кримінального провадження, є об'єктивними та достовірними і свідчать про те, що за кермом водія перед ДТП перебував обвинувачений ОСОБА_9, тому обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

З показів потерпілого ОСОБА_11, вбачається, що 04.03.2012 року він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_9 на протязі дня вживали алкогольні напої, при цьому він керував власним автомобілем «Опель-Вектра», пам'ятає, що коли під'їжджали до автовокзалу в м. Жашків - за кермом автомобіля був він, що було далі - не пам'ятає, після ДТП прийшов до свідомості в лікарні, під час ДТП за кермом перебував ОСОБА_9, коли саме він пересів - не пам'ятає через сильне алкогольне сп'яніння та отриману після ДТП черепно-мозкову травму. Оскільки він є власником автомобіля «Опель-Вектра», а обставин ДТП не пам'ятав, тому спочатку помилково вважали, що він і був за кермом власного автомобіля. Вказані покази він давав, як в ході досудового розслідування так і під час розгляду справи в суді 1 інстанції , вони є послідовними і незмінними.

Як вбачається з показів потерпілої ОСОБА_10- матері загиблого ОСОБА_12, які вона давала під час досудового слідства та в суді 1 інстанції, після ДТП її чоловік , який помер 26.11.2012 року, пояснив, що ОСОБА_25, який допомагав витягувати потерпілих після аварії, розповідав, що її син знаходився на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_11- лежав на задньому, а ОСОБА_9 бігав по полю і казав: «Що мені робити?»

Згідно даних висновку судово-автотехнічної експертизи № 4/301 від 14.07.2014 р. в дорожній обстановці, що склалася, водій «Опель-Вектра» ОСОБА_9 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.1 ПДР України ( т.2 а.с. 21-24).

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за який він засуджений, і його дії за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_9, його захисника та потерпілої ОСОБА_7 в своїх апеляційних скаргах на те, що ОСОБА_9 не перебував за кермом автомобіля «Опель-Вектра», оскільки слідів крові на його одязі після ДТП не було, а він не міг вибратись з автомобіля через праве вікно, не замазавшись, так як на тілі потерпілого ОСОБА_12, який знаходився на передньому пасажирському сидінні, були відкриті рани, що на їх думку свідчить про те, що ОСОБА_9 даного кримінального правопорушення не вчиняв, об'єктивно не підтверджені та спростовуються наведеними вище доказами, дослідженими в судовому засіданні, які є послідовними, узгоджуються між собою та спростовують їх доводи, а тому розцінюються колегією суддів як обраний ОСОБА_9 спосіб захисту.

Крім того, їх твердження, про те, що свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, в своїх показах повністю виправдовують ОСОБА_9, стверджуючи, що за кермом автомобіля в момент ДТП знаходився саме ОСОБА_11 є необгрунтованими, оскільки вказані свідки не були безпосередніми очевидцями ДТП, а пояснювали, що в 2012 році в день скоєння ДТП бачили ОСОБА_11 за кермом власного автомобіля в м. Жашків та за його межами за певний час до аварії.

Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до вірного висновку, що твердження потерпілої ОСОБА_7 про те, що ДТП скоїв ОСОБА_11 є припущенням, яке не узгоджується з іншими доказами по справі, крім того, жоден з вищевказаних свідків з об'єктивною достовірністю не підтвердив - хто саме був за кермом автомобіля під час ДТП, оскільки не був його очевидцем. Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказані свідки з'явилися у справі майже через два роки після скоєння ДТП.

Крім того, посилання обвинуваченого та його захисника на те, що за кермом автомобіля був ОСОБА_11 і після ДТП він свідомо перемістився на заднє сидіння автомобіля, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, є надуманими та безпідставними, і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_27, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та працівників швидкої допомоги ОСОБА_15 та ОСОБА_26, які одні із перших прибули на місце ДТП та пояснювали, що ОСОБА_28 заходився біля автомобіля, на водійському сидінні нікого не було, а на передньому пасажирському та задньому сидіннях знаходились два чоловіки - ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які мали тілесні ушкодження та були без свідомості. Покази вказаних свідків повністю узгоджуються з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 1К від 20.01.2014 року, згідно якої за локалізацією та характером отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 в момент зіткнення автомобіля зі стаціонарним об'єктом (деревом) - він знаходився на місці пасажира заднього сидіння, а ОСОБА_9- на місці водія. При цьому сам обвинувачений ОСОБА_9, як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції стверджував, що коли він вибирався з автомобіля після ДТП, то ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були без свідомості. Крім того, лікар швидкої допомоги ОСОБА_15 та її водій ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснювали, що в результаті ДТП та пошкодження автомобіля у пасажира на задньому сидінні автомобіля (ОСОБА_11) була затиснута нога, і лише звільнивши її - його витягли з автомобіля, що також свідчить про те, що самостійно перебратися з водійського сидіння на заднє пасажирське ОСОБА_11 не міг, враховуючи його травми, отримані після ДТП та стан сильного алкогольного сп'яніння в якому він перебував.

Факт перебування ОСОБА_11 в стані сильного алкогольного сп'яніння підтвердила під час розгляду справи в апеляційному суді потерпіла ОСОБА_7, яка бачила ОСОБА_11, коли приїхала після аварії до лікарні.

Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 давали суду неправдиві покази є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки вказані свідки як в ході досудового розслідування, так і в суді першої інстанції, давали послідовні та незмінні покази, які узгоджуються з іншими матеріалами провадження. Крім того, при дачі показів безпосередньо в судовому засіданні в суді першої інстанції вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, порушень норм процесуального законодавства при їх допиті не встановлено, сторона захисту мала змогу проводити їх перехресний допит, та своїм правом скористалась.

Крім того, після розгляду справи ні обвинувачений, ні його захисник не зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про дачу суду вказаними свідками завідомо неправдивих показів.

Доводи захисту про те, що ОСОБА_11 в показах, які він давав на досудовому слідстві в якості підозрюваного від 06.06.2012 року, визнавав, що був за кермом автомобіля «Опель-Вектра», а потім змінив свої покази в судовому засіданні і районний суд не дав цьому належної оцінки, є надуманими та не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки, як вбачається з вказаного протоколу ОСОБА_11 в ньому зазначав, що 04.03.2012 р. близько 15 години перебував в більярдній м. Жашкова, вживав алкогольні напої, потім разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_9 поїхав в продуктовий магазин за спиртним, за кермом автомобіля перебував він, 05.03.2012 року він прийшов до тями в Жашківській ЦРЛ, обставин ДТП не пам'ятає, так як до нього не повернулася пам'ять. (т.1 а.с. 77-78) Оскільки ДТП відбулося близько 18 години, то хто в цей час керував вказаним автомобілем у вказаному протоколі допиту від 06.06.2012 р. ОСОБА_11 не вказував.

Твердження обвинуваченого та його захисника про сфабрикування матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 колегія судді вважає безпідставним, істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції , які слугували б підставою для скасування вироку суду, - відсутні.

Доводи захисту щодо зібрання частини доказів по даному кримінальному провадженню з порушенням норм кримінального процесуального законодавства є необгрунтованими, оскільки докази, які були покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 добуті відповідно норм кримінального процесуального законодавства України та в межах строку досудового слідства.

Твердження захисту щодо відсутності процесуального рішення про визнання ОСОБА_11 потерпілим по справі є безпідставним, оскільки вимоги нині діючого КПК України не передбачають його винесення, а в матеріалах провадження наявна заява ОСОБА_11 про залучення його в якості потерпілого по справі, як це вимагає ч. 2 ст.55 КПК України ( т.2 а.с.25).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, дані про особу обвинуваченого, який злочин скоїв вперше, проте в результаті якого настали тяжкі наслідки - смерть молодої людини, на обліку у лікарів психіатрів та нарколога не перебуває, з врахуванням обставин, що пом'якшують покарання: наявність на його утриманні малолітньої дитини та обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, оскільки він вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, щиро не розкаявся, збитки потерпілим не відшкодував. Підстави для застосування вимог ст. 69, ст.75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_9 - відсутні.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, оскільки судом першої інстанції при постановленні вироку питання щодо стягнення з ОСОБА_9 витрат за залучення експертів було вирішено та стягнуто на користь держави 17342,12 грн., вказана сума становить загальні витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу, судової молекулярно-генетичної експертизи та судово-автотехнічної експертизи, суми за проведення кожної з експертиз зазначені в мотивувальній частині вироку .

Заслуговують на увагу твердження прокурора в частині стягнення з ОСОБА_9 процесуальних, як це передбачено в ст. 118 КПК України, а не судових витрат на користь Державного бюджету України, як це зазначено в вироці суду, хоча колегія суддів вважає це опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України, і не вбачає підстав для зміни вироку суду, тому апеляція прокурора в цій частині не підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги не входить ухвалення виправдувального вироку, як того просили в апеляційних скаргах потерпіла ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_9 та захисник Очеретяний В.А .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_9 вирок є законним і обґрунтованим, а підстав для його скасування та закриття кримінального провадження за недоведеністю вини ОСОБА_9, як того просив обвинувачений та його захисник , - не вбачає.

Керуючись ст. 405, ч.1 п.1 ст. 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 17 березня 2015 року відносно ОСОБА_9 - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката Очеретяного В.А., прокурора прокуратури Черкаської області Шарапи В.Ю., потерпілої ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :