Рішення № 44519902, 24.02.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20020/14-ц

пр. № 2/759/1280/15

24 лютого 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» (ПАТ «УПБ») з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої було укладено кредитний договір №778, відповідно до якого перший надав, а другий прийняв кредит у вигляді відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості 300000 грн., зі сплатою 22% річних, на строк до 10.03.2022р.

Цього ж дня, на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, з кожним окремо, були укладені договори поруки №778-1 і №778-2, відповідно.

За договорами поруки, ОСОБА_2, ОСОБА_4 поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Представник ПАТ «УПБ» в листопаді 2014 року заявив позов про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості, що виникла за кредитним договором в сумі 310487,38 коп.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором.

Представник позивача Головачов В.В. в судовому засіданні зменшив розмір заявлених вимог до 264901,23 грн. і просив їх задовольнити на підставах викладених в позовній заяві.

ОСОБА_2 позов визнав, проте просив суд зменшити заявлену до стягнення неустойку до одної грн., у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

ОСОБА_3 проти позову не заперечував.

Представник ОСОБА_4 адвокат Денищенко-Бостан О.Л. просила в задоволенні позову, в частині що стосується її довірителя, відмовити, за безпідставністю.

Вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позову за таких підстав.

Так, позичальник ОСОБА_2, як це вже вказано вище, не заперечував факти неналежного виконання ним умов договору, та не оспорював розмір заборгованості.

Не ставили під сумнів ці факти і інші відповідачі.

Тому, суд вважає, що в цій частині позов є обґрунтованим і таким, що може бути задоволений на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Станом на 14.11.2014р. ПАТ «УПБ» за ОСОБА_2 облікована заборгованість по кредитному договору в сумі 310487,38 грн., що складається із заборгованості: по кредиту - 272024,32 грн.; по процентам - 34421,69 грн.; з пені - 4041,37 грн.

Згідно з платіжними квитанціями від 24 лютого 2015 року ОСОБА_2 вніс на погашення кредиту 73000 грн., в тому числі повністю погасив нараховану за кредитним договором пеню.

Тому, підстав для зменшення пені не вбачається.

Отже, позов в частині вимог до ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Що стосується відповідальності поручителів, то вона договорами поруки визначена солідарною з боржником (позичальником) в обсязі забезпеченого порукою зобов'язання (п.1.2 договорів).

Це положення договорів поруки узгоджується з приписами ст.554 ЦК України.

Між тим, представник ОСОБА_4 заявила, що договір поруки укладений з її довірителем є припиненим, у зв'язку з пропуском позивачем строку на пред'явлення вимоги до поручителя.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

На обґрунтування своєї позиції представник послалась на те, що заборгованість за кредитним договором виникла починаючи з лютого 2013р., а тому саме з цього часу, на її думку, і має відраховуватись строк на пред'явлення вимоги до поручителів.

Проте, така позиція не ґрунтується на законі.

З приводу застосування вказаної норми Пленум ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки, строк дії кредитного договору не закінчився, і раніше вимог до позичальника про дострокове повернення кредиту не заявлялося, то суд виходячи з наведеного вважає, що підстав вважати договори поруки припиненими не має.

Відхиляє суд і посилання представника ОСОБА_4 на те, що вимоги про солідарну відповідальність не могли бути заявлені, через те, що відповідач ОСОБА_3 окрім поручителя виступає ще й іпотекодавцем (майновим поручителем), оскільки вимоги до ОСОБА_3 пред'явлені тільки з підстав договору поруки.

Отже, і в частині вимог до поручителів позов підлягає задоволенню.

За таких рішень, витрати понесені позивачем мають бути компенсовані відповідачами на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов позовом Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» 264901 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот одну) грн. 23 коп. заборгованості за кредитним договором від 29.03.2012р. №778.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» по 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. судового збору, з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Сенько М.Ф.