Рішення № 44518517, 27.05.2015, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/453/15-ц

Провадження №2/713/218/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., представників сторін: Медвідь В.О., ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ БАНК», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «ВТБ БАНК» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості.

В позові вказувала, що 11.09.2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № R53700461206В, предметом якого є надання відповідачу грошових коштів (кредиту) на таких умовах: сума кредиту 100000,00 грн.; строк користування по 11.09.2017 року; проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 24%. Кредитні кошти надавалися відповідачу на споживчі потреби в інтересах сім'ї.

Згідно п.4.3. кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється щомісячно 11 числа кожного місяця відповідно до Графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг.

Згідно п.4. кредитного договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів НОМЕР_2 у Відділенні «Чернівецьке» ПАТ «ВТБ БАНК», МФО 321767. Днем видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.

Зазначала, що банк свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав у повному обсязі, оскільки кредитні кошти були надані ними відповідачу шляхом безготівкового перерахунку на картковий рахунок 11.09.2013 року в сумі 100000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №19122 від 11.09.2013 року.

Однак ОСОБА_3, користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а саме: вчасно не сплачував тіло кредиту та відсотки. У зв'язку з чим у банка виникло право вимоги щодо повернення відповідачем в повному обсязі заборгованості по кредиту та нарахованих відсотків. На неодноразове прохання погасити заборгованість по кредиту та відсотках, відповідач не відреагував та не виконав свої зобов'язання по договору.

Посилалися на те, що п.5.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення. На підставі ст.259 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених договором, встановлюється у три роки.

У зв'язку із заборгованістю ОСОБА_3 по сплаті процентів, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України він зобов'язаний сплатити суму процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений кредитним договором.

Зважаючи на невиконання відповідачем умов кредитного договору, він повинен сплатити банку загальну суму заборгованості, яка станом на 27.02.2015 року відповідно до розрахунку заборгованості становить 159876,56 грн., з них: Борг за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 84621,87 грн. в т.ч.: поточна заборгованість за кредитом - 65008,14 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 17526,27 грн., інфляційні втрати - 1872,16 грн., 3% річних - 215,30 грн.; Борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 19501,90 грн. в т.ч.: сума простроченої заборгованості за відсотками - 16593,60 грн., 3% - 209,90 грн., інфляційні втрати - 1775,82 грн., сума заборгованості за відсотками за період з 11.02.2015 року - 27.02.2015 року - 922,58 грн.; Борг по комісії за управління кредитом з урахуванням 0,5% пені нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 29936,16 грн. в т.ч.: сума простроченої заборгованості по комісії за управління кредитом - 16900,00 грн., пеня, нарахована за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за кожен день прострочення - 13036,16 грн.; Пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів та кредиту в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу - 25816,63 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» заборгованість за кредитним договором №R53700461206В від 11.09.2013 року в сумі 159876,56 грн. та 1598,76 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ «ВТБ БАНК», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

В зустрічному позові вказував, що 11.09.2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ним укладено кредитний договір №R53700461206В. Відповідно до п.3 кредитного договору кредит був виданий на споживчі потреби.

Вважає, що кредитний договір був укладений з порушенням чинного законодавства України у сфері споживчого кредитування, оскільки більшість умов кредитного договору є несправедливими по відношенню до нього та встановлюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на користь ПАТ «ВТБ БАНК».

При укладенні договору йому не був наданий графік повернення кредиту, про який вказується у кредитному договорі, а був наданий розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, який містить інформацію лише про орієнтовну сукупну вартість, яка відповідно до умов кредитного договору (п.4.10 договору) може змінюватися банком в односторонньому порядку.

За умовами п.4.2 кредитного договору він зобов'язаний сплачувати щомісячно комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,69 % від початкової суми кредиту. Встановлення такої комісії у кінцевому результаті дає змогу банку додатково крім відсотків за користування кредитом отримати від нього суму, яка становить 81,12% початкової суми кредиту, що складає 81120,00 грн.

Посилався на п.3.6 постанови НБУ №168 від 10.07.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», відповідно до якого банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно з п.5.1. кредитного договору за прострочення зобов'язань він має сплатити банку пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення. Вважає такий розмір неустойки несправедливим, про що вказує Конституційний Суд України у пункті 2.2 Рішення від 11.07.2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Вважає, що його права, як споживача, були порушені зі сторони ПАТ «ВТБ БАНК» шляхом надання для підписання кредитного договору із завідомо несправедливими умовами, збільшенням обсягу прав банку та зменшенням обсягу прав і збільшення обсягу його обов'язків, що спричинило істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін. Такий дисбаланс дав можливість для ПАТ «ВТБ БАНК» отримати додаткову неправомірну вигоду та збагатитися за його рахунок.

Посилаючись на ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» просив визнати кредитний договір №R53700461206В від 11.09.2013 року між ним та ПАТ «ВТБ БАНК» недійсним.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ПАТ «ВТБ БАНК» Медвідь В.О. заявлений позов підтримала, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просила позовні вимоги задовольнити повністю. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ БАНК», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним не визнала, підтримала подане письмове заперечення проти позову, в якому вважає зустрічну позовну заяву необґрунтованою та безпідставною з наступних підстав.

До кредитного договору №R53700461206В від 11.09.2013 року, який був укладений між банком та ОСОБА_3, як додаток був доданий Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг, який складається з двох частин - І - супутні послуги та інші фінансові зобов'язання позичальника, II - розрахунок орієнтовної супутньої вартості кредиту та реальної процентної ставки, в якій зазначено графік повернення кредиту - місяць, сума платежу, залишок боргу, погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом, дата платежу.

ОСОБА_3, перед укладенням кредитного договору був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився на них, наслідком чого стало підписання ним кредитного договору №R53700461206В від 11.09.2013 року. В пунктах 1, 4.2, 4.3 кредитного договору зазначена сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, комісійна винагорода за управління кредитом, строк внесення платежів, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови. Отже, на час укладення кредитного договору, позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем за зустрічним позовом, так як особисто підписавши кредитний договір, він засвідчив отримання зазначеної вище інформації на, те, що погодився з умовами кредитного договору. Крім того, ОСОБА_3 щомісячно певний час вносив мінімально необхідні платежі на погашення даного кредиту, що є підтвердженням схвалення правочину.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що вказаний кредитний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства є безпідставними, оскільки під час укладення кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору, точно в договорі визначили свої наміри. При цьому сторони не мали на меті інших цілей, ніж ті, що передбачені чинним законодавством України для кредитних договорів, а саме: банк зобов'язався надати позичальнику кредит у відповідному розмірі, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строки, встановлені договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Особистий підпис позивача свідчить про те, що він погодився на всі умови, які зазначені у кредитному договорі,

ОСОБА_3 звертає увагу суду на те, що він оскаржує переддоговірну роботу між банком та позичальником, а також відповідність договору вимогам законодавства України в частині порушення його прав, як споживача кредитних послуг до та в момент підписання сторонами оспорюваного кредитного договору.

Однак ОСОБА_3, всупереч ст. 60 ЦПК України, не доведено наявність умислу в діях банку, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт його обману. А тому посилання позивача на не ознайомлення його перед укладенням кредитного договору з правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту не може свідчити про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитного договору та не дає підстав для визнання оспорюваного правочину недійсними, оскільки спростовується дослідженими в суді матеріалами справи.

Зазначала, що застосування положень ЗУ «Про захист прав споживачів» можливе щодо спорів, які виникають з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Отже, на момент вчинення правочину, тобто укладення кредитного договору, волевиявлення ОСОБА_3 було вільним і відповідало його внутрішній волі, укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто банк надав, а ОСОБА_3 прийняв кредит і зобов'язався повернути його банку у встановлені кредитним договором розмірі і строки.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0.5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення.

На підставі ст.259 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених Договором, встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з чинним законодавством України (п.7.1 кредитного договору). Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, банк відповідно до умов договору та норм цивільного законодавства змінив нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Просила в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. первісний позов не визнав, вважав безпідставним та просив в задоволенні відмовити. Зустрічний позов підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини просив зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Суд, заслухавши представників сторін Медвідь В.О., ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються як первісні позовні вимоги, так і зустрічні позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що первісний позов необхідно задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити з наступних підстав.

Щодо первісного позову позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості Судом встановлено, що 11.09.2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №R53700461206В, згідно п.1 якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит в порядку та на умовах, зазначених в цьому договорі, а також Правилах споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» у сумі 100000,00 грн. на строк по 11.09.2017 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних або в іншому розмірі, передбаченому цим договором.

Згідно п.2. кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтверджує своє приєднання до Правил споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» з якими він ознайомився та погодився. Правила доступні для ознайомлення на сайті банку http://www.vtb.com.ua, а також у відділеннях банку.

З копії договору вбачається, що він підписаний його сторонами.

Пунктом 3. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується використати кредит виключно на споживчі потреби в інтересах сім'ї.

У пп.4.1. кредитного договору встановлено, що кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, НОМЕР_2 у Відділенні «Чернівецьке» ПАТ «ВТБ БАНК». Днем видачі Кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, зокрема надав відповідачу кредит у порядку та розмірах, визначених кредитним договором, а саме в сумі 100000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №19122 від 11.09.2013 року.

У пп.4.2., 4.3. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1.69% від початкової суми кредиту. Сторони дійшли згоди, що кредит повертається, а проценти та комісія сплачуються позичальником 11 числа кожного місяця (дата списання банком платежів) у відповідності до Графіка, який є невід'ємною частиною цього договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Відповідно до пп.4.4., 4.5. з підписанням цього договору сторони дійшли згоди, що порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комісії визначається цим договором, а також правилами. Повернення кредиту, сплата процентів, комісії та інших платежів здійснюється позичальником шляхом зарахування коштів на транзитний рахунок НОМЕР_3 у Відділенні «Чернівецьке» ПАТ «ВТБ БАНК».

У пункті 5 кредитного договору передбачено відповідальність сторін договору.

У пп.5.1. встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань, включаючи день погашення.

Відповідно до пп.4.13 кредитного договору сторони досягли згоди, що у разі не згоди позичальника із зміненими умовами Правил (порядок зміни регламентується пп.5.1. та 5.2. Правил) через 60 календарних днів з дати відповідних змін строк повернення кредиту за цим договором вважається таким, що настав.

08.08.2014 року за вих. №5608/1-2.18 ПАТ «ВТБ БАНК» на ім'я ОСОБА_3 надіслано лист-вимогу про повернення останнім банку протягом 30 днів з дня отримання вказаної вимоги заборгованості за кредитним договором №R53700461206В від 11.09.2013 року, яка станом на 25.07.2014 року становила 95909,29 грн., що підтверджується його копією.

Вказана вимога отримана ОСОБА_3 18.08.2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення номер Р0103245895589.

Однак вказана вимога у передбачені у ній строки ОСОБА_3 не виконана.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 починаючи з 13.01.2014 року не виконує умови кредитного договору №R53700461206В від 11.09.2013 року щодо строків погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 27.02.2015 року становить 159876,56 грн., з них: 84621,87 грн. - борг за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту; 19501,90 грн. - борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів; 29936,16 грн. - борг по комісії за обслуговування кредиту з урахуванням 0,5% пені нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань; 25816,63 грн. - пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів та кредитом у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу, що підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором №R53700461206В від 11.09.2013 року, укладеним між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 станом на 27.02.2015 року та додатками до нього.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладені обставини та досліджені в судовому засіданні письмові докази Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не виконує зобов'язання за кредитним договором №R53700461206В від 11.09.2013 року, що є підставою для дострокового повернення кредиту та стягнення заборгованості на загальну суму 159876,56 грн., тобто підставою для задоволення первісного позову.

Також підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» понесені ними судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.88 ЦПК України.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ БАНК», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним судом встановлено наступне.

Відповідно до чч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з чч.1, 3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно зі ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Так, відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Судом встановлено, що під час укладання кредитного договору №R53700461206В від 11.09.2013 року ОСОБА_3 було ознайомлено в повному обсязі з умовами договору, а саме: про особу та місцезнаходження кредитодавця; про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, наявні форми кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, та він підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень ЗУ «Про захист прав споживачів».

ПАТ «ВТБ БАНК» виконали свої зобов'язання і надали ОСОБА_3 кредит у сумі 100000,00 грн. на споживчі потреби в інтересах сім'ї.

ОСОБА_3, після отримання кредитних послуг регулярно, в період з 11.09.2013 року по 13.01.2014 року, сплачував щомісячні платежі, передбачені кредитним договором, а отже погодився із зазначеними умовами кредитного договору.

Доводи ОСОБА_3 про те, що його права, як споживача, були порушені зі сторони ПАТ «ВТБ БАНК» шляхом надання йому для підписання кредитного договору із завідомо несправедливими умовами, збільшенням обсягу прав банку та зменшенням обсягу прав і збільшення обсягу його обов'язків, що спричинило істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін і такий дисбаланс дав можливість для ПАТ «ВТБ БАНК» отримати додаткову неправомірну вигоду та збагатитися за його рахунок, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а тому суд їх до уваги не приймає.

Встановлена банком умова договору пп.4.2. про щомісячну комісію у сумі 1,69% від початкової суми кредиту не порушує Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки комісія за обслуговування кредиту визначена не за формулою зі змінними величинами, а чітко визначеною фіксованою сумою. Крім того, ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами кредитування, про що свідчить його підпис на договорі.

Твердження ОСОБА_3 про те, що при укладенні кредитного договору йому не був наданий графік повернення кредиту, спростовуються пп.6.1.-6.3. кредитного договору, та самим Графіком повернення кредиту, який підписаний ОСОБА_3 та є невід'ємною частиною кредитного договору.

Також ОСОБА_3 вважає несправедливим положення п.5.1. кредитного договору, згідно якого за прострочення зобов'язань він має сплатити банку пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, однак доказів на підтвердження вказаних обставин не надає.

У п.7.1 кредитного договору сторони домовились, що на підставі ст.259 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених цим договором, встановлюється у три роки, що відповідає положенням ч.1 ст.259 ЦК України.

Таким чином, зміст кредитного договору №R53700461206В від 11.09.2013 року укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ БАНК» не суперечить положенням законодавства України, а тому правові підстави для визнання його недійсним - відсутні.

За таких обставин Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не виконав обов'язок з доведення обставин, на які він посилається, як на підстави своїх зустрічних позовних вимог про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, а тому вважає, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного ні ОСОБА_3, ні його представником ОСОБА_2 суду не надано.

На підставі ст.ст.2, 3, 15, 203, 215, 509, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 627-629, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, Суд , -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «ВТБ БАНК» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та жителя с. Іспас Вижницького району Чернівецької області заборгованість за кредитним договором №R53700461206В від 11.09.2013 року в сумі 159876,56 грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 56 коп.) та 1598,76 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім гривень 76 коп.) судового збору на користь ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, бул. Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, п/р 37398000002120 у ПАТ «ВТБ БАНК», МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ БАНК», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк