Рішення № 44518425, 19.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/507/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 25, 34 Пархет А.В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріАнкудінову О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 11 червня 2014 року близько 11 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Червонопрапорна - Заболотного водій ОСОБА_9, керуючи автомобілем НОМЕР_1, при об'їзді перешкоди в русі, не вибрав безпечний боковий інтервал та безпечної для руху швидкості, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Позивач ОСОБА_7 зазначає у позові, що цивільно-правова відповідальність власника КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «СК «Статус» полісом обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 7328029. Неодноразові звернення до СК про відшкодування шкоди були залишені без відповіді.

Відповідно звіту № Ю-00068 від 19 червня 2014 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, матеріальна шкода, завдана КТЗ DAF LAYLAND реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 26337,53 грн.

Також позивач ОСОБА_7 зазначає, що у зв'язку з ДТП він зазнав значного стресу, транспортний засіб пошкоджено і він не може його більше використовувати для здійснення підприємницької діяльності, транспортний засіб за відсутності ремонту втрачає свою ринкову вартість, пошкоджені ділянки покриваються корозією. Оцінена ним моральна шкода складає 5000 грн., яку він просить стягнути з відповідачів. Тому позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися до суду із даним позовом та просили стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, що в сукупності складає 26337,53 грн.; 500 грн. за проведення незалежної експертизи вартості відновлювального ремонту ТЗ; 5000 грн. моральної шкоди та покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області у даній справі і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Розгляд справи апеляційною інстанцією тричі відкладався для виклику та безпосереднього отримання пояснення сторін в судовому засіданні, однак сторони не з'явилися в судові засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели повністю тих обставин, на які вони посилаються в своїй позовній заяві, не вказали відповідну адресу відповідача - страхової компанії, надали належним чином не завірені копії документів, доданих до позовної заяви, хоча позов ухвалою суду залишався без руху, тому суд не може послатись на достовірність наданих доказів, відповідачі не згідні із сумою матеріальної шкоди, однак провести товарознавчу експертизу неможливо, так як невідомо, де знаходиться пошкоджений автомобіль ДАФ та, в якому стані автомобіль.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, так як судом передчасно відмовлено у задоволенні позову, оскільки висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи, наявних у справі доказах, судом не прийнято мір для повноти та всебічності розгляду позову, рішення суду ухвалено з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхувальник зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Звернення позивача ОСОБА_7 до суду було обумовлено відсутні відповіді та невиплатою страхової суми відповідачем ПрАТ «СК «Статус».

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Із даних вказаної постанови відповідач ОСОБА_9 11 червня 2014 року близько 11 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Червонопрапорна - Заболотного, керуючи автомобілем НОМЕР_1, при об'їзді перешкоди в русі, не вибрав безпечний боковий інтервал та безпечної для руху швидкості, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. В діях водія ОСОБА_9 вбачається порушення п. п. 13.1., 13.3. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно даних поліса АС/7328029 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність власника КАМАЗ 55111, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 застрахована в ПрАТ «СК «Статус», який є відповідачем у справі.

Із даних звіту № Ю-00068 від 19 червня 2014 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 16278,61 грн.

До обов'язків страховика, як це передбачено п. 3.ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування « , належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Страхове відшкодування має бути виплачено в розмірі ліміту відповідальності страхувальника, тобто в сумі, що не перевищує 50000 гривень, а саме стягненню підлягає 16278, 61 грн. з ПрАТ «СК «Статус» на користь позивача ОСОБА_7, який є власником пошкодженого транспортного засобу. Права іншого позивача ОСОБА_6, який є фактично представником позивача згідно довіреності, не порушено, а захисту підлягають лише порушені або оспорювані права, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_6, оскільки самостійних вимог , крім вимог позивача ОСОБА_7, не заявлено суду першої інстанції .

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Відповідно до п. 19 вказаної Постанови, з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди ) , обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями ( бездіяльності) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить.

Крім того, п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22 Закону № 1961-IV).

Позивач ОСОБА_7 не довів своїх позовних вимог до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, оскільки він навіть не визначився, та не вказав, який розмір моральної шкоди стягувати з кожного з відповідачів , вказавши лише суму 5000 гривень моральної шкоди, а згідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України це є обов'язком позивача . Матеріалами справи не підтверджена наявність моральної шкоди у позивача за відсутності відповідних та належних доказів.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь позивач ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, оскільки у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, на вищевказані обставини і положення закону та роз'яснення Постанови Пленуму уваги не звернув; не перевірив належним чином порушення прав позивачів, не з'ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тому передчасно та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7 з вищевикладених підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо апеляційний суд змінює рішення або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, із ПАТ «СК «Статус» на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 500 грн.

Із ПАТ «СК «Статус» підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 243, 60 грн. та в суді апеляційної інстанції 121, 80 грн. всього 365, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 16278,61 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 500 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на користь держави судовий збір в розмірі 365, 40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :