Постанова № 44517448, 29.05.2015, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/380/15-а

Номер провадження 2-а/699/25/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.05.2015 м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Ященко О.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Коркішко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 пред'явила у суд даний позов і просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії на пільгових умовах та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком з 14.01.2015 року на пільгових умовах згідно п.3 абз.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В суді представник позивача ОСОБА_1 адміністративний позов підтримала і надала пояснення, аналогічні змісту заяви.

Представник відповідача Коркішко Ю.Ю. вимоги позивача не визнала повністю і надала письмові заперечення про те, що чоловік позивачки як військовозобов'язаний, будучи призваний на збори, не набув статусу військовослужбовця. Тому аб.5 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на дружин померлих військовозобов'язаних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які були призвані на спеціальні збори, не поширюється. Крім того, згідно п.7-2 Прикінцевих положень даного Закону, право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи згідно якого до 01 січня 2015 року. Позивачка звернулася за призначенням пенсії за віком 14 січня 2015 року, тобто після кінцевої дати права виходу на пенсію.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення в силу наступного.

У суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть НОМЕР_3 видане 12 листопада 2012 року виконавчим комітетом Селищенською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області), який мав статус військовослужбовця та учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році категорії 2, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК № 085524 серії 10 ААБ ОСОБА_4 був інвалідом І групи «А» загального захворювання з 29.10.2012 року.

Крім того, архівною довідкою галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03 грудня 2004 року № 10408 встановлено, що ОСОБА_4 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.11.1987 року по 22.01.1988 року, дні виїзду в зону №2 с. Оране за листопад з 20 числа по 30 число, за грудень з 01 числа по 17 число грудня місяця 1987 року.

Згідно записів військового квитка НОМЕР_5 ОСОБА_4 з 12 листопада 1987 року по 22 січня 1988 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.

Експертним висновком, виданим 04 грудня 2012 року № 1533-2837 Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.

В 2012 році після смерті свого чоловіка позивачка звернулася до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області для призначення їй дострокової пенсії, але останній було відмовлено, посилаючись на те, що право на дану пенсію матиме лише після досягнення 55 років.

13 січня 2015 року позивачка, з досягненням нею 55 років, повторно звернулася до відповідача для призначення їй дострокової пенсії, однак листом від 23 березня 2015 року № 1620/04 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_4 не мав статусу військовослужбовця, а мав статус військовозобов'язаного, який перебував на військових зборах, та зазначено, що згідно абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону) на дружин померлих військовозобов'язаних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які були призвані на спеціальні збори, не поширюється. Крім того, відповідач у своїй відмові послався ще й на те, що згідно п.7-2 Прикінцевих положень Закону, згідно якого до 01 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача позивачка звернулася зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, але у задоволенні даної скарги її було також відмовлено.

Згідно довідки від 24 березня 2015 року № 352 виданою виконкомом Селищенської сільської ради про те, що ОСОБА_3 до дня смерті чоловіка ОСОБА_4 проживала спільно з ним і знаходилась на його утриманні. Вдруге в шлюб не вступала.

Позивачка має посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, видане 24 грудня 2012 року Черкаською облдержадміністрацією за №508317 с.

Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно п. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції, що діяла на час звернення позивача до відповідача для врегулювання спору в позасудовому порядку, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Крім того, відповідно до п. п. 1,6 ст. 92 Конституції України, статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як спеціального закону, відповідно до якої дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, ч. З ст. 4, п. 2 ч. 1 ст.8та п.п. 13, 16 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, до приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі 1-21/2005) який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, щопотребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

До закінчення судового розгляду позивач не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог та не відмовився від адміністративного позову, а до початку судового розгляду справи по суті не змінив предмет або підставу адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інший відносин і має обов'язковий характер для суб'єкта цих відносин. Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Подача позову - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Позов має розглядатися у двох аспектах: матеріально - правовому та процесуально - правовому. Види адміністративних позовів різняться в залежності від того, якими є вимоги, що у них містяться: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Кожен позов складається із частин,котрими визначається його зміст. Зміст позову складають два елементи - підстава та предмет позову, які є засобами індивідуалізації кожного конкретного виду позову. Саме у відповідності з елементами позову визначається спрямованість і обсяг дослідження справи.

Відповідно до приписів ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Такі права суд сторонам роз'яснив при винесенні ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду.

Таким чином, суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, підтвердив їх доказами, а тому позов підлягає повному задоволенню.

Позивач до закінчення судового розгляду не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, не відмовився від адміністративного позову. До початку судового розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову.

Заходи забезпечення адміністративного позову судом не вживалися.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 158,159, 160 ч.3,161,162, 186 ч.2 КАС України, ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400 обл. Черкаська м. Корсунь-Шевченківський вул. Шевченка,42 код ЄДПРОУ 21366656, інші дані про особу суду невідомі) призначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка, зареєстрована і проживає АДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий 16 серпня 2001 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 пенсію за віком з 14 січня 2015 року на пільгових умовах згідно п.3 абз.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Складання постанови у повному обсязі відкласти на строк три дні з дня закінчення розгляду справи до 02 червня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Савранський О. А.