Рішення № 44513326, 18.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3865/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4223/2013

Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В.

Доповідач Гальонкін С. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Гальонкіна С.А.

Суддів: Лобова О.А., Одринської Т.В.

при секретарі: Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_2, треті особи - КП Житловоексплуатаційна організація №2, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання членом сім'ї наймача (власника), зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення до спірної квартири,-

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2013 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом. Просила суд визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 недійсною, скасувати свідоцтво про право власності на житло за № 314 від 20.10.2010 року та вселити її у спірну квартиру, визнати її членом сім'ї наймача (власника), зобов'язати КП ЖЕО №2 укласти з нею договір найму житлового приміщення, зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області зареєструвати ОСОБА_1 у спірній квартирі.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

З рішенням не погодилась позивачка. В апеляційній скарзі просила рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовільнити частково.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З матеріалів справи слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2005 року. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.05.2012 року шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі сторонам виділена із майна державного житлового фонду квартира АДРЕСА_1. Згідно ордеру від 12.09.2006 року позивачка разом із чоловіком зареєстровані у вказаній квартирі.

Згодом 18.08.2009 року позивачка знялась з реєстрації у спірній квартирі для проведення процедури оформлення субсидії.

Місцевим судом встановлено, що 22 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до відділу приватизації житла з заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1. Разом із вказаною заявою ОСОБА_2 надав довідку про склад сім'ї, відповідно до якої, він є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 та проживає за вказаною адресою один (а.с. 75).

Розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради Відділу обліку розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року № 314 ОСОБА_2 передано квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність та видано відповідне свідоцтва про право власності на житло.

Вирішуючи спір по суті, місцевий суд не повно встановив обставини справи.

Згідно статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача громадянам займаних ними квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну або у спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), у тому числі, тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до п. 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 р. N 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Згідно вимог ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що на момент звернення ОСОБА_2 до відділу приватизації житла позивачка не проживала разом з ним у спірній квартирі. При цьому місцевий суд посилався на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.05.2012 року, яким встановлено, що сторони разом як чоловік і жінка не проживають чотири роки.

Проте, вказані висновки колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно наданого позивачкою акту обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 16.10.2013 року позивачка ОСОБА_1 постійно проживала у вказаній квартирі з 2006 року по 2012 рік разом з ОСОБА_2

На час приватизації квартири відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірвано лише 18.05.2012 року рішеннм Київського районного суду м. Полтави. При цьому, факту непроживання ОСОБА_1 у спірній квартирі вказаним рішенням встановлено не було.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3, яка є дочкою позивачки та її чоловік ОСОБА_4 підтвердили суду, що ОСОБА_1 з 2006 року по 2012 рік постійно проживала в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 Місце проживання позивачка змінила тільки в 2012 році після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу. Також свідки повідомили, що після того, як ОСОБА_1 знялась з реєстрації у спірній квартирі, вона продовжувала там проживати та вести спільне господарство з відповідачем. На даний час позивачка проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 та зятем ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2, оскільки іншого житла не має.

Свідок ОСОБА_5, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є сусідкою ОСОБА_2 також підтвердила факт проживання позивачки разом з відповідачем у спірній квартирі до 2012 року.

Разом з тим, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитані судом за клопотанням представника відповідача, надали суду суперечливі свідчення щодо проживання позивачки в спірній квартирі.

З наведеного слідує, що позивачка з моменту отримання квартири - 12.09.2006 року і до 2012 року постійно проживала у спірній квартирі, а отже її письмова згода, як члена сім'ї ОСОБА_2, є обов'язковою при передачі спірної квартири у власність. Тому, місцевий суд прийшов до помилкового висновку, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була проведена без порушень.

Враховуючи викладене позовні вимоги про визнання членом сім'ї відповідача, скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру на ім'я відповідача в частині 1/2 її частини та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири підлягають до задоволення.

Оскільки позивачка є власницею 1/2 частини квартири вона підлягає вселенню в спірну квартиру.

В той же час позовні вимоги до КП ЖЕО №2 та Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області не підлягають до задоволення у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки під час розгляду справи будь-якого порушення прав позивачки з боку КП ЖЕО №2 та Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області встановлено не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.1, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2013 року скасувати.

Визнати ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2.

Скасувати розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради Відділу обліку розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року № 314 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність ? частини квартири АДРЕСА_1 у м. Полтаві.

Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 20.10.2010 року, видане ОСОБА_2 в частині виділення ОСОБА_2 ? частини квартири АДРЕСА_1 у м. Полтаві у приватну власність.

Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 у м. Полтаві.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 у м. Полтаві.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Гальонкін С.А.

Судді: підпис Лобов О.А.

підпис Одринська Т.В.

З оригіналом згідно: