Ухвала суду № 44511319, 26.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/16127/2012

Провадження № 22-ц/779/989/2015

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Данюк Іванни Володимирівни - представника державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року позов задоволено: визнано наказ № 54-к відповідача від 03.10.2011 в частині звільнення позивача незаконним та поновлено ОСОБА_3 на посаді спеціаліста служби управління з персоналу деревообробного заводу ЛПК МО України, стягнуто з державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, рішення допущено до негайного виконання.

Данюк Іванна Володимирівна - представник державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» оскаржила дане рішення в апеляційному порядку. Вважає, що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справа, невідповідності висновків суду обставинам справи. Зі слів апелянта, позивач працювала на посаді спеціаліста служби управління персоналом Деревообробного заводу, який є відокремленим структурним підрозділом ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», має субрахунок в банку, круглу печатку, штамп та бланк і не є юридичною особою. Оскільки завод знаходиться у складному фінансовому становищі, наявна кредиторська заборгованість, то було прийнято рішення про його ліквідацію. Відповідач зазначає, що невнесення в ЄДРПОУ інформації щодо ліквідації зумовлене тим, що до теперішнього часу неможливо визначити ліквідаційний баланс структурного підрозділу та передати їх на баланс іншого структурного підрозділу підприємства. Крім того, відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_3 було письмово попереджено про майбутнє звільнення, а також їй та всім працівникам запропоновано вакантні посади в структурних підрозділах підприємства. На думку відповідача, висновок суду щодо переважного права позивача на залишення на роботі не відповідає дійсності, оскільки чисельність працівників ДОЗу відсутня взагалі. Представник ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» вказує, що підставою для звільнення ОСОБА_3 було скорочення чисельності штату працівників, останній також виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку. Апелянт вказує, що листом № 842 від 30.06.2011 повідомлено голову профкому про проведення скорочення посад. Оскільки первинною профспілковою організацією Деревообробного заводу не надано погодження чи відмови щодо скорочення штатних посад та звільнення працівників, відтак вважають, що профспілкова організація дала згоду на таке звільнення.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.

Згідно матеріалів справи, 01.06.2011 ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» ухвалило наказ про ліквідацію з 01.10.2011 деревообробного заводу Івано-Франківського військового ліспромкомбінату, який є його підрозділом (а.с. 4-5).

На а.с. 46, 55 міститься копія Повідомлення від 30.06.2011, яким відповідач повідомив профспілці деревообробного заводу про ліквідацію заводу і скорочення чисельності штату працівників, внесення змін до структури штату. В повідомленні також вказано про ліквідацію усіх штатних посад та заявлено прохання про погодження ліквідації відокремленого підрозділу. Однак даний лист не містить на собі інформації про те, що він отриманий профспілковим органом.

Відповідно до копії Протоколу №1 профспілкових зборів колективу Деревообробного заводу ДП «Івано-Франківського військового ліспромкомбінату» від 08.12.2010, секретарем зборів була позивач, її також було обрано до первинної профспілкової організації деревообробного заводу (а.с. 6-10).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 173797 станом на 11.10.2012 деревообробний завод відповідача зареєстровано у вказаному реєстрі (а.с. 11).

Згідно копії трудової книжки позивача 03.10.2011 її звільнено із деревообробного заводу відповідача за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією заводу (а.с. 12-14).

27.09.2011 відповідно до копії Наказу відповідача продовжено строк ліквідаційної процедури деревообробного заводу (а.с. 29).

З 01.10.2011 відповідачем затверджено новий штатний розклад деревообробного заводу, до якого входять начальник, заступник, головний інженер, старший майстер постачання і комірник, робітники кранівники та верстатники (а.с. 30).

Довідкою № 1196 від 21.11.2012, виданої відповідачем підтверджується, що ОСОБА_3 працювала на посаді інспектора служби управління персоналом. Дохід за період з 01.11.2010 по 03.10.2011 склав 18678,91 грн (а.с. 45).

Наказом відповідача № 54-к від 03.10.2011 було звільнено позивача з займаної нею посади, з яким її було ознайомлено під підпис (а.с. 52-54).

Згідно копії повідомлення від 01.08.2011 позивача попереджено про звільнення з посади у жовтні 2011 року під підпис, тобто за два місяці до вивільнення (а.с. 67).

Відповідно до копії повідомлення від 01.08.2011 ОСОБА_3 запропоновано посаду диспетчера КПП Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» під підпис (а.с. 68).

Відповідно до інформації Об`єднаного комітету первинних профспілкових організацій відповідача від 11.03.2013 первинна профспілкова організації, до складу якої входила позивач, входить до складу Територіального комітету № 3 профспілки працівників Збройних сил України (а.с. 76).

Згідно інформації Територіальної профспілкової організації № 3 за період з 01.08.2010 до 01.10.2011 від відповідача не надходило подання на дачу згоди на звільнення ОСОБА_3, члена профкому, згода на звільнення не надавалась (а.с. 89).

Інформація про ліквідацію деревообробного заводу на час розгляду справи відсутня.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади з порушенням порядку вивільнення працівників, без надання згоди профспілкового органу та без його відмови в наданні згоди та без розгляду відповідного питання профспілковим органом і зробив правильний висновок про поновлення позивача на роботі відповідно до положень ст. 235 КЗпП України та виплату їй заробітної плати, але не більше ніж за місяць.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1 ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, частини третьої ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Оскільки ОСОБА_3 є членом виборного органу первинної профспілкової організації, що підтверджується копією Протоколу №1 профспілкових зборів колективу Деревообробного заводу ДП «Івано-Франківського військового ліспромкомбінату», де секретарем зборів була позивач, її також було обрано до первинної профспілкової організації деревообробного заводу (а.с. 6-10). Таким чином, для її звільнення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідач повинен був отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації та вищестоящого виборного органу цієї профспілки. Проте, за інформацією Територіальної профспілкової організації № 3 за період з 01.08.2010 до 01.10.2011 від відповідача не надходило подання на дачу згоди на звільнення ОСОБА_3, члена профкому, згода на звільнення не надавалась (а.с. 89).

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що звільнення члена виборного органу первинної профспілкової організації Деревообробного заводу ДП «Івано-Франківського військового ліспромкомбінату» без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог статей 43, 252 КЗпП України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і відповідно до Правової Позиції, висловленої Верховним судом України у постанові від 23.04.2014 (справа № 6-30цс14) є підставою для визнання звільнення незаконним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Данюк Іванни Володимирівни - представника державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

О.Є. Меленко