Ухвала суду № 44505826, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/8442/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року

у справі № 2а-1860/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сател»

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сател» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі - відповідач) про: визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року № 0006092320/1 в сумі податку на прибуток в сумі 231205,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85404,00 грн., а всього в сумі 316609,00 грн.; визнання повністю нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0006102320/1 та № 0000492320/1.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року позов був задоволений. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0006092320/1 від 30 січня 2010 року в сумі 231205,00 грн. по податку на прибуток, штрафних санкцій в сумі 85404,00 грн., а всього в сумі 316609,00 грн. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 30 січня 2010 року № 0006102320/1 та № 0000492320/1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові провела планову виїзну перевірку ТОВ «Сател» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 896/23/32601818 від 18 листопада 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 238305,00 грн., в тому числі: за 2008 рік на суму 172455,00 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 58750,00 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 7100,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01 листопада 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 137964,00 грн., у тому числі: за листопад 2008 року в сумі 5000,00 грн.; за грудень 2008 року в сумі 132964,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість наданих йому ПП «Інтеко-Сервіс» послуг з підготовки обладнання до проведення процедури встановлення і тестування обладнання та послуг з перевірки технічного стану обладнання у загальному розмірі 924820,00 грн., згідно укладених між сторонами договорів (від 03 листопада 2008 року № СТ-0108/ИС, від 02 грудня 2008 року № СТ-0208/ИС, від 03 грудня 2008 року № СТ-0308/ИС, від 05 січня № СТ-0109/ИС), а податок на додану вартість у загальному розмірі 137964,00 грн., сплачений у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: в актах приймання-передачі наданих послуг зазначено лише вид наданих послуг без зазначення змісту господарської операції, обсягу господарської операції, одиниць виміру господарської операції (у натуральному виразі); керівник ПП «Інтеко-Сервіс» ОСОБА_1 на запит ДПА у Чернігівській області надав відповідь, що надати первинні бухгалтерські документи, які підтверджують задекларовані показними у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 29 липня 2008 року по 30 квітня 2009 року немає можливості, оскільки усі документи були вилучені співробітниками СБУ; при опрацюванні роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за період з 01 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року було встановлено, що контрагентом ПП «Інтеко-Сервіс» було тільки ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест», тоді як згідно протоколу допиту свідка від 09 липня 2009 року директор ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест» ОСОБА_2 повідомив, що ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест» не мало фінансово-господарських відносин з ПП «Інтеко-Сервіс», а громадянин ОСОБА_1 йому не відомий. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що первинні бухгалтерські, виписані ПП «Інтеко-Сервіс», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на зменшення валових витрат та на формування податкового кредиту.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.

30 січня 2010 року ДПІ у м. Чернігові на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006092320/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сател» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 326332,00 грн., у тому числі: 238305,00 грн. - за основним платежем, 88027,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 січня 2010 року ДПІ у м. Чернігові на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006102320/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сател» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 206946,00 грн., у тому числі: 137964,00 грн. - за основним платежем, 68982,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 січня 2010 року ДПІ у м. Чернігові на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000492320/1, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сател» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 70500,00 грн., у тому числі: 47000,00 грн. - за основним платежем, 23500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Сател» правомірно включило до складу валових витрат 2008 року та 1 кварталу 2009 року вартість наданих йому послуг з підготовки обладнання до проведення процедури встановлення і тестування обладнання та послуг з перевірки технічного стану обладнання в розмірі 924820,00 грн. згідно відповідних договорів, укладених з ПП «Інтеко-Сервіс», а податок на додану вартість у загальному розмірі 137964,00 грн., сплачений у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: фактичне виконання господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; в актах прийому-передач містяться усі дані про те, які саме послуги надані позивачу, які дають можливість встановити зміст і обсяг господарської операції; в постанові СВ Управління СБУ в Чернігівській області від 12 листопада 2009 року, якою було закрито кримінальну справу за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України стосовно громадян України ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, було вказано, що слідством встановлено належне надання господарських операцій між ПП «Інтеко-Сервіс» та ТОВ «Сател» щодо послуг з монтажу телекомунікаційного обладнання, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами; посилання податкового органу на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 грудня 2009 року у справі № 1-469/09, яким ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки такий вирок не стосується правовідносин, які виникли між ПП «Інтеко-Сервіс» та ТОВ «Сател».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень рішень слугував висновок податкового органу про те, що: в актах приймання-передачі наданих послуг зазначено лише вид наданих послуг без зазначення змісту господарської операції, обсягу господарської операції, одиниць виміру господарської операції (у натуральному виразі); керівник ПП «Інтеко-Сервіс» ОСОБА_1 на запит ДПА у Чернігівській області надав відповідь, що надати первинні бухгалтерські документи, які підтверджують задекларовані показними у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 29 липня 2008 року по 30 квітня 2009 року немає можливості, оскільки усі документи були вилучені співробітниками СБУ; при опрацюванні роз шифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за період з 01 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року було встановлено, що контрагентом ПП «Інтеко-Сервіс» було тільки ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест», тоді як згідно протоколу допиту свідка від 09 липня 2009 року директор ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест» ОСОБА_2 повідомив, що ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест» не мало фінансово-господарських відносин з ПП «Інтеко-Сервіс», а громадянин ОСОБА_1 йому не відомий.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження виконаних ПП «Інтеко-Сервіс» субпідрядних послуг з підготовки обладнання до проведення процедури встановлення і тестування обладнання сторонами були складені акти приймання - прийняття наданих послуг за договорами від 03 листопада 2008 року № СТ-0108/ИС, від 02 грудня 2008 року № СТ-0208/ИС, від 03 грудня 2008 року № СТ-0308/ИС, від 05 січня № СТ-0109/ИС (арк. справи 108-127).

Частинами 1, 2 статі 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, акти здачі-приймання робіт (виконаних послуг), надані позивачем до перевірки, містили усі необхідні реквізити, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що посилання податкового органу на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 грудня 2009 року у справі № 1-469/09, яким ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки такий вирок не стосується правовідносин, які виникли між ПП «Інтеко-Сервіс» та ТОВ «Сател», а стосується правовідносин, які виникли між ТОВ «Будівельна фірма «Дімбудінвест» та ПП «Інтеко-Сервіс» (арк. справи 148-155).

При цьому, судами було правомірно враховано, що в постанові СВ Управління СБУ в Чернігівській області від 12 листопада 2009 року, якою було закрито кримінальну справу за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України стосовно громадян України ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, було вказано, що слідством встановлено належне виконання господарських операцій, зокрема, між ПП «Інтеко-Сервіс» та ТОВ «Сател» щодо послуг з монтажу телекомунікаційного обладнання, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а також вказано, що слідчим шляхом біли перевірені і підтверджені факти продажу товарів і послуг ПП «Інтеко-Сервіс», зокрема, ТОВ «Сател», що свідчить про здійснення ПП «Інтеко-Сервіс» статутної діяльності у встановленому законом порядку, зокрема, з ТОВ «Сател» (арк. справи 140-147).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати та, як наслідок, на податковий кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна