Ухвала суду № 44505796, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/16208/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року

у справі № 2а-7132/11/1370 (№ 136454/11/9104)

за позовом Дочірнього підприємства «Енерготранссервіс»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерготранссервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000732321 від 10 червня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000732321 від 10 червня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Енерготранссервіс» 3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Енерготранссервіс», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела позапланову невиїзну перевірку ДП «Енерготранссервіс» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, за результатами якої був складений акт № 1470/23-2/34943698 від 30 травня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено в грудні 2010 року податковий кредит в сумі 258000,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Енергія плюс» по операціях, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства; вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 193333,34 грн., в тому числі: в січні 2011 року на суму 116666,67 грн., в лютому 2011 року на суму 76666,67 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Західна енергетична спілка» по операціях, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Енергія плюс» (згідно договорів виконання робіт від 26 травня 2009 року № 175/09/01 та від 26 серпня 2010 року № 26/08/10-02) та ПП «Західна енергетична спілка» (згідно договору виконання робіт від 29 грудня 2010 року № 29/12/10), оскільки при проведенні зустрічних перевірок контрагентів не встановлено фактичне здійснення таких операцій в межах господарської діяльності підприємства, що свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з вказаними суб'єктами господарювання, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

10 червня 2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000732321 форми «Р», яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «Енерготранссервіс» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 550835,00 грн., у тому числі: 451334,00 грн. - за основним платежем, 64501,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року та січня-лютого 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Енергія плюс» та ПП «Західна енергетична спілка», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у вказаних підприємств послуги призначалися для використання у господарській діяльності позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ДП «Енерготранссервіс».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки, а придбані покупцем товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податку.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений, а також з використанням придбаних товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності, які здійснює ДП «Енерготранссервіс», є: розподілення та постачання електроенергії; передача електроенергії; виробництво електроенергії; постачання пари та гарячої води; інші види оптової торгівлі (арк. справи 120-121).

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з виконання робіт по інформаційно-технічному забезпеченню в частині забезпечення функціонування систем обліку електроенергії підприємств, постачання електроенергії, згідно договору від 29 грудня 2010 № 29/12/10, укладеного позивачем з ПП «Західна енергетична спілка», та господарські операції з виконання робіт по інформаційно-технічному забезпеченню в частині забезпечення функціонування систем обліку електроенергії підприємств, постачання електроенергії, згідно договорів № 175/09/01 від 26 травня 2009 року та № 26/08/10-02 від 26 серпня 2010 року, укладених ДП «Енерготранссервіс» з ПП «Енергія плюс», мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями (арк. справи 34-39, 45-47, 53-54, 88-94).

Також, листами від 01 липня 2011 року «Західна енергетична спілка» та ПП «Енергія плюс» надали позивачу відомості про всі необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості для виконання робіт згідно укладених договорів, зокрема, щодо: кількості кваліфікованого персоналу, площі виробничо-технологічної бази, кількості спеціальної техніки, ліцензій, які дають право на провадження господарської діяльності згідно з переліком (арк. справи 65-66, 75-82).

Крім іншого, матеріалами справи містять: рішення Господарського суду Львівської області від 06 червня 2011 року у справі № 5015/1935/11, яким у задоволенні позову ДП «Енерготранссервіс» про стягнення з ПП «Енергія плюс» вартості робіт у сумі 34000,00 грн. по договору № 26/08/10-02 від 26 серпня 2010 року було відмовлено; рішення Господарського суду Львівської області від 08 серпня 2011 року у справі № 5015/4146/11, яким стягнуто з ДП «Енерготранссервіс» на користь ПП «Енергія плюс» борг в сумі 1840,47 грн., що виник в результаті порушення умови договору від 26 травня 2009 року № 175/09/01 та несвоєчасної оплати; рішення Господарського суду Львівської області від 05 травня 2011 року у справі 5015/1846/11, яким стягнуто з ДП «Енерготранссервіс» на користь ПП «Західна енергетична спілка» борг в сумі 1840,47 грн., що виник за договором від 29 грудня 2010 року № 29/12/10, які також підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання (арк. справи 144-154, 157-161, 164-166).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року та січня-лютого 2011 року податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Енергія плюс» та ПП «Західна енергетична спілка».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна