Ухвала суду № 44505794, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/12319/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

у справі №820/7937/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Євроцемент-Україна») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 №0000194400, №0000184400, від 17.10.2013 №000074400, №0000064400.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 №00000744000 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 7812,00 грн. та №0000064400 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 9279,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4639,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийнято в цій частині нову постанову. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 №00000744000 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 139857,00 грн. та №0000064400 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 226978,00 грн. основного платежу та 113489,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Євроцемент-Україна» з питань законності та достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року, суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, та достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року. За результатами проведеної щодо позивача документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 19.04.2013 №216/44.0-08/00293060, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року на 236257,00 грн. та від'ємного значення січня 2013 року у сумі 147669,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13.05.2013 винесено податкові повідомлення-рішення №0000194400 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 147669,00 грн. та №0000184400 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 236257,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 118128,50 грн. відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень скарга ПАТ «Євроцемент-Україна» частково задоволена, податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 №0000194400 та №0000184400 частково скасовані.

Оцінюючи висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум згідно з податковими накладними включеними до додатку 8, які виписані не в звітному, а в попередніх податкових періодах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх помилковість та колегія суддів погоджується з таким висновками судів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наведені положення повністю узгоджуються як з вимогами абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу, так і з приписами абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судами вірно зазначено, що вищенаведене вказує на помилковість висновків відповідача про можливість включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду лише сум за податковими накладними, які виписані в такому податковому періоді. Оскільки будь-яких інших мотивів для зменшення позивачеві сум податкового кредиту акт перевірки від 19.04.2013 №216/44.0-08/00293060 по даному епізоду не містить, тому колегія суддів погоджується з судами про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 19.04.2013р. № 216/44.0-08/00293060, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2013р. № 00000744000 № 0000064400, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Актом перевірки від 19.04.2013 №216/44.0-08/00293060 встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Галіон», що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 140542,00 грн. та січень 2013 року на суму 87604,00 грн.

Судами зазначено, що аналіз акту перевірки дає підстави вважати, що за результатами перевірки у податкового органу не виникло сумнівів щодо реальності укладених угод з ТОВ «Галіон», правомірності та законності оформленої первинної документації, фактичного надання послуг ПАТ «Євроцемент-Україна» ТОВ «Галіон».

Однак, вивчивши штатний розпис позивача, податковий орган дійшов висновку про відсутність можливості обґрунтувати доцільність використання у господарській діяльності наданих ТОВ «Галіон» працівників при наявності у ПАТ «Євроцемент-Україна» достатньої кількості штатних працівників.

Однак, чинним законодавством не передбачено для платника податків будь-яких юридичних наслідків, в разі відсутності можливості податковим органом обґрунтувати доцільність використання у господарській діяльності найманих працівників на підставі відповідного договору.

Таким чином, будучи вільним у виборі предмета договору, з метою виготовлення та реалізації необхідних об'ємів продукції, ПАТ «Євроцемент-Україна» підприємство у ТОВ «Галіон» придбало послуги з надання персоналу, оскільки на момент придбання таких послуг у ПАТ «Євроцемент-Україна» підприємства об'єми виробництва перевищували наявної на підприємстві кількості робітників. Саме тому, у зв'язку із необхідністю додаткових трудових ресурсів на виробництві (для здійснення господарської діяльності), були залучені наймані працівники, що не суперечить чинному законодавству.

ТОВ «Галіон» являється платником ПДВ, відповідно до наданих до перевірки документів вбачається, що ПАТ «Євроцемент-Україна» було сплачено ПДВ в ціні придбаних послуг, контрагентом було виписано податкові накладні, що дає право ПАТ «Євроцемент-Україна», відповідно до приписів чинного законодавства, формувати податковий кредит по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

Суд першої інстанції у судовому рішенні зазначив, що наявна кількість працівників позивача відповідно до штатного розкладу вказує на достатні можливості щодо самостійного забезпечення потреб власної господарської діяльності у робочій силі. Позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що понесені на користь ТОВ «Галіон» витрати були обумовлені потребами звичайної господарської діяльності.

Проте, судом апеляційної інстанції зазначено, що таке твердження не відповідає наявним в матеріалах справи доказам виконання найманими працівниками ремонтних робіт основних засобів ПАТ «Євроцемент-Україна». Позивачем до суду були надані звіти про роботи (послуги) виконані у грудні 2012 року та у січні 2013 року, з яких вбачається найменування цеху або функціонального підрозділу, для якого виконані роботи (послуги), вид виконаних робіт або послуг. Також були надані акти виконаних робіт по технічному огляду і технічному обслуговуванню основних засобів, відповідно до яких вбачається вид виконаних робіт, найменування об'єкту або групи об'єктів основних засобів, на яких виконувались роботи, кількість людино-годин на вид робіт; акти виконаних господарським способом робіт по ремонту основних засобів, з яких вбачається найменування функціонального підрозділу, який виконував роботи, спеціальність робітника, реквізити розпорядливого документа, яким визначено завдання. На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані шляхові листи, щодо фактичного виконання водіями наданими ТОВ «Галіон» перевезень, надано журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці працівників підрядних організацій, службові записки посадових осіб ТОВ «Галіон», щодо надання постійних пропусків його працівникам.

Отже, позивачем були надані документи, які свідчать, що наймані працівники виконували ремонтні роботи основних засобів підприємства, здійснювали технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів, перевезення, що безпосередньо пов'язано з веденням господарської діяльності позивача, оскільки виробництво цементу вимагає справну роботу всіх основних засобів підприємства.

Крім того, судом зазначено, що у всіх ремонтних роботах були задіяні як працівники позивача, так і наймані працівники, що свідчить про те, що позивач не мав змоги у цей період виконати всі ремонтні роботи власними силами.

Фахівцями податкового органу та судом першої інстанції було невірно застосовані положення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що в даному випадку договірна вартість придбаних послуг не перевищує рівень звичайних цін, (інше не встановлено, податковим органом не доведено) послуги придбавались з метою їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров