Ухвала суду № 44505502, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/33545/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі № 0870/652/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Колосовського Ю.О.,

відповідача - Шипілової С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, позов задоволено; визнано протиправними дії Інспекції щодо зарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за листопад 2009 року у сумі 3 802 376 грн. у рахунок погашення податкових зобов'язань з Товариства з ПДВ за січень та лютий 2011 року.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковий орган не вправі самовільно змінювати визначений платником напрям використання належних йому сум бюджетного відшкодування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність порушень прав платника, позаяк оспорювану суму бюджетного відшкодування було використано на погашення зобов'язань платника перед бюджетом.

Товариством подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за листопад 2009 року Товариством було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 10 547 181 грн.; до декларації платником було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення зазначеної суми бюджетного відшкодування.

За наслідками проведення Інспекцією позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ у вказаній сумі порушень з боку позивача при формуванні даних податкової звітності виявлено не було, що відображено у довідці від 12.02.2010 № 37/08-08/00186542; у вказаній довідці зазначено, що остаточний висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року буде складено за результатами отримання зустрічних перевірок.

Частину задекларованого бюджетного відшкодування за листопад 2009 року (у сумі 3 948 469 грн.) було повернуто Товариству шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики за заявою позивача.

Решту суми бюджетного відшкодування було зараховано у погашення податкових зобов'язань Товариства з ПДВ за січень та лютий 2010 року, про що позивача повідомлено у листі Інспекції від 25.11.2011 № 10093/10. Зокрема, сума використаного залишку бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією за листопад 2009 року на погашення податкових зобов'язань Товариства за декларацією за січень 2010 року склала 3 802 376 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок відшкодування ПДВ з Державного бюджету України на час виникнення спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 цієї ж статті Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

З наведених законодавчих положень вбачається, що право на визначення напряму використання належних платникові сум бюджетного відшкодування є дискреційним правом платника.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надаючи тлумачення цієї міжнародної норми у рішенні від 06.11.2008 у справі «Ісмаїлов проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути «законним»: у пункті 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

«Майно», яке є предметом розглядуваної справи, - це сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню платникові з бюджету. Оспорювані дії податкового органу є фактично свавільним втручанням податкового органу у мирне володіння майном, яке не зумовлено вимогами закону.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, визнавши протиправними дії Інспекції, які полягали у розпорядженні належними платникові сумами бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі № 0870/652/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько