Ухвала суду № 44505431, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/8908/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2а-4690/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Трейдінг" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Берєчкіної Я.В., Кропивницького М.А.,

відповідача - Шкодича Ю.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 № 0002390702, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року в розмірі 1 389 735 грн. із застосуванням 347 433,75 грн. штрафних санкцій.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що реалізація платником права на податковий кредит поза межами податкового періоду виписки податкової накладної не утворює складу податкового правопорушення, а відтак не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, якою передбачено можливість включення платником до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, однак не пізніше періоду її отримання платником.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за липень, серпень 2011 року. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 22.11.2011 № 214/07-02/36756595, в якому викладено висновок Інспекції про протиправне включення платником до складу податкового кредиту за червень 2011 року ПДВ за податковими накладними, складеними у попередніх звітних періодах за відсутності доказів несвоєчасного отримання платником цих податкових накладних.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла у перевіреному періоді, далі - ПК) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пунктів 200.2, 200.3 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу вимог підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

З наведених законодавчих положень випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

Правила формування податкового кредиту, який бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування, викладені у статті 198 ПК.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми податкового Закону лише містять вказівку на період, в якому у платника виникає право на податковий кредит. У той же час оскільки формування податкового кредиту з ПДВ є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування та у межах строку, установленого абзацом третім пункту 198.6 статті 198 ПК, а саме - протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При цьому закон не ставить реалізацію такого права в залежність від будь-яких умов, зокрема, від моменту отримання платником податкової накладної від постачальника або від подання скарги на постачальника, а тому здійснене відповідачем тлумачення положень пункту 198.6 статті 198 ПК не ґрунтується на змісті цієї норми.

Судами не було виявлено включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ поза межами 365-денного строку з дня виписки податкових накладних постачальником.

А відтак відмова у підтвердженні обґрунтованості податкового кредиту лише на тій підставі, що його було сформовано не у належному податковому періоді, не може бути визнана правомірною, у зв'язку з чим суди обох попередніх інстанцій цілком законно визнали розглядуваний висновок податкового органу таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, та скасували оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів у справі відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 у справі № 2а-4690/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько