Ухвала суду № 44505428, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/36134/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Мосьпана Д.О.,

представника відповідача Орлової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року

у справі № 816/4278/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Біланівський ГЗК»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Біланівський ГЗК» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 року № 0002242202/81 та № 0002212202/763.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.04.2013 року № 2999/22.2-12/36601298, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97 (далі - Закон № 283/97), п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 146.4, п. 146.5, п. 146.6 ст. 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 502 401,00 гривня та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2011-2012 роки на загальну суму 6 803 886,00 гривень.

Не погодившись з актом вказаної перевірки позивачем було подано заперечення, за розглядом яких заперечення товариства залишено без задоволення, а висновки акту без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013 року: № 0002212202/763, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 502 401,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 125 600,00 гривень; № 0002242202/81, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 803 886,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що прибуток - це різниця суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 ПК України, та собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суми інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 ПК України.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликала зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Чинне законодавство України не визначає, в який саме термін з моменту створення підприємства необхідно одержати прибуток та чи повинен прибуток бути результатом окремої господарської операції чи бути результатом багаторічної діяльності підприємства.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом діяльності позивача у відповідності до Статуту ТОВ «Біланівський ГЗК» є: пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин; діяльність по видобуванню, переробці залізної руди i збуту виробленої продукції (концентрат, окатиші), інших корисних копалин та супутніх порід, а також пов'язаних з цим бурових i підривних робіт; оренда будівельних машин та устаткування; будівельних робіт; проектування, дослідження і виконання усіх робіт, які пов'язані з будівництвом об'єктів загального використання, інфраструктури і транспорту, землеобробними та землерийними роботами, будівельними роботами, будівництвом споруд або виконанням будівельних робіт.

Пунктом 4.1 статті 4 Статуту ТОВ «Біланівський ГЗК» визначено, що товариство створюється для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Судами встановлено, що в перевіряємий період, згідно з програмою розвитку ТОВ «Біланівський ГЗК», позивач займався створенням виробничих потужностей, допоміжних об'єктів інфраструктури та одночасно здійснював промислову розробку Біланівського родовища для видобутку залізної руди.

Фінансування вказаної діяльності здійснювалась за рахунок внесків учасників в статутний фонд підприємства, а також за рахунок кредитних коштів.

Для здійснення розробки та видобутку надр Біланівського родовища позивачем отримано дозвільні документи, копії яких наявні у матеріалах справи, зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами наданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 20.12.2004 року № 3572 з терміном дії до 20.12.2024 року, дозвіл № 579.12.53-07.10 на виконання робіт підвищеної безпеки, виданий Держгірпромнаглядом України, інші документи, що необхідні для ведення відповідної господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підготовчий період до будівництва кар'єру на базі Біланівського родовища залізистих кварцитів відповідно до проекту «Вскрытие Белановского месторождения для поддержания мощности комбината» здійснюється протягом трьох років.

Так, з урахуванням положень статей 3 та 42 Господарського кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що збиткова господарська діяльність, не є господарською, а тим більше - на етапі формування виробничих потужностей підприємства та інфраструктури Біланівського гірничо-збагачувального комбінату.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що у перевіряємий період з метою розробки Біланівського родовища позивачем було укладено ряд договорів з ТОВ «НПП «Інформаційні технології-Центр», ВАТ «Полтавський ГЗК», ПП «Профі-Консалт», ТОВ «Козацька стріла», ТОВ «Арт-Слав Моторс», ТОВ «Аеро-Експрес».

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаними правочинами та фактичного отримання робіт/послуг за такими позивачем було надано до перевірки та долучено до матеріалів справи копії договорів, платіжних доручень про оплату отриманих послуг, талонів замовника, актів виконаних робіт, рахунків, рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів про надання послуг експрес доставки, рахунків на оплату, актів дачі-прийняття робіт, локальних кошторисів, які стали основою для формування останнім своїх зобов'язань.

При дослідженні зазначених документів судами попередніх інстанцій встановлено, що такі відповідають вимогам «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що не заперечується податковим органом у акті перевірки. Тобто є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених договорів, реальне здійснення господарських операцій обумовлених ними, відповідність дійсному економічному змісту та використання придбаних робіт/послуг за такими в межах власної господарської діяльності, зокрема, на формування виробничих потужностей підприємства та інфраструктури Біланівського ГЗК.

Так, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що витрати по рах. 921 необхідно відносити в частині придбання товарів, робіт, послуг на збільшення балансової вартості основних фондів як незавершеного капітального вкладення по рахунку № 151 «Капітальні інвестиції» та відносити до складу валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань в подальших періодах після закінчення будівництва та введення в дію основних фондів, оскільки позивач не здійснював основного виду діяльності - добування залізних руд з метою отримання прибутку, а лише проводив роботи з введення в експлуатацію Біланівського родовища (будівництво комбінату), яке станом на 31.12.2012 року (кінець перевіряємого періоду) не завершено.

Таким чином, судами попередніх інстанцій у повній мірі спростовано доводи відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат, з огляду на збитковість діяльності товариства та нікчемність здійснених правочинів між останнім та контрагентами, а також те, що в охопленому перевіркою періоді останній не здійснював основної діяльності - добування залізної руди, а лише проводив роботи по введенню в експлуатацію.

Крім того, положеннями п. 153.7 ст. 153 ПК України встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку: передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень; передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту купівлі-продажу № МС0028 від 27.11.2011 року позивачем придбано у ТОВ «Цепелін Інтернешнл АГ» гідравлічний екскаватор з прямою лопатою модель 6060АС FS 2012 за ціною 7 500 000,00 Євро, на умовах DDU Комсомольськ, Полтавська область. За даними бухгалтерського обліку вартість екскаватора, включаючи витрати по монтажу, розмитненню, тощо, складає 77 752 469,17 гривень. Оприбуткування складових екскаватора здійснювалось протягом червня, липня 2012 року. Гідравлічний кар'єрний екскаватор «CATERPILAR» модель 6060АС FS 2012 зареєстрований Свідоцтвом про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серії ВІ № 001440, яке видано 03.08.2012 року ТУ Держгірпромнагляду у Полтавській області.

06.08.2012 року ТОВ «Алькорцентр» проведено оцінку майна позивача (гідравлічний екскаватор модель 6060АС FS 2012), яка оформлена Звітом про оцінку від 07.08.2012 року, відповідно до якого ринкова вартість на дату оцінки складає 96 099 822,82 гривні, та який переданий на підставі акту приймання-робіт від 07.08.2012 року.

В подальшому на підставі договору № UA55LB-12SPA-FBM купівлі-продажу Обладнання від 07.08.2012 року позивачем реалізовано на користь ТОВ «КатерпілларФайненшл Україна» гідравлічний кар'єрний екскаватор Caterpillar, модель 6060АС FS 2012 року випуску, серійний номер 340136, за договірною ціною, яка складає 96 016 855,50 гривень, у тому числі податок на додану вартість 16 002 809,25 гривень (обсяг без ПДВ 80 014 046,25 гривень).

Реалізацію екскаватора позивачем відображено кореспонденцією бухгалтерських проводок. При цьому, розрахунки за товар вказаним контрагентом здійснено згідно платіжних доручень, копії яких містяться у матеріалах справи, всього на суму 96 016 855,50 гривень.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, станом на 31.12.2012 року рах. 361 «Розрахунки з покупцями» сальдо ТОВ «Біланівський ГЗК» по ТОВ «КатерпілларФайненшл Україна» складає 0 гривень.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до договору зворотного фінансового лізингу № UA55LB-12-02 від 07.08.2012 року ТОВ «КатерпілларФайненшл Україна» (Лізингодавець) зобов'язується придбати у ТОВ «Біланівський ГЗК» (Лізингоотримувача), який одночасно виступає продавцем за договором купівлі-продажу Обладнання, у власність Предмет Лізингу (гідравлічний кар'єрний екскаватор Caterpillar, модель 6060AS FS, 2012 року випуску, серійний номер 340136), і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на умовах, зазначених у цьому Договорі й загальних умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Оприбуткування екскаватора здійснювалось 10.08.2012 року на підставі видаткової накладної та акту прийому-передачі обладнання, копії яких наявні у матеріалах справи. У бухгалтерському обліку операція проведена кореспонденцією проводок: Дт 15211 «Придбання, виготовлення основних засобів» Кт 5312 «Зобов'язання по фінансовій оренді довгострокові» - 80 014 046,25 гривень.

За отримання у лізинг Предмета Лізингу Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю комісійну винагороду у розмірі 623 188,13 гривень, у тому числі ПДВ - 103 864,69 гривні. Суму комісійної винагороди віднесено на збільшення первісної вартості екскаватора в розмірі 519 323,44 гривні.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами, гідравлічний кар'єрний екскаватор «CATERPILAR» модель 6060АС FS 2012 року введено в дію 10.08.2012 року, що оформлено кореспонденцією бухгалтерських проводок: Дт 1042 «Основні засоби», Кт 15211 «Придбання, виготовлення основних засобів» - 80 533 369,69 гривень.

В подальшому, на підставі договору оренди майна № 75/1 від 10.08.2012 року, позивачем передано в оренду ТОВ «Єрестівський ГЗК» майно - гідравлічний кар'єрний екскаватор «Caterpillar» 6060 AC FS. Розмір орендної плати в місяць становить 1 006 667,12 гривень, крім того податок на додану вартість - 201 333,42 гривні.

Отже, судами попередніх інстанцій у повній мірі спростовано доводи відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу витрат суму відсотків, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу за вказаними операціями.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність оподаткованих операцій позивача з придбання товарів/послуг, здійснення таких з метою налагодження виробництва для отримання прибутку, які не тільки документально оформлено, а й об'єктивно призвели до зміни складу активів платника податків та здійснені з метою приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, тобто, позивачем дотримано усіх передбачених законодавством вимог, зокрема, правомірно сформовано суми валових витрат на реально придбані товари/послуги, які були використані у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «Біланівський ГЗК», зокрема, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року у справі № 816/4278/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько