Ухвала суду № 44505279, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/800/60443/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І., (суддя-доповідач) Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Ковтун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року

у справі № 820/6898/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА» звернулось до суду з позовом до відповідачів про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року позов задоволено. Зобов'язано Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів зареєструвати та включити до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 17 від 05.03.2013 року на загальну суму 73 958, 40 грн., видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА» задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА» № 17 від 05.03.2013 року для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Вважати прийнятою та зареєстрованою податкову накладну № 17 від 05.03.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з моменту її подання, а саме - з 19.03.2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Міністерство доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна фіскальна служба України, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач з доводами касаційної скарги та вимогами скаржника не погоджується, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою відмови у реєстрації податкової накладної № 17 від 05.03.2013 року на загальну суму 73 958, 40 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних через засоби телекомунікаційного зв'язку, виданої позивачем на адресу ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», слугувала квитанція № 1 податкового органу, в якій зазначається, що місцезнаходження позивача як продавця товару не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.10.2013 року Міністерство доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна фіскальна служба України, залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача в реєстрації даної податкової накладної є необґрунтованою та не узгоджується з приписами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки протягом 2013 року позивачем неодноразово здійснювалось підтвердження своїх відомостей в зазначеному вище реєстрі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.05.2013 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що податковим органом протиправно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «НОВА» у прийнятті та реєстрації податкової накладної № 17 від 05.03.2013 року, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, передбачені положеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

В силу частини першої статті 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою І розділу ІV КАС України.

Вимоги до оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до Єдиного реєстру податкових накладних встановлені ст. 201 Податкового кодексу України.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку (пункт 201.1 ст.201 ПК України).

Пункт 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів(послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів(послуг) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246, передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Згідно із п.п 7.6 п.7 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з квитанцій, наданих податковим органом позивачу про неприйняття податкових накладних, вбачається, що у них зазначено причину неприйняття як «місцезнаходження юридичної особи продавця послуг/товарів у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що не передбачено нормами відповідних нормативно-правових актів України.

До того ж, як встановлено та знайшло своє підтвердження відповідними документами, позивач не змінював свою юридичну адресу з моменту реєстрації. При цьому, як свідчать матеріали справи, протягом 2013 року позивачем неодноразово здійснювалось підтвердження своїх відомостей в зазначеному вище реєстрі, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган вчинив протиправні дій щодо відмови у прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних податкової накладної № 17 від 05.03.2013, є обґрунтованими.

Враховуючи мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, правова оцінка обставин у справі судом апеляційної інстанції дана вірно.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, оскільки доводи, викладені в ній, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Таким чином, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Стаття 224 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі № 820/6898/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук