Ухвала суду № 44505225, 14.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/9991/64166/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року

у справі № 2-а-17274/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інбітек»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Інбітек» (далі - ТОВ «ПБК «Інбітек»; позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001922302 від 09 листопада 2011 року, № 0002402302 від 29 грудня 2011 року та № 0002392302 від 29 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС на Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПБК «Інбітек» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань, податкового кредиту, валового доходу та валових витрат за період з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-монтажінвест», за результатами якої складено акт № 3022/23/34859664 від 21 жовтня 2011 року.

Крім того, контролюючим органом здійснено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за період з 01 квітня 2011 року по 01 листопада 2011 року, за наслідками якої складено акт № 3721/23/34859664 від 12 грудня 2011 року.

На підставі зазначених актів перевірок ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922302 від 09 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 437 046,00 грн. (291 364,00 грн. - основний платіж, 145 682,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0002402302 від 29 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 963 161,00 грн. (3 652 382,00 грн. - основний платіж, 1 310 779,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002392302 від 29 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 235 272,00 грн. (5 235 272,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення товариством підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні будівельних матеріалів у ТОВ «Промтехноопт» та підрядних робіт у ТОВ «Промбуд-монтажінвест» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача, в яких вказано про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти позивача на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість; стосовно посадових осіб ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» не порушено кримінальних справ та не винесено обвинувальних вироків; розглядувані правочини не визнані недійсними в судовому порядку.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався), як використовувався далі.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отримано від указаного у первинних документах контрагента (ТОВ «Промтехноопт»).

Для цього треба було встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно було б встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Також, у даному випадку судовим інстанціям слід було звернуту особливу увагу на з'ясування обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем підрядних робіт у ТОВ «Промбуд-монтажінвест», зокрема, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента ТОВ «ПБК «Інбітек» надати обумовлені роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

При цьому варто мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що відповідні товарно-матеріальні цінності та роботи справі придбавались позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право товариства на витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.