Ухвала суду № 44504621, 02.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/819/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2015 № 0001531501 та № 0001541501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2015 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (акт від 05.02.2015 № 41/15-2/38851449).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, а саме:

- пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 44 269,00 грн.;

- пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 141 946,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу ґрунтуються на даних про виявлені розбіжності в обсязі операції позивача з вивезення товарів за межі митної території України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

- від 18.02.2015 № 0001531501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141 946,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 35 486,50 грн.;

- від 18.02.2015 № 0001541501, згідно з яким позивачу зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 44 269,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" є представником компанії PRODIS DOO Skopje TIRZ (Республіка Македонія), здійснює торгівельну діяльність, пов'язану з імпортом товарів з республіки Македонія та їх подальшою реалізацією на території України.

У жовтні та грудні 2013 року позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) товару, придбаного у компанії PRODIS DOO Skopje TIRZ (Республіка Македонія) на підставі контракту від 04.09.2013 № PR 01 UKR.

Загалом у жовтні та грудні 2013 року позивач здійснив господарські операції із ввезення на митну територію України товару на загальну суму 886085,80 грн., з яких: у жовтні 2013 року - на суму 557849,10 грн. на підставі митної декларації (МД) від 12.10.2013 № 100270000/2013/180606; у грудні 2013 року - на суму 328236,70 грн. згідно на підставі митної декларації (МД) від 02.12.2013 № 100270001/2013/213535).

Оподаткування вказаних господарських операцій податком на додану вартість операцій здійснювалось позивачем під час митного оформлення товарів із застосуванням загальної ставки 20 відсотків.

Так, у жовтні 2013 року позивач сплатив митним органам податок на додану вартість у сумі 117 969,00 грн., а у грудні 2013 року - у сумі 70 476,00 грн.

У подальшому позивач подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій задекларував обсяг операцій із ввезення на митну територію України товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності (рядок 12.1) у сумі 589 844,00 грн. (без ПДВ), а також визначив дозволений податковий кредит з ПДВ у сумі 117 969,00 грн. (а.с. 57).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року позивач задекларував обсяг операцій із ввезення на митну територію України товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності (рядок 12.1) у сумі 352 379,00 грн. (без ПДВ), а також визначив дозволений податковий кредит з ПДВ у сумі 70 476,00 грн. (а.с. 74).

Як вбачається з акта перевірки позивача від 05.02.2015 № 41/15-2/38851449 (а.с. 20), при перевірці імпортних операцій не встановлено відхилення з інформацією про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України.

У жовтні 2014 року позивач здійснював господарські операції з вивезення товарів за межі митної території України.

Так, у вказаному періоді позивач здійснив вивезення товару за межі митної території України у митному режимі експорту на суму 791 764,00 грн., митне оформлення операцій з вивезення товару здійснювалось на підставі митної декларації (МД) від 04.10.2014 № 100270001/2014/580733.

Оподаткування вказаної господарської операції податком на додану вартість здійснювалось під час митного оформлення товару за ставкою 0 (нуль) відсотків.

Як вбачається з акта перевірки позивача від 05.02.2015 № 41/15-2/38851449 (а.с. 19), при перевірці експортних операцій встановлено відхилення задекларованих показників з Інформацією про фактичне вивезення товару за межі митної території України на суму 791 764,30 грн.

Так, судом першої інстанції встановлено, що причиною виникнення розбіжності стала та обставина, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року не задекларував операції з вивезення товарів за межі митної території України, оподаткування яких здійснюється за нульовою ставкою (рядок 2.1 декларації), задекларував суму податку на додану вартість - 0 (нуль) грн. у колонці "Б" рядку 2.1.

На підставі даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року судом встановлено, що у жовтні 2014 року позивач заявив до бюджетного відшкодування суму 141 946,00 грн. (а.с. 87), яка виникла внаслідок залишку від'ємного значення сум ПДВ, фактично сплачених платником податків у минулих податкових періодах, зокрема, у жовтні 2013 року (75 834,00 грн.) та у грудні 2013 року (66 112,00 грн.) (а.с. 85).

Як з'ясувалось, той факт, що позивач не задекларував у жовтні 2014 обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України на суму 791764,30 грн., оподаткування яких здійснюється за нульовою ставкою (рядок 2.1), є помилкою платника податків, однак вона жодним чином не вплинула на розмір податкових зобов'язань чи податкового кредиту позивача, адже оподаткування таких операцій здійснюється за нульовою ставкою.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Щодо операцій із ввезення товарів на митну територію України, які здійснювались позивачем, суд зазначає наступне.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПК України).

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

В силу положень пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, зокрема, операції із операції із ввезення товарів на митну територію України, які здійснювались позивачем, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -; або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України, які здійснювались позивачем, суд зазначає наступне.

В разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є дата оформлення митної декларації.

В силу положень пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції платників податків із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПК України). Як вже зазначалось, відповідно до пункту 187.8 статті 187 цього Кодексу, це є дата оформлення митних декларацій.

З аналізу статей 195 та 198 Податкового кодексу України вбачається, що за операціями з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту у платника податків право на формування податкового кредиту не виникає, адже оподаткування таких операцій здійснюється за нульовою ставкою.

Податковий кодекс України також не містить жодних норм, які б утворювали підстави або зобов'язували платника податків в разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту зменшити податковий кредит, який був сформований у попередніх звітних (податкових) періодах за операціями з ввезення товарів на митну територію України.

Як вже зазначалось, податковий орган під час перевірки виявив, що позивач здійснював як операції із ввезення товарів на митну територію України, на підставі яких сформував податковий кредит, так і операції із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Але, встановивши факт вивезення позивачем товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, податковий орган дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для зменшення податкового кредиту, сформованого позивачем у попередніх звітних (податкових) періодах за операціями з ввезення товарів на митну територію України.

Помилка позивача, якої він припустився при заповненні податкової декларації за жовтень 2014 року і не задекларував обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою, не вплинула на розмір податкових зобов'язань позивача і не призвела до завищення податкового кредиту.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вчинене позивачем правопорушення є підставою для притягнення його до відповідальності за невключення до податкової звітності інформації про здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, але не утворює підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015 № 0001531501 та № 0001541501 є протиправними, та такими що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.