Ухвала суду № 44504556, 27.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12554/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Міністерства освіти і науки України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство освіти і науки України (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - Відповідач) у якому просило скасувати постанову про накладення виконавчого збору від 31.07.2014 ВП №343741623.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 по справі № 816/6821/13-а за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3. до Міністерства освіти і науки України, Республіканського вищого училища фізичної культури про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано Міністерство освіти і науки України та Республіканське вище училище фізичної культури поновити ОСОБА_3. на навчанні в складі учнів 10-Є класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури.

Постановою державного виконавця Юхименко О.С. від 20.06.2014 відкрито виконавче провадження ВП №43741623 по виконанню виконавчого листа № 816/6821/13-А, виданого 15.05.2014 Харківським апеляційним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства освіти і науки України поновити ОСОБА_3. на навчанні в складі учнів 10-Є класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури. Боржнику (Міністерству освіти і науки України) запропоновано самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

31.07.2014 постановою ВП №43741623 про стягнення виконавчого збору державним виконавцем Юхименко О.С. стягнуто з Міністерства освіти і науки України виконавчий збір у розмірі 1 369, 00грн. за невиконання в добровільному порядку виконавчого листа № 816/6821/13-А.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав рішення суду в добровільному порядку, в той час, як відповідач не надав суду доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Республіканського вищого училища фізичної культури від 19.06.2014 № 55у «Про поновлення ОСОБА_3. на навчанні в складі учнів 10-Є класу» поновлено ОСОБА_3 на навчанні в складі учнів 10-Є класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю Республіканського вищого училища фізичної культури.

Також, на виконання виконавчого листа № 816/6821/13-А, виданого 15.05.2014 Харківським апеляційним адміністративним судом про стягнення моральної шкоди з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3. проведено примусове списання коштів в сумі 6090 грн., що підтверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунка боржника та меморіальним ордером від 25.06.2014 №816/6821/1, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, на момент прийняття постанови від 31.07.2014 про стягнення виконавчого збору ВП №43741623, виконавчий лист № 816/6821/13-А, виданий 15.05.2014 Харківським апеляційним адміністративним судом, Міністерством освіти і науки України виконано у повному обсязі у добровільному порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV), відповідно до ст. 1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Тобто, обов'язковою умовою накладення штрафу є відсутність поважних причин за невиконання вимог державного виконавця.

Відповідно до ст. 89 № 606-XIV, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», в якому зазначено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови від 31.07.2014 про стягнення виконавчого збору, рішення суду боржником виконано у повному обсязі у добровільному порядку.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що не повідомлення позивачем державного виконавця про виконання рішення у добровільному порядку відповідно до норм чинного законодавства, не може прирівнюватись до невиконання рішення суду у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Державною виконавчою службою України, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення та обґрунтування своїх дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.