Ухвала суду № 44503585, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 804/18741/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року

по справі № 804/18741/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузякова Р.М.

про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просив визнати дії відповідача - начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузякова Р.М з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №018446 від 09.01.2014р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за абз.3 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №018446 від 09.01.2014р. є безпідставною з огляду на те, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки станом на момент проведення перевірки не здійснював перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір. Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з скрутним матеріальним становищем не задоволено.

05.03.2015 року позивачем направлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Приймаючи той факт, що позивачем надані докази на підтвердження скрутного матеріального становища не є достатніми для звільнення від сплати судового збору, у колегії суддів апеляційної відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в.о. начальника Управління Укртрансінспекції в Дніпропетровській області Бузяковим Р.М. 09 січня 2014 року прийнято постанову № 018446 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00 гривень

Підставою прийняття оскаржуваної постанови є акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20 листопада 2013 року, в ході якої встановлено порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів без оформлення протоколу на перевірку та адаптацію тахографу до транспортного засобу.

Згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ч.1 ст.5 Закону).

Положеннями ст.6 Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.п.14, 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, крім іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106, встановлено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241 (далі - Інструкція), визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно п.3.6 Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком пункту сервісу тахографів (ПСТ), внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

За приписами п.2.6 Інструкції пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно п.2.7 Інструкції за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1 до Наказу.

Пункт сервісу тахографа надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

З матеріалів справи вбачається, що водієм, під час перевірки та складення за її наслідками акту, не надано посадовим особам відповідача документу, що засвідчує повірку тахографа - протоколу перевірки та адаптації тахографа на транспортний засіб працюючого тахометру.

Щодо посилання позивача на той факт, що станом на час проведення перевірки транспортний засіб, що був перевірений, надано в оренду, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги, оскільки надані позивачем договори оренди транспортних засобів №1/10/13 від 01.01.2012р. та №01/10/13 від 01.05.2013р на оренду одного і того ж транспортного засобу - Merccedes-Benz 1820L, нз НОМЕР_1, не можуть бути належним доказом передання в оренду транспортного засобу, а лише засвідчують факт укладання договору.

Матеріали справи не містять акту прийому - передачі транспортного засобу, що передбачено п.2.1 вищезазначених договорів. При цьому, в силу ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України договори найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виявлені під час перевірки порушення позивачем у справі вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дійсно мали місце, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року по справі № 804/18741/14- залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 913,50 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва