Ухвала суду № 44503566, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № П/811/31/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 р.

у справі № П/811/31/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2014 року, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 390846 грн. та накладено штрафну санкцію - 195423 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем жодним чином не доведено наявності порушень, допущених безпосередньо позивачем, або наявності умислу направленого на зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та/або податком на прибуток, вступаючи у відповідні взаємовідносини з ПП " Полі-Маркет", висновки акту перевірки є безпідставними та суперечать діючому законодавству України, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за червень 2014 року, за підсумками якої складено акт від 11.12.2014 року №24/11-23-22-04/31146326 та виявлено наступні порушення: п.198.2,п.198.3,п.198.6, ст.198, п.201.1,ст.201 Податкового Кодексу Українив результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період всього у сумі 390846 грн.

За наслідками виявлених правопорушень, на підставі вказаного акту, відповідачем прийнято наступні податкове повідомлення-рішення № 0000522204 від 29.12.2014 року.

Не погоджуючись із такими рішення відповідача, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.12.2014 року №0000522204, якими позивачу визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема, шляхом збільшення бюджетного відшкодування з цього податку, колегія суддів зазначає, що таке рішення прийнято відповідачем з огляду на неправомірне, на переконання останнього, формування витрат та податкового кредиту за рахунок сум, сплачених контрагенту ПП «Полі-Маркет», по відносинам, які, за висновком відповідача, не мали реального господарського характеру.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що за даними інформаційних систем податкового органу встановлено: відсутність найманих працівників ПП «Полі Маркет»; здійснення видів господарської діяльності, що не відповідають основному виду діяльності, згідно реєстраційних документів; відсутність основних фондів; пересортиця товарних позицій; відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою; віддаленість суб'єктів господарювання, що унеможливлює здійснення між ними господарської діяльності.

Тобто, відповідач обґрунтовує наявність з боку позивача порушень податкового законодавства, зокрема, п.198.2, п.198.3 п. 198.6 ст. 198, п.201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, недотриманням ПП «Полі-Маркет» правил звітування про кількість працюючих та наявність основних фондів, відсутністю такого за місцезнаходженням під час перевірки позивача, а також припущенням наявності порушень з боку іншого суб'єкта господарювання (ланцюг контрагентів) правил декларування та сплати податків.

На спростування висновків відповідача позивачем до перевірки надавались документи, що були складені під час його господарських взаємовідносин з ПП «Полі-Маркет» в червні 2014 року: податкові та видаткові накладні, а також платіжні доручення та акти приймання-передачі робіт.

Однак, надані позивачем документи не були враховані відповідачем, з огляду на викладені вище висновки.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, судова колегія виходить із наступного.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи обставини справи та приведені норми, вбачається, що спірною в межах розгляду оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2014 року №0000522204 (в частині нарахованих грошових зобов'язань за червень 2014 року на суму 390846 грн. є реальність вчинених позивачем з його контрагентом господарських операцій, на основі яких першим віднесено сплачені контрагенту суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

З огляду на що, судова колегія зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 цього у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, дослідженню підлягають первинні документи, що опосередковували господарські відносини позивача з його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2014 року між позивачем та ПП «Полі-Маркет» укладено договір №49302.

Колегією суддів установлено, що позивач є кінцевим споживачем придбаної продукції та наданих послуг у ПП «Полі-Маркет», та використовує для власної господарської діяльності.

За фактом виконання договору виписані податкові накладні № 68 від 30.06.14 року, № 73 від 30.06.2014 року, №75 від 30.06.2014 року, № 43 від 12.06.2014 року, № 69 від 30.06.20104 року, №46 від 24.06.2014 року, № 48 від 24.06.2014 року, № 70 від 30.06.2014 року, № 47 від 24.06.2014 року, № 72 від 30.06.2014 року, № 49 від 24.06.2014 року, № 71 від 30.06.204 року, № 74 від 30.06.2014 року, № 50 від 24.06.2014 року, № 52 від 24.06.2014 року, № 76 від 30.06.2014 року, № 45 від 20.06.2014 року, № 44 від 18.06.2014 року, № 51 від 24.06.2014 року, № 67 від 30.06.2014 року, № 53 від 30.06.2014 року, №54 від 30.06.2014 року, № 55 від 30.06.2014 року, № 56 від 30.06.2014 року, №57 від 30.06.2014 року, № 58 від 30.06.2014 року, № 59 від 30.06.2014 року, №60 від 30.06.2014 року, № 61 від 30.06.2014 року, № 62 від 30.06.2014 року, № 63 від 30.06.2014 року, № 64 від 30.06.2014 року, № 65 від 30.06.2014 року, № 66 від 30.06.2014 року, які за змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, матеріали справи містять докази бухгалтерського обліку.

Проведення розрахунків за придбаний товар між позивачем та постачальником підтверджується платіжними дорученнями № 4995 від 15.09.2014 року, №673 від 15.07.2014 року, № 4749 від 23.07.2014 року, № 4996 від 15.08.2014 року, № 671 від 15.07.2014 року, № 5058 від 18.07.2014 року, № 5183 від 26.08.2014 року, № 5697 від 23.09.2014 року, № 5061 від 19.08.2014 року, № 5661 від 22.09.2014 року, № 4750 від 23.07.2014 року, № 668 від 15.07.2014 року, № 4745 від. 22.07.2014 року, № 5062 від 19.08.2014 року, № 670 від 15.07.2014 року, № 669 від 15.07.2014 року, № 4748 від 22.07.2014 року, №4746 від 22.07.2014 року, № 4747 від 22.07.2014 року.

Колегія суддів також не враховує покликання податкового органу на порушення ПП «Полі-Маркет» правил звітування про кількість працюючих та наявність основних фондів, відсутність такого за місцезнаходженням під час перевірки позивача, а також припущення наявності порушень з боку інших контрагентів правил декларування та сплати податків, оскільки право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту та віднесення витрат на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток не може ставитись у залежність від порушення іншими платниками податкового законодавства чи правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 року № 0000522204 ґрунтуються на безпідставних та необґрунтованих твердженнях податкового органу, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року по справі № П/811/31/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва