Постанова № 44503173, 02.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2015 року № 826/4235/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Захист»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2015 р.№ 0000442205,В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Захист» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.02.2015 р. № 0000442205, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104 915,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 26 228,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Деснянському районі ГУДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 29.01.2015 р. № 526/26-52-22-05-14/34422050 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 р. № 0000442205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 131 143,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що у його діяльності відсутні будь-які порушення податкового чи іншого законодавства, висновки акта перевірки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки право на податковий кредит у ДП «Захист» не виникає, позаяк останнім не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Захист» з питань дотримання податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, інших платежів по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Діоніс-Груп» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Захист»:

п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 104 915,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 р. на суму 104 915,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2015 р. № 526/26-52-22-05-14/34422050 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2015 р. №0000442205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 131 143,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 104 915,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 228,75 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Захист» засновано Приватним підприємством «Владекс Лтд», зареєстровано в Головному управлінні юстиції у м.Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 31.08.2006 № 10661060008008279. Взято на податковий облік до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві. У періоді, який перевірявся було платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки контролюючого органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., які відображені в податковому кредиті декларації з ПДВ за серпень 2014 р.

Господарську діяльність здійснював на підставі ліцензії № 595342 серія АГ, виданої Державним департаментом пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів.

1. Між ТОВ «Компанія «Діоніс -Груп» (продавець) та ДП «Захист» (покупець) укладено договір поставки № 279 від 01.08.2014 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві продукцію (товар), зазначену у додатках: рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити кожну партію товару. Позивачем було придбано матеріали для технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення.

На підтвердження виконання вказаного вище договору позивачем надано суду: видаткові накладні, які свідчать про передачу товару; податкові накладні, які свідчать про відображення податкового зобов'язання у бухгалтерському обліку; рахунки-фактури, платіжні доручення.

З метою реалізації товару, придбаного у ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп», позивачем було укладено наступні договори:

1. договір підряду № 19/08/14-1 від 19.08.2014 р., укладений між ТОВ «Герон Груп» (замовник) та ДП «Захист» (підрядник), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами за кошти замовника, виконати розробку проектної документації вогнезахисту металевих конструкцій та роботи з вогнезахисту з подальшою здачею органам Державного пожежного нагляду на об'єкті: «Виробничо-складський комплекс з офісними та торговими площами в с. Білогородка, Києво-Святошинського району, Київської області, ТОВ «АВП Плюс» вогнезахисним матеріалом «Ендотерм 400202» з метою досягнення вогнестійкості: металевих конструкцій ригелів, балок підстропильних та в'язів покриття -R30, металевих конструкцій балок перекриття, в'язів, тяжів та розпорок -R45, металевих конструкцій колон R45, металевих конструкцій сходів - R60.

До договору позивачем надано договірну ціну.

2. Договір підряду № 358-10/14 від 06.10.2014 р., укладений між ТОВ «Макспроф» (замовник) та ДП «Захист» (підрядник), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи з вогнезахисту повітроводів в кількості 1 380,00 кв.м. вогнезахисним матеріалом «Фіброгейн» з метою досягнення межі вогнестійкості ЕІ 60 на об'єкті: «Житлово-офісний комплекс з вбудовано-прибудованими, торговельними приміщеннями, закладами громадського харчування та підземною автостоянкою за адресою: вул. Островського, 40 у Солом'янському районі м. Києва».

В якості документів, які підтверджують виконання вказаного договору, позивачем надано суду: договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи.

3. Договір підряду № 356-09/14 від 11.09.2014 р., укладений між ТОВ «Будівельні технології» (замовник) та ДП «Захист» (підрядник), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи з вогнезахисної обробки металевих конструкцій вогнезахисним матеріалом «Фенікс СТС»:

- з метою досягнення межі вогнестійкості R30 в кількості 643,6 кв.м.;

- з метою досягнення межі вогнестійкості R45 в кількості 720,4 кв.м.;

- з метою досягнення межі вогнестійкості R60 в кількості 127,8 кв.м.

на об'єкті: «Реставрація з пристосуванням під розміщення Державного спеціалізованого мистецького навчального закладу «Київська дитяча школа мистецтв № 2 ім. М.І. Вериківського» об'єкта по вул. Воровського, 2 з прибудовою до них концертної зали».

В якості документів, які підтверджують виконання вказаного договору, позивачем надано суду: договірну ціну, локальний кошторис.

4. Договір № 353-09/14 від 01.09.2014 р. на виконання робіт з вогнезахисної обробки від 01.09.2014 р., укладеного між ПАТ «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» (замовник) та ДП «Захист» (підрядник), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи:

- вогнезахисна обробка металевих конструкцій в кількості 244,8 кв.м. з метою досягнення межі вогнестійкості R45 хвилин вогнезахисним матеріалом «Фенікс СТС»;

- вогнебіозахисна обробка дерев'яних конструкцій в кількості 875,0 кв.м. просочувальною сумішшю «ДСА-1» з метою переведення деревини до 1 групи вогнезахисної ефективності на об'єкті: будівля побутових приміщень КЗЦ за адресою: вул. Набережно-Лугова, 8 в м. Києві.

В якості документів, які підтверджують виконання вказаного договору, позивачем надано суду: договірну ціну, локальний кошторис.

5. Договір № 26/7-1 на виконання підрядних робіт від 26.07.2014 р., укладений між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Альянс Капітал» (генеральний підрядник) та ДП «Захист» (підрядник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати наступні роботи щодо об'єкта: на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до отриманої від генерального підрядника проектно-кошторисної документації стадії «П» та стадії «Робоча документація», умов цього договору і діючих будівельних норм і правил та в обумовлений договором строк виконати роботи з будівництва об'єкту та передати їх генеральному підрядникові. До складу робіт з будівництва входять такі роботи, зокрема, монтаж автоматичної системи пожежної сигналізації та оповіщення людей при пожежі, пусконалагодження автоматичної системи пожежної сигналізації та оповіщення людей при пожежі, монтаж зовнішнього блискавкозахисту тощо.

В якості документів, які підтверджують виконання вказаного договору, позивачем надано суду: акт надання послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на отриманий від ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області акт від 02.10.2014 р. № 537/22-09/39152105 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період серпень 2014 р., згідно якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за податковою адресою.

З урахуванням висновків вказаного вище акту податковим органом зроблено висновок, що угоди, укладені ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» та контрагентами - покупцями, є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків та здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та не мають на меті товарного характеру.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі акту від 02.10.2014 р. № 537/22-09/39152105 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп».

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп», що не заперечується податковим органом.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп», а тому вважає, що формування ДП «Захист» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 09.02.2015 р. № 0000442205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Компанія «Діоніс-Груп» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Дочірнього підприємства «Захист» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.02.2015 р. № 0000442205 форми «Р».

3. Судові витрати в сумі 270,00 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства «Захист» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук