Постанова № 44501623, 28.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 922/1292/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Плубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Станішевський І.С. дов. № 14-125 від 13.05.2014 року

відповідача - Закаблуков А.С. дов. б/н від 30.09.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №2540 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.15 у справі № 922/1292/14

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова, Борівський район, Харківська область

про стягнення коштів в сумі 176 991,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 у справі № 922/1292/14 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "Національна компанія" "Нафтогаз України" пеню у розмірі 3737,39 грн., штраф у розмірі 12875,16 грн., 3 % річних у розмірі 7474,79 грн., інфляційні витрати у розмірі 3391,03 грн., а також судовий збір у розмірі 3539,83 грн. Відстрочено виконання рішення суду до 01.10.2015 року. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2015 у справі № 922/1292/14, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 33635,96 грн. та штрафу на 115876,47 грн., а також відстрочки виконання рішення суду до 01.10.2015. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та відмовити у клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, зокрема майновий стан та інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Позивач звертає увагу суду на те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Як зазначає позивач, внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками та єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договорів. Позивач вважає, що важкий матеріальний стан відповідача не може вважатися винятковими обставинами у розумінні частини 1 статті 44 Господарського кодексу.

Також, позивач не погоджується з рішенням суду в частині надання відстрочення його виконання до 01.10.2015 року, що, на думку позивача, є досить тривалим періодом, зважаючи також на відсутність жодного обґрунтування, чим зумовлена необхідність надання відстрочки. Позивач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності господарської діяльності по відношенню до позивача, оскільки останній протягом дії договору сумлінно і добросовісно виконував свої договірні зобов'язання перед відповідачем, а тому має право на вчасні та повні розрахунки з ним за надані по договору послуги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 02.07.2012 року між Борівським КПТМ та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір № 12БО-02 від 02.07.2012 р. про купівлю-продаж природного газу.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року передав у власність відповідача природний газ, у свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання за договором повністю та оплатив за отриманий природний газ, однак розрахувався не своєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягненням штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочку платежів.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 12БО-02 від 02.07.2012 про купівлю-продаж природного газу, в зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7474,79 грн., інфляційних витрат у розмірі 3391,03 грн. у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені в розмірі 37 373,95 грн. та штрафу в розмірі 128 751,67 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та відповідно до якого належна до сплати сума становить 37 373,95 грн. Також судом встановлено., щ позивачем вірно розрахований штраф у розмірі 128 751,67 грн.

Разом з цим, застосувавши положення п. 3 ст. 83 ГПК України, та керуючись ст. 121 ГПК України, суд першої інстанції, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи фактичні обставини справи, наведені відповідачем доводи та докази на підтвердження скрутного матеріального становища, які в свою чергу підтверджується висновком судово-економічної експертизи №58 від 6.02.2015 р., проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, в межах даної справи, дійшов висновку про наявність в даному випадку підстав для зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України) та надання відстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, стягнувши з відповідача пені в розмірі 3737,39 грн., суми штрафу в розмірі 12875,16 грн., а також задовольнив заяву відповідача про відстрочку виконання рішення строком до 01.10.2015 року.

Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів в цілому погоджується с висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки судом першої інстанції надано належну правову оцінку матеріалам справи по суті даного господарського спору, а також доводам та документальним доказам на підтвердження обставин справи.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано в даному випадку застосував своє право на надання відстрочки виконання рішення, не наводячи при цьому належного обґрунтування, чим зумовлена необхідність відстрочки, зважаючи також на те, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % було судом задоволено. Отже, на думку колегії суддів оскаржуване рішення в частині надання відстрочки не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності по відношенню до позивача

Відповідно до ст. 590 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. З ст. 11, п.2 ст. 590 ЦК України виникнення зобов'язання можливе, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства, договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, між сторонами у справі виникли правовідносини по виконанню укладеного 02.07.2012 року між Борівським КПТМ та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договору № 12БО-02 від 02.07.2012 р. про купівлю-продаж природного газу.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем природного газу відповідачем визнається, під час перегляду справи в апеляційному порядку жодним чином не спростовується.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги стягнувши з відповідача 3 % річних у розмірі 7474,79 грн., інфляційних втрати у розмірі 3391,03 грн.,

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, що належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 37 373,95 грн. Також позивачем вірно розрахований штраф у розмірі 128 751,67 грн.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, з урахуванням кожного окремого періоду поставки позивачем природного газу за договором, а також проведених відповідачем проплат, колегія суддів зазначає, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 37 373,95 грн. та штраф у розмірі 128 751,67 грн. підтверджена документально, ґрунтується на умовах договору та відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), колегія суддів приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості;

- на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. До моменту прийняття нових тарифів у 2014 року тарифи на теплопостачання покривали лише на 75 % витрат на їх виробництво;

- однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по Борівським КПТМ досягли по теплопостачанню суму у розмірі 873,348 тис. грн.;

- крім населення несвоєчасно розраховуються відповідачем бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 3774,233 тис. грн.;

- субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів;

- обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію склав суму у розмірі 2056,50 тис. грн., яка складається з не доплаченої державою суми у розмірі 360802,67 грн. за надані послуги населенню та 1695,70 грн. за надані послуги бюджетним організаціям;

- не можливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету підтверджує Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації згідно у листах № 05-13/330 від 05.02.2013 р. та № 03-08/23 від 4.03.2015 року;

- своєчасне звернення відповідача до національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів та затвердження національною комісією регулювання ринку комунальних послуг тарифів значно менших від тих, що обґрунтовано просив відповідач прийняти;

- фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання, водовідведення та теплопостачання та інші фінансові документи, що були надані до справи відповідачем), висновок судово-економічної експертизи № 58 від 6.02.2015 р. - однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням відповідача в межах даної справи була проведена судова економічна експертиза. Висновком судово-економічної експертизи №58 від 06.02.2015 р., проведеної НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, підтверджено, що фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища, розрахуватися підприємство за договором про закупівлю природного газу № 12БО-02 від 02.07.2012 року без зовнішнього фінансування не може, крім того у підприємства в обігу знаходиться більше позикових коштів, ніж власних, і це співвідношення стає все більше вагомим.

Також, колегія суддів враховує той факт, що на момент звернення з позовом відповідач повністю здійснив оплату за отриманий природний газ, тобто ступінь виконання основного зобов'язання становить 100 %.

Зазначене встановлено на підставі наданих до матеріалів справи документальних доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції.

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи інтереси позивача, ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, зважаючи на те, що сплата відповідачем штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом щодо часткового зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру пені є правом суду та в даному випадку розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Наведені позивачем заперечення щодо зменшення розміру штрафних санкцій не спростовують встановленого судом факту винятковості обставин, враховуючи, що стягнення штрафних санкцій суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може негативно відобразитись на можливості його нормального та безперервного функціонування, а також матиме негативні наслідки для постачання теплової енергії населенню,

Таким чином, попередніми судом першої інстанції не порушено норму п.3 ст.83 ГПК України при зменшенні розміру пені.

Дана правова позиція з вищевикладених питань узгоджується з практикою Вищого господарського суду України по аналогічним справам, це, зокрема, викладено у постановах: у справі №923/784/14 від 24.09.2014 р., у справі № 903/231/14 від 30.09.2014р.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольнивши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.10.2015 року, порушив принципи справедливості, добросовісності та розумності господарської діяльності по відношенню до позивача, оскільки останній протягом дії договору сумлінно і добросовісно виконував свої договірні зобов'язання перед відповідачем, а тому має право на вчасні та повні розрахунки з ним за надані по договору послуги, зважаючи також на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, скористався своїм правом на зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, відповідачем не надано суду відомості, які б підтверджували наявну загрозу його банкрутства, відсутність в останнього коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Також відсутні підтверджені факти настання стихійного лиха або інших надзвичайних подій. Жодних інших обставин, фактичне настання яких зробило неможливим виконання даного судового рішення, відповідачем у своїй заяві наведено не було.

Водночас, колегія суддів враховує інтереси Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави. А також те, що позивач в силу Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу», Постанови НКРЕ від 13.09.2012 №1181 «Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб», є гарантованим постачальником природного газу для відповідача і не має права відмовитись від укладання договорів з відповідачем на постачання природного газу.

Позивач в силу Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу», Постанови НКРЕ від 13.09.2012 №1181 «Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб», є гарантованим постачальником природного газу для відповідача і не має права відмовитись від укладання договорів з відповідачем на постачання природного газу.

Таким чином, керуючись принципом розумності, справедливості та об'єктивної істини, колегія суддів не вбачає правових підстав для надання судом відстрочки виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині надання відповідачу відстрочку виконання рішення до 01.10.2015 року підлягає скасуванню.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.15 у справі № 922/1292/14 в частині надання відповідачу відстрочку виконання рішення до 01.10.2015 року скасувати.

В задоволенні заяви Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова, Борівський район, Харківська область про відстрочку виконання рішення відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2015.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.