Постанова № 44501495, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/28806/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

за участю секретаря судового засідання: Степанець О.В.

за участю представників сторін:

від позивача 1 - Шмятова М.С. довіреність № б/н від 01.01.14р.

Саланська І.Л. довіреність № б/н від 15.12.14 р.

від позивача 2 - Труркало В.І. довіреність № 613/14 від 01.12.14р.

від відповідача - Лисенко Д.В. довіреність № 2426 від 22.09.14р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року,

у справі №910/28806/14 (Головуючий суддя Бондарчук В.В., суддя: Марченко О.В., Нечай О.В.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукас Альтернатива»

2) Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 161011,60 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лукас Альтернатива» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Лукас Альтернатива» страхового відшкодування 155154,00 грн. та пеню за несвоєчасне здійснення виплат страхового відшкодування за період з 18.10.2014 року по 08.12.2014 року у розмірі 5857,60 грн. (а.с.6-17).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року по справі № 910/28806/14 позов задоволено. (а.с.249-257).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі № 910/28806/14 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, застосування закону, який не підлягає застосуванню в наявних правовідносинах.

Скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню для правовідносин із обов'язкового страхування, а спір виник із договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №КК-008/000/13 0001765 від 20.11.2013р. (т.І, а.с.20-22).

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справи між суддями від 15 квітня 2015 року, справу № 910/28806/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу № 910/28806/14 до розгляду на 28 квітня 2015 року.

28 квітня 2015 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

28 квітня 2015 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач-2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 28 квітня 2015 року колегією суддів оголошено перерву до 26 травня 2015р.

07 травня 2015 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній наголошує, що під час виникнення страхового випадку 16 червня 2014р. місто Луганськ контролювалося незаконними збройними формуваннями, а тому дія Договору страхування не розповсюджувалась на дану територію, відповідно до п. 21.8. договору страхування.

Представник ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в судовому засіданні 26 травня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року представники ТОВ «Лукас Альтернатива» надали суду свої пояснення, в яких заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 - без змін.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 - без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

20 листопада 2013р. між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ТОВ «Лукас Альтернатива» укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №КК-008/000/13 0001765, предметом якого є майнові інтереси ТОВ «Лукас Альтернатива» пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, вказаними у п. 7 договору. (т.І, а.с.20-22).

Об'єктами договору страхування, згідно додатку №1 до цього договору, є в тому числі: - автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 6608 СА, 2011 року випуску; - автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 6609 СА, 2011 року випуску; - автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 7510 СА, 2011 року випуску; - автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 7769 СА, 2011 року випуску. (т.І, а.с.23).

Відповідно до договору страхування, страхові ризики, це зокрема викрадення (крадіжка, грабіж, розбій, незаконне заволодіння) ТЗ та/або його ДО; страхова сума - 1 110 500,00 грн.; франшиза за ризиком «викрадення» - 5,0%.

16 червня 2014 року стався страховий випадок - викрадення шляхом розбою. Відповідно до витягу з кримінального провадження №120140800100000357 від 28 липня 2014 року, на підставі заяви Горбань Олександра Вікторовича, учасника ТОВ «Лукас Альтернатива», до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про скоєне кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України - розбій. (т.І, а.с.39).

Обставини правопорушення полягають у наступному: 16 червня 2014р. о 15:40 група невідомих озброєних осіб увірвалися до будівлі ТОВ «Лукас Альтернатива», розташованої за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 107 та здійснили напад на працівників підприємства позивача-1, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя, заволоділи майном товариства на загальну суму 6659834 грн. 43 коп., автотранспортними засобами підприємства на загальну суму 1874349,60 грн., зокрема викрадено автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 6608 СА, 2011 року випуску; автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 6609 СА, 2011 року випуску; автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 7510 СА, 2011 року випуску; автомобіль марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 7769 СА, 2011 року випуску.

23 червня 2014р. позивачем-1 було подано відповідні заяви-повідомлення за №23/14К3, №25/14К3, №26/14К3, №27/14К3 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про настання страхового випадку - викрадення автотранспортних засобів (т.І, а.с.28-31).

02 вересня 2014 р. позивачем-1 було направлено на адресу ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» супровідний лист №290814/3 від 29.08.2014 р. на виконання умов п. 21.2. договору страхування з долученням необхідних документів для кваліфікації події страховим випадком, в тому числі було подано копію повідомлення про початок досудового розслідування ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 28.07.2014 р. №26/4-122к та копію витягу з кримінального провадження №12014080010000357. (т.І, а.с.32-35).

Також було подано відповідачеві і лист позивача-2, в якому останній повідомляє про наявність заборгованості позивача-1 станом на 16.06.2014 р. у розмірі 1 450 000,00 грн. за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій №01/01-04-1/1027 від 12.06.2013 р. та вказує реквізити підприємства позивача-2 як вигодонабувача по страховим випадкам, які є предметом спору у даній справі, з проханням провести виплату страхового відшкодування за вказаними реквізитами. (т.І., а.с.66).

23 вересня 2014 р. листом №3726/18 відповідач повідомив позивача-1 про відстрочення строку щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування для перевірки обставин події (копія наявна в матеріалах справи).(т.І, а.с.47).

10 листопада 2014р. листом №4493/18 відповідач повідомив позивачів про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування у відповідності до п. 21.8. договору страхування. (т.І, а.с.77-80).

Свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач обґрунтував :

1) в порушення вимог п. 20.3.6. договору страхування позивач-1 жодного разу не повідомив відповідача про зміну ступеню страхового ризику, а саме: про неодноразові спроби вилучення майна, в т.ч. автотранспорту, які здійснювалися озброєними групами людей;

2) в порушення п. 20.3.10. договору страхування позивач-1 повідомив службу технічного асистансу відповідача лише 18.06.2014 р. о 21 год. 31 хв., а письмово повідомив лише 23.06.2014 р.;

3) в порушення п. 21.1.3. договору страхування позивач-1 звернувся із заявою до правоохоронних органів лише 20.06.2014 р., що згідно п. 23.1.7. договору є підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування;

4) відповідно до листів № 33/5376 від 19.09.2014 року та №33/5459 від 25.09.2014 року штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України з 07.04.2014 року на території Донецької та Луганської областей незаконними збройними формуваннями вчиняються численні терористичні акти, пов'язані із захопленням державних або громадських будівель і споруд, незаконним заволодінням транспортними засобами, а відповідно до листа від 15.10.2014 року вих.33/6257 штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України станом на 16.06.2014 р. місто Луганськ перебував під контролем незаконних збройних формувань.

Тому, на думку відповідача місце настання події, що має ознаки страхового випадку, не перебувало під ефективним контролем органів державної влади України, а відтак, на підставі п.п. а) п. 22.1. договору та п. 6.2.2. Правил страхування подія, яка сталася 16 червня 2014 року - викрадення транспортних засобів шляхом розбою не являється страховим випадком.

Відмова відповідача є безпідставною з огляду на наступне.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" : «З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.»

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

Позивач-1 надіслав відповідачу всі необхідні документи, яким підтверджувалось настання страхового випадку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції в обґрунтування поважності причин перевищення строків, встановлених п. 21.1.1., 21.1.3., 21.1.6. Договору страхування, не наведено жодний доказ.

Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням апелянта, оскільки такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та обґрунтований належними доказами.

Суд першої інстанції вірно вказав, що як передбачено п. 21.1.1. договору страхування, якщо позивач-1 або експлуатант з поважних причин не мали можливості негайно, але не пізніше 60 хв. з місця настання повідомити про таку подію диспетчерську службу відповідача, вони повинні довести це документально. Пунктом 21.1.6. договору страхування вказано, якщо позивач-1 чи експлуатант з поважних причин не мали можливості письмово повідомити відповідача (шляхом подання заявки-повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку) протягом 2 робочих днів з дня настання події, вони повинні довести це документально. Перевищення строків, визначених п. 21.1.6. договору, є припустимими тільки у випадку, коли позивач-1 не мав об'єктивної можливості своєчасно подати письмове повідомлення, наприклад, за станом здоров'я внаслідок ДТП, що повинен підтвердити документально.

Причини неповідомлення про подію диспетчерської служби Відповідача протягом 60 хв. з місця настання події, позивач-1 роз'яснив відповідачеві, направивши пояснення учасника підприємства позивача-1 - Горбаня А.В. разом із листом №290814/3 від 29.08.2014 р., в яких було зазначено, що страховий випадок - викрадення стався внаслідок нападу озброєними невідомими особами шляхом застосуванням насильства небезпечного для життя, що в свою чергу змусило працівників підприємства позивача-1 залишити територію підприємства та приміщень, в яких перебувала вся документації, в тому числі і договори страхування. Тому об'єктивно, що працівники та учасники позивача-1 перебували у тяжкому психологічному стані, та реально не мали змоги встановити телефонний номер лінії диспетчерської служби відповідача та здійснити телефонний дзвінок протягом 60 хв. з моменту виникнення події.

Зазначені пояснення суд першої інстанції вірно прийняв до уваги як належний доказ причин перевищення строків, визначених п. 21.1.6. договору.

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги обґрунтування позивача-1 відносно неможливості протягом 2 днів надіслати у письмовій формі заяву-повідомлення про настання події, з огляду на те, що поштові відділення м. Луганська станом на червень 2014 року вже не функціонували та Горбань А.В. був змушений виїхати до сусідньої області для направлення листа, з урахуванням змісту листа №33/6656 від 29.10.2014 р. заступника начальника штабу АТЦ при Службі безпеки України щодо захоплення незаконними збройними формуваннями приміщень державних установ та організацій та перебуванням м. Луганська під контролем незаконних збройних формувань. Зазначеним також спростовується неможливість позивача-1 вчасно звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину невідомими особами.

Страхувальник, незважаючи на об'єктивні перешкоди, загрозу життю та здоров'ю співробітників товариства, все ж таки виконав зобов'язання з повідомлення Страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, як це передбачено п. 21.1.1. та п.21.1.6. Договору страхування.

В апеляційній скарзі зазначається, що позивачем-1 порушено вимоги п.19.13 Договору страхування - неповідомлення Страхувальником про зміну ступеню страхового ризику, а також скаржник наполягає на відсутності юридичних підстав кваліфікувати подію страховим випадком згідно пп.22.1 а) розділу 22 Договору страхування «Обмеження страхування та виключення із страхових випадків».

Колегія суддів звертає увагу на те, що виключні підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) встановлені ст. 26 Закону України «Про страхування».

З урахуванням вищевказаної норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що всі підстави, які визначені відповідачем у листі №4493/18 від 10.11.2014 в обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування є безпідставними, оскільки такі не належать до законодавчо визначеного переліку підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування, які відображені в ст. 26 Закону України «Про страхування», а відтак, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою та безпідставною.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи те, що позивач-1 звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та проведення регламентної виплати саме 23.06.2014р., з урахуванням встановлення відмови відповідача у здійсненні страхової виплати незаконною, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був провести страхову виплату у строк до 23.09.2014 р.

Однак, відповідач свого обов'язку належним чином не виконав, доказів зворотного суду не надав.

Як вбачається з додатку №1 до договору страхування №КК-008/000/13 0001765, страховою сумою чотирьох викрадених автомобілів: автомобіля марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 6608 СА, 2011 року випуску, автомобіля марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 6609 СА, 2011 року випуску, автомобіля марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 7510 СА, 2011 року випуску, автомобіля марки AXI-2 на шасі AC G3309, державний номер ВВ 7769 СА, 2011 року випуску є сума в розмірі 544400,00 грн.

Частиною 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

З пункту 14.1. договору страхування №КК-008/000/13 0001765 вбачається, що франшиза за ризиком «викрадення» становить 5,0%, що виходячи із страхової суми об'єктів страхування за страховим випадком становить 27220,00 грн.

Зазначена сума франшизи не відшкодовується відповідачем позивачам, а тому сума страхового відшкодування за вирахуванням 27220,00 грн. франшизи, становить 517180,00 грн.

Враховуючи положення пункту 21.8. договору, який визначає порядок проведення відшкодування при викраденні застрахованого ТЗ, у відповідача виник та порушений обов'язок виплатити страхове відшкодування у розмірі 30% від загальної вартості, що в свою чергу становить 155154,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір страхового відшкодування, яке зобов'язане виплатити Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» вирахувано позивачем вірно та становить 155154,00 грн.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів у якості страхового відшкодування на суму 155154,00 грн. на рахунок вигодонабувача за страховим відшкодуванням.

Згідно пункту п.20.2.3 Договору № КК-008/000/13 0001765 страховик зобов'язаний «при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк передбачений Договором страхування та програмою страхування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику (Вигодонабувачу) пені у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування, за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочки (з урахуванням вимог Закону України, від 22.11.1996, № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") в розмірі 5 857 грн. 60 коп.

Оскільки відповідач прострочив виплату страхового відшкодування перед позивачем, місцевий господарський суд правомірно визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 5857,60 грн. пені за період з 18.10.2014 р. по 08.12.2014 р.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі №910/28806/14 залишити без змін.

3.Справу №910/28806/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко