Ухвала суду № 44500380, 02.06.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

02.06.2015р. Справа № 917/1591/14

За скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 45926817 з примусового виконання рішення суду по справі №917/1591/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ 1,01001

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

про стягнення 34 856 331,22 грн. заборгованості,

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача (скаржника, стягувача): не з'явився (повідомлений належним чином)

від відповідача (боржника): Данілова Н.Н., дов. від 05.01.2015 року № 29-14/20

від виконавчої служби: Тернова Н.В., дов. від 30.01.2015 року № 4.1-14/.4.1/74

Обставини справи: розглядається скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Державної виконавчої служби України про:

- визнання незаконними дій Державної виконавчої служби України щодо винесення 20.03.2015 постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №45926817 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу; 1264428,60 грн. пені; 3159326,77 грн. інфляційних; 494244,84 грн. 3% річних; 73080,00 грн. судового збору;

- визнання недійсною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. щодо винесення 20.03.15 постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №45926817 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу; 1264428,60 грн. пені; 3159326,77 грн. інфляційних; 494244,84 грн. 3% річних; 73080,00 грн. судового збору.

28.04.2015 року від відповідача (боржника) до суду надійшли заперечення на скаргу на дії органу державної виконавчої служби, в яких відповідач (боржник) вважає дану скаргу необґрунтованою та безпідставною. До заперечень додано виписку з реєстру підприємств ПЕК №57 від 17.02.2015р., постанову ВГСУ від 08.04.2015р. у справі №904/6970/13 та постанову ВГСУ від 08.04.2015р. у справі №904/3368/13.

13.05.2015 року від позивача (скаржника, стягувача) до суду надійшов лист про долучення до матеріалів справи копії постанов ВГСУ від 04.02.2014 р. №905/2000/13, від 25.02.15р. №910/17078/13, від 17.03.15 №909/714/13, від 22.04.15 №904/2440/14 та №909/653/13.

02.06.2015 року від виконавчої служби надійшов відзив на скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує, вважаючи, що виконавче провадження про стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, підлягає обов'язковому зупиненню.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 р. у справі №917/1591/14, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було задоволено частково та стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу, 1264428,60 грн. пені, 3159326,77 грн. інфляційних, 494244,84 грн. 3% річних, 73080,00 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі №917/1591/14 залишено без змін.

06.11.2014 року господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року по справі № 917/1591/14 було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року у справі №917/1591/14 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.01.2015 року заява відповідача (боржника) про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.2014 року в частині стягнення 28673902,42 грн. таким, що не підлягає виконанню, була задоволена та визнано наказ господарського суду Полтавської області від 06.11.2014 року в частині стягнення 28673902,42 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 20.01.15 року (залишеною без змін постановою ВГСУ від 30.04.2015р.) заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про розстрочку виконання рішення у справі №917/1591/14 задоволено частково. Розстрочене виконання рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.14 на суму 4991080,21 грн. на два роки шляхом сплати належних до стягнення сум рівними щоквартальними платежами, а саме: до 15 квітня 2015р. - 554564,47 грн.; до 15 липня 2015р. - 554564,47 грн.; до 15 жовтня 2015р. - 554564,47 грн.; до15 січня 2016р. - 554564,47 грн.; до 15 квітня 2016р. - 554564,47 грн.; до 15 липня 2016р. - 554564,47 грн.; до 15 жовтня 2016р. - 554564,47 грн.; до 15 січня 2017р. - 554564,47 грн.; до 15 квітня 2017р. - 554564,45 грн.

Матеріали справи свідчать, що наказ суду у даній справі перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з 26.12.14 року - виконавче провадження № 45926817.

20.03.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 45926817 з посиланням на п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку позивача, постанова про зупинення виконавчого провадження ВП № 45926817 від 20.03.2015р. прийнята старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. безпідставно, з грубим порушенням вимог Закону № 606 та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV, у зв'язку з чим є незаконною та підлягає скасуванню.

Отже, зупинення виконавчого провадження і стало підставою для звернення стягувача зі скаргою до суду.

При прийнятті рішення зі скарги суд виходить з наступного.

Згідно положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.

При цьому Конституційним Судом України вирішено (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 13.12.2012 року), що в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV, з наступними змінами, треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" в розумінні цього Закону заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

Поняття розрахункової дати наведено у п. 1.8. статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", відповідно до якого розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів; розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року.

Наведені вище приписи законодавства свідчать, що зупинення виконавчого провадження в порядку Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" можливе лише щодо заборгованості боржника, яка визначена цим Законом (підпадає під визначення заборгованості, наведене у п. 1.4 ст. 1 цього Закону), а також підтверджена учасниками розрахунків станом на розрахункову дату - 01 січня 2013 року.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, що сума заборгованості, яка була стягнута за рішенням суду у даній справі, була підтверджена сторонами станом на 01.01.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі було стягнення 34856331,22 гривень бору за договором купівлі - продажу природного газу № 13/3980-ТЕ-24 від 25.09.2013 р., з яких: 28 673 902,42 гривень основний борг, 2 528 857,19 гривень пеня, 3 159 326,77 гривень інфляційні, 494 244,84 гривень 3% річних. Сума основного боргу складалась із заборгованості відповідача за поставлений позивачем газ протягом вересня - грудня 2013 року за актами прийому-передачі природного газу від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року (арк. с. 21-31).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, яка була предметом спору у даній справі, виникла на підставі договору № 13/3980-ТЕ-24 від 25.09.2013 р. за актами прийому-передачі природного газу від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року. Тобто, сума боргу виникла після 01.01.2013 року і станом на розрахункову дату її не існувало.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, Рішення КСУ у справі № 1-7/2013 від 26.06.2013 року).

Крім того, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заперечення виконавчої служби та відповідача є необґрунтованими, оскільки внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; зупинення виконавчого провадження можливе лише щодо тієї заборгованості боржника, яка підпадає під визначення заборгованості відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", і яка підтверджується учасниками розрахунків на розрахункову дату - 01.01.2013 сумою коштів.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 04.02.2014 року у справі № 905/2000/13, від 25.02.5015 року у справі № 910/17078/13, від 17.03.2015 року у справі № 909/714/13, від 22.04.2015 року у справі № 904/2440/14 та № 909/653/13 та ін.

Посилання відповідача на постанови ВГСУ у справах № 904/3368/13 та №904/6970/13 суд не приймає до уваги, оскільки у даних справах заборгованість виникла до 01.01.2013 року, отже предмети спору були різні.

Таким чином, суд задовольняє скаргу скаржника про визнання незаконними дій Державної виконавчої служби України щодо винесення 20.03.2015 постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №45926817 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу; 1264428,60 грн. пені; 3159326,77 грн. інфляційних; 494244,84 грн. 3% річних; 73080,00 грн. судового збору; та визнання недійсною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. щодо винесення 20.03.15 постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №45926817 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу; 1264428,60 грн. пені; 3159326,77 грн. інфляційних; 494244,84 грн. 3% річних; 73080,00 грн. судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення 20.03.2015 постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №45926817 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу; 1264428,60 грн. пені; 3159326,77 грн. інфляційних; 494244,84 грн. 3% річних; 73080,00 грн. судового збору.

3. Визнати недійсною постанову від 20.03.15 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про зупинення виконавчого провадження ВП №45926817 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 06.11.14 у справі №917/1591/14 про стягнення з комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28673902,42 грн. основного боргу; 1264428,60 грн. пені; 3159326,77 грн. інфляційних; 494244,84 грн. 3% річних; 73080,00 грн. судового збору.

Суддя Тимощенко О.М.