Рішення № 44499203, 02.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.15 Справа № 904/2718/15За позовом: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль Київської області

до публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів", м. Дніпропетровськ

про стягнення 69 059,03 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Авдєєва Ю.М., довіреність № 02/188 від 19 травня 2015 року, юрисконсульт

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" заборгованість у розмірі 69 059,03 грн., з яких:

- пеня 0,1 % за кожен день прострочення у розмірі 23 399,77 грн.;

- штраф 7% від ціни договору за прострочення понад 30-ти календарних днів у розмірі 41 999,58 грн.;

- 3% річних у розмірі 193,51 грн.;

- індекс інфляції у розмірі 3 466,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 37.2.3.-31/2-5 від 18 квітня 2014 року в частині своєчасної поставки товару.

Відповідач у судове засідання з'явився, але відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав.

Позивач у судове засідання не з'явився, витребуваних господарським судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

25 травня 2015 року до господарського суду надійшло клопотання державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про розгляд справи без участі уповноваженого представника, мотивоване відсутністю можливості забезпечити явку представника у судове засідання.

Розгляд справи був відкладений з 28.04.2015 на 19.05.2015, з 19.05.2015 на 02.06.2015.

У судовому засіданні 02.06.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2014 року між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та публічним акціонерним товариством "Завод засобів механізації аеропортів" (постачальник) був укладений договір №37.2.3.-31/2-5, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений в п.1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар, за цінами, вказаними в Специфікації, яка наведена в п.1.2. та Технічними характеристиками, які наведені в додатку №2.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними (п.10.1. договору).

Найменування товару: причепи та напівпричепи; контейнери (возик контейнерно-палетний 7т.), (п.1.2. договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 11.08.2014 до договору).

Згідно п.3.1. договору, сума, визначена в договорі становить 599 994,00грн., включаючи податок на додану вартість - 99 999,00грн.

Розмір авансу визначено п.4.1.1. договору у розмірі 30% ціни договору, що становить 179 988,2грн., включаючи податок на додану вартість 20% - 29 999,7грн.

Строки поставки товару передбачені пунктом 5.1. Відповідно до змісту цього пункту (в редакції Додаткової угоди №1 від 11.08.2014 до договору) поставка товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати перерахування замовником авансу на поточний рахунок постачальника. Днем перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Місце поставки (передачі) товарів: DDР (08307, Україна, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль") відповідно до офіційних правил з тлумачення термінів "Інкотермс 2010" (п.5.2. договору).

Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було виконано свої зобов'язання щодо перерахування відповідачу авансового платежу у сумі 179 988,2грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2014 №7430 (а.с.28).

В свою чергу, публічне акціонерне товариство "Завод засобів механізації аеропортів" поставило товар 04.12.2014, що підтверджується накладною на відпуск матеріалів від 04.12.2014 №367.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо строків поставки товару за договором, у зв'язку з чим позивач нарахував штрафні санкції на загальну суму 65 399,35грн., три відсотки річних у сумі 193,51грн. та втрати від інфляції у сумі 3 466,17грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1. ст.712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний поставити товар протягом 60 календарних днів з дати перерахування позивачем авансу на поточний рахунок відповідача. Днем перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Грошові кошти у сумі 179 988,2грн. з урахуванням податку на додану вартість перераховані відповідачу 28.08.2014, отже строк поставки товару є таким, що настав 27.10.2014.

Обов'язок відповідача забезпечити поставку товару у строк та на умовах, що передбачені договором, встановлено п.6.3. договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відповідач здійснив поставку товару за договором лише 04.12.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2. ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пункт 7.1. договору передбачає обов'язок постачальника, у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п.5.1. договору, сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% ціни товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Пеня нараховується по день виконання постачальником прострочених зобов'язань за договором. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни договору.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню за період з 27.10.2014 по 04.12.2014 (39 днів прострочки) у сумі 23 399,77грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 41 999,58грн.

Оскільки позивачем невірно визначено період прострочки виконання відповідачем не грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків поставки товару підлягають задоволенню частково за період з 28.10.2014 по 03.12.2014 у сумі 22 199,78грн. (599 994,00грн. х 0,1%х37дн.).

При цьому, суд враховує, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені за порушення строку поставки, оскільки день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 15.01.2015 у справі №910/23600/13.

За порушення строку поставки товару позивачем нараховано штраф у розмірі 7% у сумі 41 999,58грн. Розрахунок суми штрафу здійснено відповідно до умов договору, отже вимога про стягнення штрафу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до п.7.7. договору, у разі застосування пені/штрафу, постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого замовником рахунку-фактури. Оплата рахунку-фактури проводиться постачальником протягом 5-ти банківських днів з дати його отримання. Рахунок-фактура на оплату пені/штрафу направляється постачальнику факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку фактури із супровідним листом поштою, на адресу, що вказана в договорі.

У відповідності з умовами договору позивач склав рахунок-фактуру від 28.01.2015 №12/2 на сплату штрафних санкцій у сумі 65 399,35грн. та направив його відповідачу 03.02.2015 за допомогою факсимільного зв'язку, що підтверджується факсимільним повідомленням про відправку та отримання такого рахунку-фактури.

Позивач вважає відповідача таким, що прострочив оплату рахунку фактури на суму нарахованих пені та штрафу, у зв'язку з чим нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у сумі 3 466,17грн., три відсотки річних у сумі 193,51грн. за період прострочки з 09.02.2015 по 17.03.2015.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 3 466,17грн. та трьох відсотків річних у сумі 193,51грн., суд вважає ці вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідальність, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання та може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема, неустойки. Беручи до уваги подібність правової природи ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені, штрафу) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати трьох відсотків річних та відшкодування втрат від інфляції), передбачена цими статтями відповідальність може застосовуватись незалежно одна від одної. Чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов'язань. При цьому нарахування та стягнення неустойки в разі прострочення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК України) є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, передбачених законом за порушення зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Разом з тим, оскільки стягнення неустойки є самостійною мірою відповідальності, на суму неустойки не нараховуються проценти (ч.2. ст. 550 ЦК України) та не підлягає застосуванню індекс інфляції. Під процентами в цьому випадку слід розуміти, зокрема, проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. Відповідно, чинним законодавством не передбачене і застосування індексів інфляції до нарахованої та несплаченої суми неустойки (штраф/пеня).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає нарахована пеня у сумі 22 199,78грн. та штраф у сумі 41 999,58грн., а всього 64 199,36грн.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Справа на підставі ст. 75 ГПК України розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1 698,43грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова,3, ЄДРПОУ 01128481) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ЄДРПОУ 20572069) пеню у сумі 22 199,78грн., штраф у сумі 41 999,58грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 698,43грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 03.06.2015