Ухвала суду № 44493556, 26.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/292/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

26 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника позивача: Сидорова О.В.

представника відповідача: Щолокової Ю.В.

представника відповідача: Литвинюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод "Пневматика" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 за № 0008692206, щодо нарахування грошового зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 130226 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги відповідача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.09.2014 по 26.09.2014 посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту №5695 від 07.03.2012 укладеному з нерезидентом РУП "Мінський тракторний завод" (Республіка Білорусь), за період з 01.03.2014 по 31.08.2014.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення ТОВ Вінницький завод "Пневматика" ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон №185/94-ВР) при проведенні розрахунків за контрактом №5695 від 07.03.2012 в результаті чого ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Результати проведеної перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки № 2627/2206/25499621 від 06.10.2014.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0008692206 від 16.10.2014 яким ТОВ "Вінницький завод "Пневматика" нараховано пеню в сумі 130226,00 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв правомірно, а тому застосування до нього пені відповідно до ст. 1 Закону №185/94-ВР, в частині порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки по контракту №5695 від 07.03.2012, є безпідставним та протиправним. Відтак, податкове повідомлення - рішення № 0008692206 від 16.10.2014 року не має правового підґрунтя та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не одержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та нерезидентом РУП "Мінський тракторний завод", (Республіка Білорусь) був укладений контракт №5695 від 07.03.2012 на експорт товару - запасних частин для тракторів до м. Мінська, на загальну суму 638750,00 доларів США. Позивач здійснив поставку товару на умовах, зазначених у контрактах. В період з 01.03.2014 по 31.08.2014 позивач отримав часткову оплату за поставлений товар - 91200,00 доларів США. Однак Покупець повністю не розрахувався з Продавцем внаслідок чого у білоруського контрагента утворилась заборгованість перед позивачем на суму 72960,00 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однією із сторін знаходиться за кордоном; арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Аналіз вказаних норм права свідчить про можливість звернення сторін договору, для вирішення спірних правовідносин, до третейського суду.

Частиною 2 ст. 4 Закону передбачено, що в разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Разом з тим відповідно до п. 3 постанови правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. ст. 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема рішень Економічного суду м. Мінська, в зв'язку з тим, що в законодавчо встановлений строк нерезидент не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару, отриманого від позивача по контракту №5695 від 07.03.2013 позивач звернувся до Економічного суду м. Мінськ, Республіка Білорусь з позовними заявами про стягнення з РУП "Мінский тракторний завод", Республіка Білорусь на користь TOB "Вінницький завод "Пневматика" заборгованості за поставлений товар згідно МД №401090000/2013/027590 від 23.12.2013 в сумі 33380,00 дол. США, МД № 401090000/2013/025048 від 22.11.2013 в сумі 21340,00 дол. США, МД № 401090000/2013/020155 від 27.09.2013 в сумі 36480,00 дол. США, МД № 401090000/2013/022015 від 18.10.2013 в сумі 36480,00 дол. США.

За вказаними позовами TOB "Вінницький завод "Пневматика" до РУП "Мінский тракторний завод" відкриті провадження в Економічному суді м. Мінська в справах №103-25/2014 від 20.03.2014, №55-25/2014 від 19.02.2014 та №40-25/2014 від 07.02.2014 та, за ініціативою суду, по кожній з них вирішено провести процедуру щодо примирення, встановивши місячний термін для її проведення.

При цьому, під час розгляду вищезазначених справ №103-25/2014 від 20.03.2014, №55-25/2014 від 19.02.2014 та №40-25/2014 від 07.02.2014 в Економічному суді м.Мінська, в рамках призначеної судом процедури примирення, сторонами спору надано заяви про укладення мирової угоди. За наслідками розгляду вказаних заяв Економічним судом м. Мінська винесено рішення про затвердження мирових угод між TOB "Вінницький завод "Пневматика" та РУП "Мінський тракторний завод", а саме:

- рішення №103-25/2014 від 17.04.2014, яким затверджено мирову угоду та зобов'язано РУП "Мінський тракторний завод" сплатити TOB "Вінницький завод "Пневматика" 33380,00 дол. США основного боргу, 6217500,00 руб. державного мита в строк до 26.04.2014, в зв'язку з чим провадження у справі припинено;

- рішення №55-25/2014 від 27.03.2014, яким затверджено мирову угоду та зобов'язано РУП "Мінський тракторний завод" сплатити TOB "Вінницький завод "Пневматика" 21340,00 дол. США основного боргу, 4408500,00 руб. державного мита в строк до 11.04.2014, в зв'язку з чим провадження у справі припинено;

- рішення №40-25/2014 від 28.02.2014, яким затверджено мирову угоду та зобов'язано РУП "Мінський тракторний завод" сплатити TOB "Вінницький завод "Пневматика" 72960,00 дол. США основного боргу, 11861000,00 руб. державного мита в строк до 07.03.2014, в зв'язку з чим провадження у справі припинено.

Водночас, варто зазначити, що окремо в кожному з вищевказаних судових рішень судом ухвалено видати судовий наказ по заяві позивача у випадку невиконання відповідачем вимог мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, вимоги мирових угод були виконані контрагентом позивача - РУП "Мінський тракторний завод" та здійснено оплату отриманого товару, валютні кошти надійшли на рахунок позивача.

Разом з тим, під час проведення перевірки, контролюючий орган виходив з того, що в разі прийняття судом рішення про припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР або встановлені Національним банком України, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожен день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

До таких висновків податкова інспекція прийшла з огляду на позицію Державної податкової адміністрації України та Вищого адміністративного суду України щодо порядку нарахування пені за порушення термінів проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, яка викладена в листі ДПА України №15657/7/23-5317 від 08.10.2003 та листі ВАСУ №359/13/13-09 від 17.03.2009.

Однак, такі висновки відповідача є безпідставними та незаконними з огляду на таке.

З урахуванням приписів статей 1, 2, 4 та п. 2 ст. 32 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" № 4002-XII від 24.02.1994, третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору, рішення суду про задоволення позову не є виключною підставою для несплати пені за порушення відповідних строків. Аналогічні наслідки мають наставати й у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позові у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, укладення сторонами і затвердження судом мирової угоди у справі після повного погашення боргу неризедента згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (сплата коштів, виконання зобов'язань із поставки товарів чи послуг тощо) на момент затвердження судом відповідної угоди за своїми правовими наслідками дорівнює постановленню і виконанню рішення про задоволення позовних вимог.

Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 27.02.2012 за позовом ВАТ "Дніпроважмаш" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та в постанові від 13.02.2012 року у справі за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Катех-Електро" до ДПІ в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення.

Частиною 2 ст. 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно при розгляді справи надав перевагу саме змісту судового рішення (постанови арбітражного суду про припинення провадження у справі) над його процесуальною формою та прийшов до вірного висновку, що пеня за порушення строків, передбачених ст. 1 Закону №185/94-ВР не сплачується саме з дати прийняття позову до розгляду судом.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 червня 2015 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.