Ухвала суду № 44492757, 20.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 876/10318/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі філії "Ковельський автодор" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі філії "Ковельський автодор" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" в особі філії "Ковельський автодор" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області) про скасування рішення від 04 вересня 2014 року №0009371702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 21 732,34 гривень та нарахування пені в розмірі 8 650,54 гривень.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог законодавства, і таким, що підлягає скасуванню, оскільки причиною несвоєчасного перерахування позивачем коштів філії на виплату заробітної плати працівникам та сплату єдиного внеску є відсутність своєчасного бюджетного фінансування дорожньої галузі України центральними органами державної виконавчої влади.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" в особі філії "Ковельський автодор" оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що сплачуючи нарахований єдиний соціальний внесок одночасно з виплатою заробітної плати, яка відбулася із затримкою, філія діяла відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статті 1 Положення про філію "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор", філія "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09 квітня 2002 року №156. Відповідно до Положення філія "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" є платником єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

04 вересня 2014 року Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області прийняте рішення №0009371702, яким застосовано до філії "Ковельський автодор" ДП "Волинський облавтодор" штраф у розмірі 21 732, 34 гривень та пеню в розмірі 8 650, 54 гривень за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21 лютого 2014 року по 10 липня 2014 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є законним, при його прийнятті орган доходів і зборів діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2, 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно із правилами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. (ч. 1, 5 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до ч. 8, 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Таким чином, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5 (далі - Інструкція №21-5), визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача; єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV Інструкції №21-5 визначено, що нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого сплата нарахованого єдиного внеску здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у двадцятиденний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку із неодержанням страхувальником цих коштів.

Статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів від 04 вересня 2014 року №0009371702 позивачу за період з 21 лютого 2014 року по 10 липня 2014 року нараховано штраф у розмірі 21 732, 34 гривень, що становить 10 відсотків своєчасно несплачених сум із врахуванням кількості днів прострочення сплати єдиного внеску і розміру такого внеску та пеню в сумі 8 650, 54 гривень з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати страхових внесків за кожний день прострочення платежу.розмір штрафу відповідачем визнається.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 04 вересня 2014 року №0009371702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки при його прийнятті відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Посилання апелянта на постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області, як на підставу скасування оскаржуваного рішення Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки дані постанови не спростовують факту несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску та не звільняють його від відповідальності, передбаченої статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" в особі філії "Ковельський автодор" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі № 803/1896/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді: Р.В. Кухтей

Т.В. Онишкевич