Ухвала суду № 44492687, 18.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 9104/178830/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом військової частини А 1349 до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

військова частина А 1349 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004281592 від 13.09.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року про застосування штрафу до військової частини А 1349 в розмірі 734,72 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що проведеною перевіркою було встановлено, що військова частина А-1349 при проведенні розрахунків з бюджетом, допускала несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість. У зв'язку з виявленим порушенням інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0004281592 про застосування штрафних санкцій на суму 734,72 грн. у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платникам податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації. Відповідно до п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Також апелянт зазначає, що Законом України «Про Національний банк України» та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, регламентується система, порядок і форми платежів. Отже, вказані нормативні акти є спеціальними щодо правовідносин, які виникають у сфері платежів та розрахунків. Зважаючи на те, що норма, закріплена в п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є нормою прямої дії та не містить посилань на норми банківського законодавства, посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні є безпідставними.

Згідно з підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

У податковому роз'ясненні щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 року №540) зазначено, що пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до Закону здійснюється у порядку, передбаченому статтею 14, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду Закон не передбачає.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у, встановлені законами терміни.

Відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно п. 109.2. ст. 109 ПК України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Пунктом 110.1 ст. 110 ПК України, передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У відповідності до п.111.2 ст. 111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно п. 116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що військова частина А1349 є правонаступником 26 Гарнізонного будинку офіцерів Повітряного командування «Захід» відповідно до рішення «Про правонаступництво» за № 09735387 від 29.08.2006 року, якій внаслідок правонаступництва перейшли податкові зобов'язання 26 Гарнізонного будинку офіцерів Повітряного командування «Захід», в тому числі з сплати податку на додану вартість. В період з 10.03.2005 року до 11.06.2007 року Військова частина А 1349 була зареєстрована платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 12883383. 13.09.2012 року Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності Військової частини А1349 з податку на додану вартість. За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за № 7364/1592/08174283 від 13.09.2012 року. За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 13.09.2012 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за № 0004281592 застосував до військової частини А1349 штраф у розмірі 734,72 гривень. Підставою для визначення вказаного зобов'язання слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного ним грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21991,38 гривень, граничний термін сплати якого настав 29.08.2006 року. Частину такого зобов'язання з податку на додану вартість позивачем сплачено 31.01.2007 року в розмірі 0,10 гривень із затримкою на 155 дні та 28.12.2009 року із затримкою на 1217 днів сплачено даного зобов'язання в розмірі 3673,50 гривень. Позивачем порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та у відповідності до статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1217 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3673,60 гривень та за затримку на 155 днів сплати такого зобов'язання в розмірі 0,10 гривень, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням за №0004281592 від 13.09.2012 року застосував до військової частини А-1349 штраф у розмірі 20% вказаних сплачених грошових зобов'язань в загальному розмірі 734,72 гривень.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до підпункту 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 17.3 статті 17 даного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що застосування органом державної податкової служби штрафу за допущення порушення податкового законодавства можливо в межах строків давності визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статтею 102 Податкового кодексу України.

Суд вірно зазначив, що в порушення позивачем податкового законодавства, а саме несвоєчасна сплата 0,10 гривень податку на додану вартість за травень 2006 року, сплата якого здійснена 31.01.2007 року, а тому з цього ж часу розпочався перебіг строків давності визначених зазначеними нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України. Відповідачем штраф застосований 13.09.2012 року, тобто поза межами строку давності, який завершився 31.01.2010 року.

Також суд вірно зазначив, що згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 даного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно пункту 5.1 статті 5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Судом також з'ясовано, що платником податків самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21991,38 грн., граничний термін сплати якого настав 29.08.2006 року. 24.12.2009 року військова частина А 1349 звернулася до обслуговуючого банку про списання зі свого рахунку 3875,44 грн. та перерахування цієї суми на відповідні рахунки отримувача із зазначенням призначення платежу - «ПДВ за листопад 2009 року». Зазначені кошти банком списано із рахунків позивача та перераховано 28.12.2009 року на рахунок відповідного отримувача.

Згідно пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Відповідно пункту 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

Згідно підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Відповідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 даного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд вірно зазначив, що право визначити призначення платежу за листопад 2009 року належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченим у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Вірним також є висновок суду, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення даних правовідносин та на момент погашення податкових зобов'язань) не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, зарахував частину сплаченого військовою частиною А 1349 податкового зобов'язання за листопад 2009 року в рахунок погашення попереднього податкового боргу в розмірі 3673,50 гривень, а тому і відсутня сплата податку на додану вартість в розмірі 3673,50 грн. з простроченням на 1217 днів. Тому суд підставно задовольни позов, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0004281592 від 13.09.2012 року в частині застосування штрафу в розмірі 734,70 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуально права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі № 2а-2913/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2015 року