Постанова № 44492669, 21.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Справа № 876/1435/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

представника позивача: Оприск І.С.

представника відповідача: Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Асбуд-Інвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асбуд-Інвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Асбуд-Інвест» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003112204 від 11.08.2014 р., яким ТзОВ «Асбуд-Інвест» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) та податкове повідомлення - рішення № 0003122204 від 11.08.2014 р., яким товариству було нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн., які були винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова).

Адміністративний позов мотивований протиправністю висновків податкового органу щодо завищення ним податкового кредиту внаслідок господарських взаємовідносин з ТзОВ «Олівець і Ко» та ТзОВ «Мета-Днепр», оскільки такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного виконання укладених між позивачем та вказаними контрагентами договорів. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами спростовується належними первинними документами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що під час проведення перевірки позивачем не була доведена реальність операцій із ТзОВ «Олівець і Ко» та ТзОВ «Мета-Днепр», наявність у позивача лише отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Контролюючим органом встановлено, що у підприємств-контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в силу відсутності у такого виробничих потужностей та трудових ресурсів, вказані підприємства перебувають у стані припинення. Крім того, згідно з актами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мета-Днепр» встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Також, перевіркою встановлено факт неподання позивачем документів, що відображають його фінансово-господарську діяльність. Тому, на думку податкового органу, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване судове рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції не дослідив доводи позивача, а взяв лише до уваги правову позицію відповідача. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджені обставини справи. Суд вказав, що наявність у позивача договорів з додатками до них, податкових накладних, виданих контрагентами, не є самостійною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту, однак це твердження прямо суперечить нормам п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). На дату складання податкових накладних та проведення оплати, між сторонами, не було узгоджено ні загального об'єму робіт, ні їх загальної вартості, однак і таке твердження не відповідає дійсності, оскільки договором передбачено, що вартість та загальна сума договору вказана у додатку до нього. Також судом першої інстанції не було взято до уваги, що ТзОВ «Олівець і Ко» виконувало роботи із застосуванням власного обладнання та устаткування, а відтак протягом строку виконання робіт, передбаченого п.3 Договору отримувало авансові платежі, що послужило підставою для складання податкових накладних. Суд не звернув увагу на те, що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенні про неможливість здійснення контрагентами тих господарських операцій, які відображені в обліку суб'єкта господарювання - платника податку на додану вартість, які, в свою чергу базуються на тому, що у контрагента відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи, що не може бути доказом неспроможності контрагента виконати операції із надання послуг. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 р. та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, ДПІ у Галицькому районі м. Львова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Асбуд-Інвест» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Мета-Днепр» за січень-лютий 2014 року та ТзОВ «Олівець і Ко» за червень 2013 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт послуг) від вище перелічених контрагентів.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого виявлено завищення суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 71388,66 грн., в тому числі в червні 2013 року на суму 21666,66 грн., в січні 2014 року в сумі 16630,00 грн., в лютому 2014 року в сумі 33 092,00 грн.

Результати перевірки були оформлені актом № 940/13-047-22-04/37584771 від 28.07.2014 р., на підставі якого податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003112204 від 11.08.2014 р., яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 89 235,82 грн., в тому числі за основним платежем - 71 388,66 грн. та 17 847,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003122204, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 510 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що на дату складення податкових накладних та проведення оплати, між сторонами не було узгоджено ні загального об'єму робіт ні їх загальної вартості, що свідчить про відображення в первинних документах господарських операцій, які фактично не виконувались ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко». Крім цього, судом було враховано, що згідно з наявними у справі первинними документами, ТзОВ «Мета-Днепр» протягом січня-лютого 2014 року виконувало загальні підготовчі та будівельно-монтажні роботи по будівництву монолітного каркасу будинку (розробка ґрунту вручну в траншеях, засипка вручну траншей, ущільнення ґрунту, збирання і розбирання металевої блочно-переставної опалубки, приготування важкого бетону, встановлення арматури окремими стрижнями із в'язанням вузлів в масиви та інше) на об'єкті по вул. Червоній, 29 у м. Львові, тоді як ТзОВ «Компанія «Олівець і Ко» на вказаному об'єкті в листопаді 2013 року та січні 2014 року оздоблювали стіни фасаду будинку, що є неможливим по хронології виконання будівельних робіт. Крім того, позивачем не було надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання визначених договорами підряду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено того, що обумовлені такими правочинами послуги, надані саме цими контрагентами.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України. податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Головною ознакою правомірності формування податкового кредиту є реальність здійснення господарської діяльності між підприємствами, яка підтверджується наявністю первинних документів, що оформлені належним чином та містять дані про зміст господарських операцій.

Зокрема, 02.03.2012 р. між ТзОВ «Асбуд-Інвест» та фізичною особою Кунинець Р.М. було укладено Договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку за адресою : м. Львів, вул. Червона, 29.

З метою виконання умов вказаного договору позивачем залучено субпідрядні організації, з якими укладено відповідні договори, зокрема з ТзОВ «Мета-Днепр» було укладено договір № 06/1-5 від 06.05.2013 р., а з ТзОВ «Олівець і Ко» договір № 15/05 від 15.05.2013 р.

Предметом договору підряду № 15/05 від 15.05.2013 р. було виконання робіт по оздобленню стін на об'єкті замовника, що знаходиться за адресою : м. Львів, вул. Червона, 29, реальність здійснення господарських операцій якого підтверджується : накладною на переміщення товарно-матеріальних цінностей субпідряднику № ПеС-0000011 від 31.07.2013р.; актами про витрати давальницьких матеріалів № 1 від 30.11.2013 р., № 1 від 30.01.2014р.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року; податковими накладними : № 3 від 06.08.2013 р.; № 4 від 06.12.2013 р.; № 12 від 18.06.2013 р., № 13 від 20.06.2013 р., № 2 від 29.05.2013 р., № 16 від 26.06.2013 р., № 3 від 30.05.2013 р., № 17 від 31.05.2013 р., № 19 від 27.06.2013 р., розрахунками договірної ціни на роботи по оздобленню стін житлового будинку за вказаною адресою, що виконувались у 2013 році та у 2014 році, платіжними дорученнями: № 73 від 29.05.2013 р., № 75 від 30.05.2013 р., № 77 від 31.05.2013 р., № 93 від 18.06.2013 р., № 101 від 20.06.2013 р., № 109 від 26.06.2013 р., № 117 від 27.06.2013 р., № 148 від 05.08.2013 р. та № 192 від 06.12.2013 р.

Предметом договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 06/1-5 від 06.05.2013 р. було проведення будівельних робіт на об'єкті Замовника за адресою : м. Львів, вул. Червона, 29., реальність здійснення господарських операцій якого підтверджується: розрахунком договірної ціни на будівельні роботи по багатоквартирному житловому будинку за вищевказаною адресою, що виконувались у 2014 році; локального кошторису № 2-1-1 на загально-будівельні роботи багатоквартирного житлового будинку; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року та за лютий 2014 року; актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року за № 15205 та лютий 2014 року за №1; підсумковою відомістю ресурсів; накладною на переміщення товарно-матеріальних субпідряднику № ПеС-000001 від 02.01.2014 р., № ПеС-000002 від 28.02.2014 р.; актами про витрати давальницьких матеріалів № 1 від 31.01.2014 р., № 1 від 28.02.2014 р.; податковою накладною № 6001 від 13.02.2014 р., № 13511 від 28.01.2014 р., № 13002 від 27.01.2014 р., № 5004 від 11.02.2014 р., № 5502 від 12.02.2014 р.; платіжними дорученнями : № 8 від 27.01.2014 р., № 12 від 28.01.2014 р., № 28 від 13.02.2014 р., № 25 від 12.02.2014 р. та № 21 від 11.02.2014 р.

Даючи оцінку представленим письмовим доказам, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТзОВ «Мета-Днепр» протягом січня-лютого 2014 року виконувало загальні підготовчі та будівельно-монтажні роботи по будівництву монолітного каркасу будинку (розробка ґрунту вручну в траншеях, засипка вручну траншей, ущільнення ґрунту, збирання і розбирання металевої блочно-переставної опалубки, приготування важкого бетону, встановлення арматури окремими стрижнями із в'язанням вузлів в масиви та інше) на об'єкти по вул. Червоній, 29 у м. Львові, тоді як ТзОВ «Олівець і Ко» на вказаному об'єкті в листопаді 2013 року та січні 2014 року оздоблювали стіни фасаду будинку, що є неможливим по хронології виконання будівельних робіт.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 цієї статті КАСУ передбачено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

В матеріалах справи міститься копія загального журналу будівельних робіт, де у розділі «субпідрядні організації і роботи, які ними виконуються» в хронологічній послідовності зазначено перелік підрядних організацій, які виконували роботи на об'єкті по вул. Червоній,29 у м. Львові. Із вищезазначеного журналу вбачається, що будівельно-монтажні роботи, а саме : мурування стін будинку здійснювалось ТзОВ «Айті АУТСОРСІНГ», що підтверджується первинними документами (акти виконаних робіт за вересень та листопад 2012 р., акт прийому-передачі будівельних матеріалів і виробів).

По хронології виконання будівельних робіт вбачається, що станом на 2013 р., тобто на момент виконання ТзОВ «Олівець і Ко» робіт по оздобленню стін фасаду, роботи по муруванню стін будинку були завершені, що спростовує твердження відповідача, а відтак і суду про неможливість виконання вищевказаних робіт ТзОВ «Олівець і Ко».

Пояснення представника відповідача в спростування вказаних обставин ґрунтувалися лише на припущеннях про неможливість виконання таких робіт вказаним ТзОВ «Айті АУТСОРСІНГ».

Частиною 1 статті 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 цієї статті КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, представником відповідача не було заявлено клопотань про витребування таких доказів або доведено належність та допустимість тих доказів, якими обґрунтовувалися вимоги апелянта. Крім того, такі докази, всупереч вимогам ч.5 ст.71 КАСУ, не були витребувані судом.

Що стосується робіт виконаних ТзОВ «Мета-Днепр», відповідачем було невірно протрактовано перелік та вид робіт, відображених в актах форми КБ - 2в. Так, в актах виконаних робіт за січень 2014 року зазначено земляні роботи та фундаменти, однак ці роботи стосувалися не власне будинку, а зведення трьох опорних стін передбачених проектною документацією. Роботи відображені в акті виконаних робіт за лютий 2014 року здійснювались в уже збудованому будинку, оскільки мурування стін із газоблоків - це мурування внутрішніх перегородок приміщень. Такі доводи апелянта не були спростовані представником відповідача в ході апеляційного розгляду. Отже, вище наведені обставини спростовують висновки податкового органу, що первині документи містять ознаки фіктивності і не підтверджують реальність господарських операцій, а дані обставини не були досліджені судом першої інстанції.

Згідно ч.4 ст.11 КАСУ, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд при вирішенні даного спору допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимоги.

Згідно ст.159 КАСУ, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асбуд-Інвест» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі № 813/5909/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асбуд-Інвест» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0003122204 від 11.08.2014 р. та № 0003112204 від 11.08.2014 р.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Постанова суду виготовлена та підписана 26.05.2015 р.