Ухвала суду № 44492613, 27.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р. Справа № 876/4180/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Костіва М.В.

суддів: Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуш та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуш та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,-

встановив:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуш та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №1.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що з 10.02.1986 року він був зайнятий на роботах у цехах по виробництву хлору, піролізу, компримування і розділу пірогазу, а з 01.03.1988 року - працював дефектоскопістом рентгенографії на різних підприємствах м. Калуша. 11 грудня 2014 р. позивач досягнувши 50-річного віку звернувся із заявою до відповідача - УПФУ в м. Калуш та Калуському районі про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, однак відповідачем йому відмовлено, так як ним не надано уточнювальних довідок, які б підтверджували пільговий стаж, а за окремі періоди не подано доказів підтвердження проходження атестації. Відтак, позивач був змушений звернутися з позовом до суду. Просив позов задоволити.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2015 року позов задоволено. Визнано дії управління пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по Списком № 1 протиправними. Визнано періоди: з 10 лютого 1986 року по 28 лютого 1988 року, з 01 березня 1988 року по 31 січня 2001 року, з 01 лютого 2001 року по 03 грудня 2003 року, як періоди роботи по Списку № 1. Зобов'язано управління пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах враховуючи періоди роботи за Списком №1, з 26.09.2014 року - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Калуш та Калуському районі Івано-Франківської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача УПФУ в м. Калуш та Калуському районі з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, однак як вбачається з повідомлення УПФУ в м. Калуш та Калуському районі №426/К-15 від 25.12.2014 року, йому відмовлено, так як ним не надано уточнювальної довідки про пільговий стаж роботи.

Згідно представлених документів, зокрема уточнюючих довідок №385 від 06.10.2014 р. та № 386 від 06.10.2014 р. з ВАТ "Оріана" стаж роботи по Списку №1 складає 5 років 10 місяців 24 дні. Страховий стаж, згідно трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу із системи персоніфікованого обліку становить 23 років 9 місяців.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 він працював з 10 лютого 1986 року по 28 лютого 1988 року (2 роки 19 днів) у Калуському виробничому об'єднанні "Хлорвініл" (сьогодні ВАТ "Оріана") на посаді слюсаря з ремонту апаратурного обладнання, зайнятого на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування в цеху по виробництву електролітичних лугів і хлору, в цеху піролізу, компримування і розділу пірогазу, з повним робочим днем при 5-денному робочому тижні (а.с.14-24).

Згідно уточнювальної довідки №385 від 06.10.2014 року позивач дійсно працював на даній посаді з 10 лютого 1986 року по 28 лютого 1988 року (а.с.29).

Однак у вказаній довідці було відкинуто із підрахунку стажу в особливо шкідливих умовах праці період з 18.07.1986 р. по 28.02.1987 р. - в зв'язку з тим, що цех піролізу, компримування і розділу пірогазу був запущений з 01.03.1987 р.

Як вбачається із наказу №485-к від 17.07.1986 р. позивач виконував роботи в цеху з виробництва етилену і пропілену, зайнятість в яких також передбачена розділом VIII "Хімічне виробництво", підрозділом А.1, Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право па пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою РМ СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 (а.с.39-40).

Як зазначено у довідці №386 від 06.10.2014 р., що з 01.03.1988 р. по 21.08.1992 р. позивач працював у ВАТ "Оріана" на посаді дефектоскопіста рентгенографії. Однак, при видачі даної довідки ВАТ "Оріана" було не враховано період роботи за вказаною професією з 22.08.1992 р. по 31.01.2001 р. (а.с.30).

Оскільки професія дефектоскопіста рентгенографії не значиться в переліках професій і посад РМЦ Олефінового заводу, а після 21.08.1992 року відповідне право повинне бути підтверджене за результатами атестації (а.с.32).

Пунктом 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому, а відповідальність, згідно аб.2 п.4. за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Судовою колегією встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки №01/1а-1 від 27.10.2014 р. позивач працював у Калуському ЗАТ "Лукор" з 01.02.2001 р. по 03.12.2003 р. на посаді дефектоскопіста рентгенографії в централізованій ремонтно-механічній службі виробництва "Поліолефін" в ремонтно-механічному цеху в дільниці з ремонту технологічного устаткування.

З довідки № 387 від 24.11.2014 року вбачається, що ЗАТ "Лукор" створено на базі частини ВАТ "Оріана". На ЗАТ "Лукор" виробництво докорінно не змінилося, не сталося ніяких змін в умовах і характері праці працівників підприємства, назви професій і посад, згідно штатного розкладу залишились ті самі, що були на ВАТ "Оріана", згідно наказу №6 від 07 лютого 2001 року ЗАТ "Лукор" користувалося результатами атестацій робочих місць для підтвердження пільгового стажу, проведених за наказами по ВАТ "Оріана".

Разом з тим, особливо шкідливий стаж позивача підтверджується відповіддю обласної клінічної лікарні №119 від 23.01.2015 року з додатками. Дані документи вказують на те, що протягом 1992-2003 років позивач систематично потрапляв під дію опромінення при виконанні своїх посадових обов'язків (а.с.77).

Згідно п "а" ч.1ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення " на пільгових умовах мають право на робочий день на роботах з особливо шкідливими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посади затверджених Кабінетом Міністрів України за результатом атестації робочих місць чоловіки після досягнення ними 50 років і стажу роботи не менше 10 років на вказаних роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У відповідності до п.1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно абз. 1 п.20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуш та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2015 року у справі №345/265/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: М. В. Костів

Судді: Р. М. Шавель

Н. В. Бруновська