Ухвала суду № 44492579, 26.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. Справа № 876/1641/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника позивача: Самчук А.М.

представника відповідача: Мельничук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ТЕРЕМНО ХЛІБ" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0009492201 від 23.09.2014 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача №7508/22-01/5509694 від 03.09.2014 року про порушення товариством вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 428559 грн. за 2013 рік, ґрунтуються на тому, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Ферко". На підставі цього акту інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 року №0009492201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 723838,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 482559,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 241279,50 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0009492201 23.09.2014 року, винесене на підставі акту перевірки №7508/22-01/5509694 від 03.09.2014 року є протиправним. Просив позов задоволити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23.09.2014 року №0009492201.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки контролюючим органом було прийнято акт №7508/22-01/5509694 від 03.09.2014 року, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" по взаємовідносинах із ТзОВ "Ферко" завищено валові витрати за 2013 р. на загальну суму 2539786 грн., та, як наслідок, занижено податок на прибуток за 2013 р. на загальну суму 482559 грн.

На підставі акту перевірки 23.09.2014 року Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0009492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 723838,50 грн., з них: за основним платежем - 482559,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 241279,50 грн.

Згідно підпунктів 14.1.27., 14.1.36.,14.1.56. пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про безтоварний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ "Ферко" судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо фактичного здійснення фінансово-господарських операцій, за якими позивачем сформовано валові витрати за 2013 р.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.10.2012 року між ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" як покупцем та ТзОВ "Ферко" як постачальником укладено договір поставки №12102, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати товару, місце постачання, визначаються додатками до договору, які є невід'ємною його частиною.

Предметом даного договору є соєві боби (для технічних потреб) українського походження, врожаю 2012 року в кількості 570 тон, загальною вартістю 2783880,00 грн., умови поставки - СРТ - Одеський морський торгівельний порт (ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл"). Умовами даного додатку також визначено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 180 днів з моменту його поставки.

Згідно додатку №2 від 19.11.2012 року та додаткової угоди до даного додатку предметом даного договору є соєві боби (для технічних потреб) українського походження, врожаю 2012 року в кількості 150 тон, загальною вартістю 732600,00 грн., умови поставки - СРТ - Одеський морський торгівельний порт (ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл"). Умовами даного додатку також визначено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 180 днів з моменту його поставки.

З матеріалів справи вбачається, що за вказаним договором ТзОВ "Ферко" позивачем надано на поставку соєвих бобів (для технічних потреб) та олії соняшникової нерафінованої податкові накладні №299 від 31.10.2012 року, №92 від 19.11.2012 року, №164 від 21.01.2013 року, №112 від 18.12.2012 року, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних квитанцій; видаткові накладні №1677 від 31.10.2012 року, №1715 від 19.11.2012 року, №2405 від 21.01.2013 року, №2147 від 18.12.2012 року, акти прийому-передачі товару №1 від 31.10.2012 року, №1 від 19.11.2012 року, №2 від 21.01.2013 року, №1 від 18.12.2012 року.

Оплата за придбаний товар товариством проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №11099 від 19.03.2013 року, №956 від 19.03.2013 року, №11123 від 26.03.2013 року, №958 від 20.03.2013 року, №1751 від 30.04.2013 року, №1029 від 05.04.2013 року, №11634 від 27.06.2013 року, №1650 від 26.06.2013 року, №11635 від 27.06.2013 року та №1870 від 23.07.2013 року.

Придбаний у вказаного контрагента товар позивачем був реалізований, що підтверджується договором комісії від №К101222 від 12.10.2012 року, укладеним ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" як комітентом та ТзОВ "Вторметекспорт" як комісіонером, додатком №1 до вказаного договору, актами приймання-передачі товару на комісію №1 від 31.10.2012 року та №2 від 21.01.2013 року, №1 від 19.11.2012 року, додатковими угодами до даного договору та видатковими накладними №1 від 31.10.2012 року, №2 від 19.11.2012 року.

Як вбачається зі звіту комісіонера від 31.01.2013 року про повне виконання робіт по додатках №1 від 12.10.2012 року та №2 від 19.11.2012 року до договору комісії №К10122 від 12.10.2012 року (т.1, а.с.215), на виконання договору комісії ТзОВ "Вторметекспорт" було укладено зовнішньоекономічний контракт з покупцем-нерезидентом "Вlack Sea Commodities Ltd" U.A.E. №01/2012-VME від 21.11.20102 року, якому було реалізовано соєві боби (для технічних потреб).

Разом з тим, про проведену роботу ТзОВ "Вторметекспорт" складено акт про надання послуг №43 від 31.01.2013 року, згідно якого комісійна винагорода становить 178506,50 грн., винагорода делькредере становить 200,00 грн., всього виконано робіт на суму 214447,80 грн., в тому числі ПДВ 35741,30 грн. (т.1, а.с.216), а також виписано рахунок на оплату №28 від 31.01.2013 року та податкова накладна №39 від 31.01.2013 року (т.1, а.с.219). Також згідно з довідками ПАТ "Укрсиббанк" про зняття з валютного контролю засвідчено факт виконання договору та експортування ТМЦ за межі митної території України.

Судова колегія вважає, що всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

З Акту перевірки №7508/22-01/5509694 від 03.09.2014 року вбачається, що податковим органом не висловлено зауважень, заперечень до поданих документів, а також вказівок на їх невідповідність вимогам законодавства, та (або) неповноту та (або) неправильність їх заповнення, додаткових документів при проведенні перевірки не вимагалось, а тому зазначені документи є підставою для формування даних податкового обліку.

Відтак, висновок про нереальність господарських операцій між ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" та ТзОВ "Ферко" зроблено на підставі ненадання перевіряючим товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б засвідчили факт транспортування придбаного товару від постачальника до потенційного покупця, наказів про відрядження, звітів про використання коштів, виданих на відрядження, аванс на відрядні витрати осіб які підписували договір, додаткову угоду, акт приймання-передачі ТМЦ, та будь-яких документів що підтверджують факт перебування посадових осіб позивача при укладенні угод та прийманні-передачі ТМЦ.

Товар, який був придбаний у ТзОВ "Ферко", відразу передавався на комісію на тому ж складі ТзОВ "Вторметекспорт", для подальшої реалізації.

В діючому законодавстві не встановлено обов'язку посадових осіб вирушати у відрядження для укладання угод.

В якості доказу безтоварності операції посадові особи посилаються в Акті на інформацію, отриману від оперативного управління Луцької ОДПІ Міндоходів у Волинській області про відсутність господарських відносин між ТОВ "Ферко" та ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ".

Водночас надані відповідачем під час розгляду даної справи на підтвердження своєї позиції щодо безтоварності господарської операції письмові пояснення директора ТзОВ "Ферко" ОСОБА_3 та директора ТзОВ "Вторметекспорт" ОСОБА_4 про те, що перший з представниками ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" особисто не знайомий та назву даного товариства чує вперше, а також, що на ТзОВ "Вторметекспорт" відсутні будь-які умови, необхідні для збереження олії соняшникової та бобів соєвих, а останній будь-яких договорів, контрактів, угод не підписував жодним чином не встановлюють відсутність поставок товару в адресу позивача, оскільки повністю спростовуються наданими первинними бухгалтерськими документами, які підписані зазначеними особами та засвідчені печаткою ТзОВ "Ферко" та ТзОВ "Вторметекспорт".

Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу про завищення витрат з посиланням на акт перевірки ТзОВ "Ферко", оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, більше того, відповідно до акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ТзОВ "Ферко" №643/22-40/31681342 від 16.08.2013 року перевірялась поставка ТМЦ за березень 2013 року, в той час як позивачу соєві боби поставлялись 31.10.2012, 19.11.2012 та 21.01.2013. Отже висновки викладені в даному акті жодним чином не могли стосуватись взаємовідносин позивача з ТзОВ "Ферко".

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

За таких обставин, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови з формування валових витрат у 2013 році по взаємовідносинах з ТзОВ "Ферко", а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 року у справі №803/2641/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.05.2015 року