Ухвала суду № 44492354, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/394/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів у розмірі 183 103 грн. 80 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.01.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та перебував на податковому обліку в Кам'янській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків і зборів.

21.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за №20060060004007520, власне рішення.

Кам'янською МДПІ проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 26.03.2012 №22/17-1992106276.

На підставі вказаного акту перевірки, 25.06.2012 позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001961701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11339,77 грн., в тому числі за основним платежем 9071,82 грн., за штрафними санкціями 2267,95 грн.; №0001951701 від 25.06.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 119018,66 грн., в тому числі за основним платежем 101322,73 грн., за штрафними санкціями 17695,93 грн.; №0000761701 від 05.04.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61649,00 грн., в тому числі за основним платежем 49140,00 грн., за штрафними санкціями 12509,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, у справі №823/3336/13-а адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янської МДПІ від 05.04.2012 №0000761701 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) гривня за основним платежем та у сумі 68 (шістдесят вісім) гривень 65 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янської МДПІ від 25.06.2012р. №0001961701 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5291 (п'ять тисяч двісті дев'яносто одна) гривня за основним платежем та у сумі 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) гривні 98 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями; в решті позовних вимог відмовлено.

За наслідками судового оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, 19 грудня 2014 року Кам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0001111701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4725,79 грн., в тому числі за основним платежем 3780,82 грн., за штрафними санкціями 944,97 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001091701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59359,35 грн., в тому числі за основним платежем 46919,00 грн., за штрафними санкціями 12440,35 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 23.12.2014.

Згідно із визначенням, наведеним в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зважаючи на те, що сума податкового зобов'язання, самостійно визначена відповідачем погашена у встановлений законом строк не була, а процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення завершена, податкове зобов'язання не сплачено, виходячи з положень пп. 14.1.175 ПКУ, вказані суми набули статусу податкового боргу.

З огляду на викладене, податковий борг відповідача з податку на додану вартість становить 59359,35 грн., з податку на доходи фізичних осіб 123744,45 грн. (119018,66 + 4725,79), а всього 183103,80 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не сплачена сума податкового боргу відповідача є узгодженою та підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок стягнення податкового боргу платників податків-фізичних осіб у порівнянні з порядком погашення податкового боргу юридичних осіб.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України не встановлено особливостей щодо моменту, з якого у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу. Зокрема, не передбачено особливостей щодо направлення платникові податку-фізичній особі податкової вимоги як умови для виникнення права на примусове стягнення податкового боргу, передбаченої пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, фізичним особам податкова вимога надсилається в тому самому порядку і з тих самих підстав, що і платникам податку-юридичним особам. Зазначене випливає зі змісту статті 59 Податкового кодексу України, яка передбачає уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведених положень Податкового кодексу України позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу від 11.12.2014 №601-25 на суму 137 895,52 грн.

Податкова вимога відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена, а заборгованість не сплачена.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Станом на момент розгляду справи загальний розмір непогашеної заборгованості відповідача становить 183 103,80 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем було вжито заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення податкового боргу.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що права для звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу ОСОБА_3 у податкового органу не було з огляду на те, що податкова вимога не була вручена платнику податків.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до корінця податкової вимоги від 11.12.2014 №601-25 дану вимогу направлено на адресу: АДРЕСА_1, а не на адресу його місця проживання, яка відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_3 є АДРЕСА_2.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.2 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

Згідно ч.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога була направлена податковим органом відповідачу за адресою, яка була вказана в свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, як адреса місця проживання останнього. Аналогічна адреса місця проживання відповідача зазначена також в витязі з Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ураховуючи викладене, термін "надіслання" податкової вимоги в контексті норми пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України означає відправлення податкової вимоги платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу такого платника податків.

Відповідно в разі використання поштового способу інформування платника податків про наявність у нього податкового боргу право на внесення подання про стягнення податкового боргу виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення.

Вказана правова позиція міститься в Листі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2012 р. N 1017/11/13-12.

Таким чином, зазначене спростовує твердження апелянта, що у податкового органу було відсутнє право для звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу ОСОБА_3

Крім того, питання стягнення податкового боргу з фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, врегульоване Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462.

Так, у відповідності до пп. 4 п. 11.32 Порядку державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Згідно пп. 5 п. 11.32 Порядку у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Положеннями пп. 6 п. 11.32 Порядку також передбачено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що припинення ОСОБА_5 підприємницької діяльності та виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не звільняє відповідача від обов'язку сплати податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 02.06.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.