Ухвала суду № 44492249, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2913/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства земельних ресурсів України, Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України (далі - Відповідач 1), Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області (далі - Відповідач 2) та, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ №460-кт/а від 26.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_2», поновити його на посаді начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області та стягнути з Відповідача 2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2014 року по дату постановлення судового рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ №460-кт/а від 26.08.2014 року «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено Позивача на посаді начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача 1 та заперечення Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що депутатом Черкаської обласної ради Коротковим О.Г. 02.07.2014 року та 09.07.2014 року за вихідними номерами 02 та 03 відповідно подавались депутатські звернення до Голови Держземагентства України Рудика С.Я. щодо проведення перевірки дотримання законності при виконанні службових обов»язків відповідними посадовими особами та вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності за результатами її проведення.

14.07.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №229 відповідно Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року №445, утворено комісію для проведення перевірки окремих питань діяльності Управлінь Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області, відділів Держземагентства у Маньківському, Лисянському, Катеринопільському і Тальнівському районах Черкаської області, викладених у вищевказаних зверненнях депутата Черкаської міської ради Короткова О.Г.

За висновками акту про результати перевірки, проведеної відповідно наказу від 14.07.2014 року №229, комісією встановлено порушення Позивачем вимог ч.4 ст.59, ч.ч.4, 5 ст.111, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України при погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_10, площею 3,8928 га; відведення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби ОСОБА_5, площею 24,6400 га та ОСОБА_6 площею 9,2591 га, та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

08.08.2014 року Позивачем подано Відповідачу письмові пояснення з приводу правомірності погодження проектів землеустрою щодо відведення вищезазначених земельних ділянок.

26.08.2014 року Головою Державного агентства земельних ресурсів України Рудиком С.Я. прийнято наказ №460-кт/а про звільнення Позивача з посади начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області за порушення Присяги державного службовця в частині сумлінного виконавця своїх службових обов»язків, неналежну організацію роботу Управління відповідно ст.147 КЗпПУ та п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу».

Підставами для прийняття вказаного наказу слугували: акт про результати перевірки, пояснення Позивача, доповідна записка голови комісії, заступника директора Юридичного департаменту Держземагентства України Харченка А.М., пропозиції Юридичного департаменту, Департаменту землеустрою, використання та охорони земель, Департаменту державної експертизи та ліцензування Держземагентства України.

Відповідачем в ході розгляду справи суду надано лише акт про результати перевірки без дати складення.

Статтею 4 Водного кодексу України та статтею 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

За приписами ст.85 Водного Кодексу України (далі - ВК України) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ст.88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

За приписами статтей 19, 20 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема: землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями ст.59 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності та громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Частинами 4, 5 статті 111 Земельного кодексу України визначено, що обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

В матеріалах справи відсутні письмові докази у підтвердження порушення Позивачем вимог земельного законодавства, зокрема, наявність обмежень у використанні вищевказаних земель, наявність підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_10, площею 3,8928 га; земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби ОСОБА_5, площею 24,6400 га та ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 9,2591 га.

Крім того, судом апеляційної інстанції на адресу Відповідача 1 направлявся запит від 19.02.2015 року №02.3-13/997 з приводу категорій земель, на яких розташовані земельні ділянки:

- площею 3,8928 га, розташована в адміністративних межах Коврайської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, кадастровий номер: НОМЕР_1;

- площею 24,6400 га, розташована в адміністративних межах Плешканівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, кадастровий номер: НОМЕР_2;

- загальною площею 9,2591 га, розташовані в адміністративних межах Домантівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, кадастрові номери: НОМЕР_3, НОМЕР_4.

Згідно отриманої 26.03.2015 року відповіді останнього (№9-28-0.21-6045/2-15 від 23.03.2015 року), землі, на яких розташовані вказані земельні ділянки, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, чим спростовуються доводи апелянта стосовно того, що зазначені землі віднесено до земель водного фонду.

У судовому засіданні 12.05.2015 року Позивачем надані копії витягів №НВ-7100585562013, №НВ-7100205952013, №НВ-7100208722013, №НВ-7101616612014 з державного земельного кадастру про земельну ділянку, в яких також зазначено що землі, на яких розташовані вказані земельні ділянки, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення.

З довідки Сільського голови Коврайської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 28.10.2014 року №261 вбачається, що земельна ділянка, яка на планових картографічних матеріалах обліковується як озеро і прилягає до земельної ділянки сільськогосподарського призначення за угіддями - пасовища, що надається в оренду для ведення ФГ, вкрита болотною рослинністю, водне плесо відсутнє, по периметру вказаної земельної ділянки наявні чагарники та інша рослинність (а.с. 190, том 1).

28.10.2014 року ТОВ «УкрЗемСервіс» надано пояснювальну записку вих.№17, згідно якої, при виконанні геодезичних та землевпорядних робіт, по розробці проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду для ведення фермерського господарства, площею 3,4555 га (за угіддями - пасовища) гр. ОСОБА_10 виявлено, що озеро площею 0,8 га, яке вказано на графічних матеріалах 90-х років, частково заліснене (дерева від 6м по висоті), заросло чагарниками та рослинністю. Водне плесо відсутнє, вся територія вкрита болотною рослинністю (а.с. 191, том 1).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що вказані земельні ділянки могли передаватися в тимчасове користування на умовах оренди фізичним чи юридичним особам, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

За визначенням ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно ст.5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов'язки;

шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно ст.10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну службу» передбачено текст присяги, яку приймають громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу.

Також положеннями вказаної статті встановлено, що державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Приписами ст.30 Закону України «Про державну службу» визначено підстави припинення державної служби, зокрема, у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

За правилами ст.14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

попередження про неповну службову відповідність;

затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Частиною 3 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За приписами статті 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

З тексту Присяги вбачається, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги, слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворiшою санкцiєю вiдповiдальностi державного службовця, який вчинив дiяння, несумiсне з посадою. Тому рiвень юридичних гарантiй захисту прав зазначеної особи в процедурах вирiшення питань застосування такої вiдповiдальностi має бути не меншим, нiж пiд час звiльнення з державної служби за вчинення дисциплiнарного правопорушення, з дотриманням порядку та строкiв притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

Дана правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 21 травня 2013 року №21-403а12 та від 04 червня 2013 року №21-167а13.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині скасування оскаржуваного наказу про звільнення від 26.08.2014 року №460-кт/а та поновлення Позивача на посаді начальника Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області.

Що стосується позовної вимоги про стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2014 року по дату винесення судового рішення, то судом обґрунтовано та законно відмовлено в її задоволенні, оскільки згідно наказу Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 04.08.2014 року №103-в Позивач перебував у черговій відпустці з 11.08.2014 року по 10.09.2014 року. Відповідно листків непрацездатності Серія АГО №404109 від 26.09.2014 року, №404242 від 13.10.2014 року Позивач з 03.09.2014 року та станом на 30.10.2014 року перебував на лікуванні.

Відповідачем здійснено нарахування та виплату Позивачу коштів по тимчасовій непрацездатності за період з 03.09.2014 року по 27.09.2014 року.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2014 року по дату ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, однак з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 29 травня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.