Постанова № 44492015, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2121/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Сбоєвої А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Будматеріали-Вторресурси» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0005592204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при сплаті орендної плати у розмірі, визначеному договором з органом місцевого самоврядування, позивач діяв обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства. Натомість, у відповідача не було законних підстав для нарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати у зв'язку зі змінами у податковому законодавстві.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем, як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, на пункту 28 підставі рішення Київської міської ради від 27 травня 2004 року №281/1491, укладено договір оренди земельної ділянки від 04 серпня 2005 року. Об'єктом оренди виступає земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_1 (кадастровий НОМЕР_2, площею 4012 кв. м, з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування будівель та споруд майнового комплексу (база заготівлі втор сировини). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 635 964,56 грн. Зазначений договір укладено строком на 10 років. Зазначеним договором встановлено річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору; розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати до бюджету орендної плати за період з 01.04.2013 по 31.10.2014, за підсумками якої складено акт від 12.12.2014 №597/26-57-22-04/30550615 та виявлено порушення пп. пп. 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оренду плату за період, що перевірявся, на суму 88 749,37 грн.

Із акту перевірки слідує, що у 2013 та 2014 року (в період, що перевірявся) позивачем подавались річні податкові декларації з плати за землю, в яких платником самостійно визначались податкові зобов'язання з орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою. При цьому, розмір орендної плати обчислювався позивачем виходячи із встановленої згаданим договором оренди річної ставки на рівні 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У акті відповідач посилається на рішення Київської міської ради «Про внесення змін до договору оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» від 28.02.2013 №89/9146 (із змінами та доповненнями), яким внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатковим до цього рішення (в тому числі до вищезгаданого договору з позивачем) шляхом встановлення річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також на приписи Податкового кодексу України (статті 274 та 288 Податкового кодексу України), відповідно до яких річна сума платежу з орендної плати за користування земельною ділянкою позивача не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

З огляду на результати даної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.12.2014 № 0005592204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати в загальному розмірі на 110 936,71 грн, з них 88 749,37 грн - за основним платежем, 22 187,34 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність рішення відповідача, колегія суддів зважає на наступне.

Починаючи з 01 січня 2011 року питання внесення плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на праві постійного користування і оренди врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 цього Кодексу плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Плата за землю, згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пунктів 288.2, 288.3 статті 288 Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Положеннями пункту 274.1 статті 274 і пункту 285.1 статті 285 вказаного Кодексу передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14 та від 07 квітня 2015 року у справі №21-117а15.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що в силу вимог закону, позивач повинен сплачувати орендну плату у розмірі, не нижче встановленого податковим законодавством граничного мінімуму.

Тому, спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Будматеріали-Вторресурси» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук (Повний текст постанови складений 29 травня 2015 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М