Постанова № 44491975, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4857/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо», звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №0009852201 та №0009842201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Сторони належним чином повідомлені в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» з питань дотримання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при вчинені всіх правочинів та проведенні господарських операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік плюс», за період з 01.01.2012 по 31.12.2013., за результатами якої складено Акт від 15.09.2014 року №433/1-22-01/30936870.

Згідно Акту перевірки позивачем при взаємовідносинах з «Логістік плюс» допущено наступні порушення норм податкового законодавства:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період 2013 року на загальну суму 13 933,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 14 667,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача та його контрагента Акту державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 26.07.2013 №554/26-55-22-08/38389908 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік плюс»».

За результатами отриманої під час перевірки інформації податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо» та товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік плюс» за договором про надання послуг від 01.02.2013 №37.

Також, за наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.09.2014 року:

- №0009852201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 333,75 грн., у тому числі: 14 667,00 - основний платіж, 3 666,75 - штрафні (фінансові) санкції;

- №0009842201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 416,25 грн., у тому числі: 13 933,00 грн. - основний платіж, 3 483,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік плюс», не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, колегія судді звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, основний вид економічної діяльності, який здійснює ТОВ «Вінсо», є посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік плюс» (сторона 2) укладено договір про надання послуг від 01.02.2013 року №37, відповідно до якого сторони домовились про співробітництво з реалізації проектів у сфері надання рекламних послуг: розміщення реклами на автомобілях та біг-борді; розміщення реклами в інтернеті.

Відповідно до п.3.1.1 зазначеного Договору з моменту підписання цього договору Сторона 1 зобов'язує перерахувати Стороні 2 грошові кошти за програмними роботами, на розрахунковий рахунок.

Згідно умов зазначеного Договору Сторона 2 за цим Договором зобов'язується: після підписання цього Договору невідкладно приступити до здійснення комерційних проектів відповідно до цього Договору; забезпечити підготовку (найм) відповідного персоналу для виконання робіт по цьому Договору; надавати Стороні 1 фінансові звіти про використання коштів. (п.4 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції такі первинні господарські документи: акти здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; фото-звіти до актів; рахунки-фактури; податкові накладні; платіжні доручення.

Разом з тим, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять лише загальну назву послуги - «розміщення реклами», що унеможливлює ідентифікацію їх зв'язку з господарською діяльністю товариства та отриманням доходу від проведення витрат на придбання таких послуг, оскільки відсутнє посилання на предмет реклами, місце її розташування, тривалість рекламної акції тощо.

З наданих позивачем фотозвітів до акту здачі-прийнятті робіт (надання послуг) також не вбачається що останні відображають факт надання послуг з розміщення реклами саме на виконання укладеного договору та те, що фактичним виконавцем робіт було саме ТОВ «Логістік плюс».

Позивачем доказів, які б розкривали зміст зазначеної послуги ( із зазначенням найменування робіт (послуг), кількості, адреси місцезнаходження спеціальних конструкції з рекламними матеріалами, де мала розміщатися відповідна реклама тощо) та надавали можливість встановити фактичне надання таких послуг не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Окрім того, відсутні докази наявності у контрагента позивача обладнання, трудових ресурсів тощо, необхідних для виконання зазначених господарських операцій.

Отже, відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та контрагентом.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача та правомірність нарахування останнім податкових зобов'язань позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 22.05.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.