Ухвала суду № 44491555, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року

справа № 804/10986/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 804/10986/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Партнер» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Партнер» (далі ТОВ «Партнер») 28 липня 2014 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, з урахуванням доповнень, просить:

- скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №0002872201, яким нараховане податкове зобов’язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 6708950,00 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного внесення змін до АІС «Податковий блок» співставлення показників сум податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів податкової звітності з податку на додану вартість (додаток 5) за відповідні податкові періоди зазначені в акті перевірки від 06 червня 2014 року №2599/20/04-03-22-01-08/00197408;

- зобов’язати відповідача відновити показники сум податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів податкової звітності з податку на додану вартість (додаток 5) за відповідні податкові (звітні) періоди зазначені в акті перевірки від 06 червня 2014 року №2599/20/04-03-22-01-08/00197408.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті від 06 червня 2014 року №2599/20/04-03-22-01-08/00197408 (далі - акт перевірки) на підставі якого його прийнято є безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що дії податкового органу щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Партнер» є протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов’язань, що задекларовані позивачем у декларації з податку на додану вартість, показникам в інформаційній системі відповідача, має безпосередній вплив на права та інтереси підприємства, оскільки фактично є зміною показників декларації платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає що фінансово-господарські операції позивача з ПП «Ресурс Імпорт», ПП «Стік», ТОВ «Бінер», ТОВ «Албес» не спричинили реального настання правових наслідків, угоди з зазначеними контрагентами було укладено з метою мінімізації податкових зобов’язань, тобто вони не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов’язань перед замовником, а лише укладені для збільшення валових витрат та податкового кредиту (заниження податкових зобов’язань з прибутку та ПДВ).

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Партнер» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 2599/20/04-032-01-08/00197408 від 06 червня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, пп. 135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового Кодексу України, підприємством безпідставно занижено доходи, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування, за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої за товарно-матеріальні цінності, придбання яких не підтверджено від вказаних СГ на загальну суму оподаткування на суму 25763612,00 грн., у тому числі за: II квартал 2011 року – 1532279,00 грн.; III квартал 2011 року – 3235264,00 грн.; IV квартал 2011 року – 2100617,00 грн.; І квартал 2012 року – 3425466,00 грн.; II квартал 2012 року – 3822584,00 грн.; III квартал 2012 року – 1713600,00 грн.; IV квартал 2012 року – 905704,00 грн.; 2013 рік – 9028098,00 грн.;

-абз. «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями. Донараховано податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2013 року у сумі 4200,00 грн.

- пп. 14.1.36, пп.14.1.56 , пп. 14.1.191, пп.14.1.231 п.14.1, ст. 14, ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 (зі змінами та доповненнями), встановлено завищення задекларованих показників у рядку 1 та у рядку 1 Д5 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на загальну суму 4293 935 грн. та вони підлягають зменшенню, в тому числі за: квітень 2011 року – 44530,00 грн., травень 2011 року – 166416,00 грн., червень 2011 року – 44433,00 грн., липень 2011 року-100233,00 грн., серпень 2011 року – 201304,00 грн., вересень 2011 року – 237673,00 грн., жовтень 2011 року – 25000,00 грн., листопад 2011 року-107573,00 грн., грудень 2011 року-217530,00 грн., січень 2012 року-336100,00 грн., лютий 2012 року-25531,00 грн., березень 2012 року-209980,00 грн., квітень 2012 року-15500,00 грн., травень 2012 року-367186,00 грн., червень 2012 року-254411,00 грн., липень 2012 року-179 200,00 грн., серпень 2012 року-106400,00 грн., листопад 2012 року-31000,00 грн., грудень 2012 року-119951,00 грн., січень 2013 року – 93200,00 грн., лютий 2013 року-9620,00 грн., квітень 2013 року-259140,00 грн., травень 2013 року-225190,00 грн., червень 2013 року-103300,00 грн., липень 2013 року-140400,00 грн., серпень 2013 року-203110,00 грн., вересень 2013 року-397640,00 грн., жовтень 2013 року-5500,00 грн., грудень 2013 року-67583,00 грн.;

- пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ТОВ «Партнер» не мало право на податковий кредит за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року на загальну суму 4293935,00 грн., у тому числі за: квітень 2011 року-44530,00 грн., травень 2011 року-166416,00 грн., червень 2011 року-44433,00 грн., липень 2011 року-100233,00 грн., серпень 2011 року-201304,00 грн., вересень 2011 року-237673,00 грн., жовтень 2011 року-25000,00 грн., листопад 2011 року-107573,00 грн., грудень 2011 року-217530,00 грн., січень 2012 року-336100,00 грн., лютий 2012 року-25531,00 грн., березень 2012 року-209980,00 грн., квітень 2012 року-15500,00 грн., травень 2012 року-367186,00 грн., червень 2012 року – 254411,00 грн., липень 2012 року-179200,00 грн., серпень 2012 року-106400,00 грн., листопад 2012 року - 31000,00 грн., грудень 2012року-119 951,00 грн., січень 2013 року-93200,00 грн., лютий 2013 року-9620,00 грн., квітень 2013 року-259140,00 грн., травень 2013 року-225190,00 грн., червень 2013 року-103300,00 грн., липень 2013 року-140400,00 грн., серпень 2013 року-203110,00 грн., вересень 2013 року-397640,00 грн., жовтень 2013 року-5500,00 грн., грудень 2013 року-67583,00 грн. (т.1 а.с.27-55).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №0002872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 5367160,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1341790,00 грн. (т.1 а.с.61).

На підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення-рішення ДПІ з нарахування грошового зобов’язання з податку на додану вартість не приймалося.

Проте, на підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом зроблено коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Партнер» у розрізі контрагентів за наслідками перевірки.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Зі змісту ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в законодавстві, заборонено.

Таким чином, згідно з вказаними правовими нормами, підставою для не включення до валових витрат сум будь-яких витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договори:

з ПП «Ресурс Імпорт»:

- поставки від 05 лютого 2009 року №5/1 та додаткові угоди до нього, предметом якого є поставка аргону рідкого (т.1 а.с.103-104,119,169-198,199(з.б.),112-140,235-237);

- купівлі-продажу від 10 червня 2011 року №10/1 та специфікацію до нього, предметом якого є купівля продаж поліакриломіду гранульованого (т.1 105-106);

- комісії від 28 червня 2011 року № 28/1 та специфікації до нього, предметом якого є :

здійснення закупки і поставки відповідного пункту товару по номенклатурі, кількості і ціною згідно з специфікаціями;

укладення зовнішньоекономічних контрактів , оформлення і підписання інших необхідних для здійснення закупівлі документів в інтересах комітента;

укладення договорів (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), які мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом;

інші дії, пов’язані з вказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента (т.1 а.с.106 (з.б.)-108);

- комісії від 20 вересня 2011 року №20/1 та додаткові угоди та специфікації до нього, предметом якого є:

здійснення продажу аргону рідкого (цистерни) за межами України, який належить комітенту, асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару зазначаються в специфікаціях (додатках);

укладання договорів (контрактів) купівлі-продажу, оформлення і підписання інших необхідних для здійснення продажі документів в інтересах комітента;

укладання договорів (митне оформлення товарів) з підприємствами (брокерами), які мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом та ліцензію митного брокера;

інші дії, пов'язані з вказаними операціями, необхідні для виконання доручення комітента (т.1 а.с.109 (зв.б.)-113(зв.б)).

з ПП «СТІК»:

- купівлі-продажу від 17 серпня 2011 року №17/1, предметом якого є купівля поліакриламіду гранульованого флокулянту, препарату «Уніфлок»;

з ТОВ «Бінер»:

- комісії від 02 квітня 2013 року №02/1, предметом якого є:

здійснення продажу аргону рідкого (цистерни), за межами України, що належить комітенту, асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару зазначаються в специфікаціях (додатки);

укладання договорів (контрактів) купівлі-продажу, оформлення і підписання інших необхідних для здійснення продажу документів в інтересах комітента;

укладання договорів (митне оформлення товарів) з підприємствами (брокерами), які мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом та ліцензію митного брокера;

інші дії, пов'язані з вказаними операціями, необхідні для виконання доручень декларанта (т.2 а.с.178-179);

- купівлі продажу від 25 травня 2013 року №25/1 та специфікації до нього, предметом якого є купівля калію хлористого мілкозернистого, флокулянту ПАА-ГС, гуарової камеді, поліакриламіду-флокулянта ПАА-ГС, полімер акриламіда,целюлози поліаніонної, нітрилотриметилфосфонової кислоти, ксантанової камеді, деревної муки,карбоксиметилцеллюлоза, стеарат цинка,диоксиду цирконія, синтетичного миючого засобу «Айсберг» (т.2 а.с.180,207-226)

з ТОВ «Албес»:

- купівлі-продажу від 28 листопада 2013 року №15-11, предметом якого є купівля поліакриламіду флокулянта ПАА-ГС (т.3 а.с.86-87);

- купівлі-продажу від 16 грудня 2013 року №012, предметом якого є купівля мішків поліпропиленових (т.3 а.с.90-91);

- купівлі-продажу від 12 грудня 2013 року №010, предметом якого є купівля мішків поліпропіленових з вкладишем (т.3 а.с.95,96(зворотній бік));

- купівлі-продажу від 13 грудня 2013 року №011, предметом якого є купівля мішків поліпропиленових (т.3 а.с.97-98);

- купівлі-продажу від 10 січня 2011 року №004 та додаткову угоду до нього (т.3 а.с.100).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару, а саме щодо правовідносин з:

ПП «Ресурс Імпорт» - це видаткові накладні (т.1 а.с.115, 199, з.б. а.с.115,116,119,169-197, т.2 а.с.105-109,з.б. а.с.109,112-140,235-236), звіти комісіонера (т.1 а.с.133,134,135,136-137,т.2 а.с.85,87,88, 90,91,93,94,95,97,99,101,102,103,104,227-229), акти виконаних робіт (т.1 а.с.140, з.б. а.с.133,134,135, 137,138,140, т.2 а.с.84,86,87,88,90,91,93,94,95,99,101, 102,103,104,227-229), акти передачі товару (т.1 а.с.138,139 з.б., а.с.139, т.2 а.с.86,89,92, 96,98,100,230,160-169), банківські виписки (т.1 а.с.200-207, т.2 а.с.141-110), платіжне доручення (т.1 а.с.208-215), ВМД (т.1 а.с.216-218,220-222,224-226,227-230,232-234,236-237,239-241,243-245,247-249, т.2 а.с1-3,5-7,9-11,13-15,161-163,165-166,168-170,172-173,175-177, т.3 а.с. 124-158), банківські виписки (т.2 а.с.235-250, т.3 а.с.1-7).

ПП «Стік» - це видаткові накладні (т.1 а.с.114-114 (з.б.));

ТОВ «Бінер» - це видаткові накладні (т.2 а.с.186, з.б. а.с.207-226,231-232), звіти комісіонера (т.2 а.с.183,184,227-229), акти передачі товару (т.2 з.б а.с.183,184), акти прийому-передачі (т.2 а.с.185), акти виконаних робіт (т.2 а.с.227-229,237з.б.)

ТОВ «Албес» - це видаткові накладні (т.3 а.с.89,96 з.б. а.с.87,91)

ПП «Ресурс Імпорт» виписано позивачу податкові накладні за квітень-вересень, грудень 2011 року, січень-серпень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року(т.1 ас.141-143,144-156(з.б.),158-162 з.б.,168 з.б., 231-234).

ПП «Стік» виписано позивачу податкові накладні за вересень 2011 року (т.1 а.с.163,164-164 з.б.,167 з.б., травень грудень 2012

ТОВ «Бінер» виписано позивачу податкові накладні за квітень-вересень 2013(т.2 а.с.187-206).

ТОВ «Албес» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2013 року (т.3 а.с.92-94,99-)

Крім того, обставини здійснення позивачем господарської діяльності також підтверджуються податковими накладними (165-167,168, т.2 а.с.47-50,151-152), контрактами та додатковими угодами до них (т.3 а.с.8-16), сертифікатами відповідності (т.3 а.с.25-30), видатковими накладними (т.3 а.с.102, 105,108,111,114-115,118), товарно-транспортними накладними (т.3 а.с.103-104,106-107,109-110,112-113,116-117,119-123).

Враховуючи вказані обставини, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ПП «Ресурс-Імпорт», ТОВ «Бінер» та ТОВ «Стік», ТОВ «Албес».

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента позивача, а саме податковий орган ґрунтує свої висновки на актах перевірок контрагентів та на даних досудового розслідування щодо цих контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 грудня 2013 року про дозвіл на проведенні обшуку за адресою місцезнаходження ТОВ «Фірма «Партнер» з метою відшукання та вилучення первинних документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Стік», ТОВ «Бінер», ПП «Ресурс-Імпорт» за період фінансово-господарської діяльності з 01 січня 2011 року був складений протокол обшуку від 05 грудня 2013 року із переліком виявленого під час обшуку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2013 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно 05 грудня 2013 року в ході обшуку, із переліком первинних документів.

На момент перевірки управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відмовлено у наданні первинних документів, що підтверджується листами-відповідями на запити позивача (т.1 а.с.172-176). Відповідачем до управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області запит про надання до перевірки первинних документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами зазначеними в акті перевірки не направлявся.

Отже, під час перевірки відповідачем не було досліджено первинні документи позивача по взаємовідносинам з зазначеними у акті перевірки контрагентами, а тому висновки акта перевірки ґрунтуються лише на припущеннях та є необґрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно було здійснено коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача та внесено зміни до АІС «Податковий блок» по платнику податків ТОВ «Партнер», а саме анульовано податковий кредит та зобов'язання підприємства за періоди та по контрагентам зазначеним в акті перевірки від 06 червня 2014 року №2599/20/04-03-22-01-08/00197408 оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції за наслідками перевірки податковим органом повідомлення-рішення з нарахуваня грошового зобов’язання по податку на додану вартість не приймались і відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались.

Згідно зі ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Методичні рекомендації взаємодії органів ДПС при опрацюванні таких розшифровок, в п. 2.8 яких зазначено, що працівники підрозділу ведення та захисту податкової звітності несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Пунктом 2.21 Методичних рекомендацій передбачено, що по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Положеннями наведених норм передбачено, що система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а податкові органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі №804/10986/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 травня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко