Постанова № 44489057, 26.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 травня 2015 року (12 год. 25 хв.) Справа № 808/2066/15 Провадження № м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Деревянка Д.В.,

представника відповідача - Воронкової Н.В., Бурашнікової О.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Дніпровське» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

10.04.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Дніпровське» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020431500 від 17.12.2014.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2012 по 30.09.2014 по земельній ділянці площею 0,3691 га, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 15, за результатами якої складено акт від 25.11.2014 №1742/08-27-15-01/25490962 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0020431500 від 17.12.2014. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Ухвалою від 14.04.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 30.04.2015.

У судове засідання 30.04.2015 сторони не прибули.

29.04.2015 від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, де відповідач, серед іншого, просив здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача у справі на Державну податкову інспекцію у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

На підставі ст. 55 КАС України судом було здійснене процесуальне правонаступництво відповідача залучено до участі в справі замість первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою від 30.04.2015 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинено до 18.05.2015.

Ухвалою від 18.05.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 18.05.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.05.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди. Орендна плата є однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки, а тому її розмір та порядок змін визначаються сторонами до моменту укладання договору. Зазначив, що ПК України визначає розмір орендної плати під час укладання нових договорів оренди та не регламентує підстав та порядку внесення змін до договорів, які вже були укладені. Наступне внесення змін до договору оренди земельної ділянки відбувається вже в порядку, визначеному договором або на підставі рішення суду. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про заниження суми орендної плати за землю, що призвело до несплати до бюджету суми податкового зобов'язання позивачем з орендної плати за землю. Зазначив, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Зазначив, що позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.05.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача №719 від 04.11.2014 в період з 12.11.2014 по 18.11.2014 відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю за період з 01.01.2012 по 30.09.2014 по земельній ділянці площею 0,3691 га, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 15.

За результатами перевірки 25.11.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суми орендної плати за землю, що призвело до несплати до бюджету суми податкового зобов'язання позивачем з орендної плати за землю у розмірі 176234,71 грн., а саме: за 2012 рік - 64085,35 грн., за 2013 рік - 64085,35 грн., за період з 01.01.2014 по 30.09.2014 - 48063,97 грн.

На підставі Акту перевірки 17.12.2015 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0020431500, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 220293,34 грн., з яких 176234,67 грн. за основним платежем, 44058,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30.12.2014 позивачем було подано скаргу на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проте згідно рішення відповідача від 04.03.2015 №1660/7/0801-10-04-13 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

13.03.2015 позивачем було подано скаргу на оскаржуване податкове повідомлення-рішення до ДФС України, проте згідно рішення відповідача від 31.03.2015 №6604/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

За приписами пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно вимог п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.07.2002 №232/32 позивачу було передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку по пр. Леніна, 15, площею 0,3691 га, для розташування комплексу по виробництву продуктів харчування

01.11.2002 між позивачем та Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останній передав в оренду позивачу земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 15, площею 0,3691 га для розташування комплексу по виробництву продуктів харчування. Грошова оцінка земельної ділянки визначена 804490,36 грн. в цінах 2002 року. Договір уклався на термін до 25.07.2051 року. Орендна плата встановлена за 1 календарний рік у розмірі 8044,90 грн. з щомісячною платою в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати.

Судом встановлено, що позивачем було подано податкові декларації з плати за землю:

- №1214 від 13.02.2012 на 2012 рік, згідно якої річна орендна плата встановлена у розмірі 10442,58 грн.

- №608 від 29.01.2013 на 2013 рік, згідно якої річна орендна плата встановлена у розмірі 10442,58 грн.

- №1400006225 від 18.02.2014 на 2014 рік, згідно якої річна орендна плата встановлена у розмірі 10442,58 грн.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно ст. 271 ПК України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Судом встановлено, що Рішенням сесії Запорізької міської ради від 03.03.2008 № 79 затверджено нову нормативну грошову оцінку землі по місту Запоріжжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до п. 3.3 розділу 3 Договору від 01.11.2002 сторонами було передбачено можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням від 03.03.2008 № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» Запорізька міська рада затвердила зміни до нормативної грошової оцінки землі по місту Запоріжжя у залежності від виду економічної діяльності.

Базою оподаткування відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленим цим розділом.

Судом встановлено, що згідно листа Головного управління Держземагенства у Запорізький області від 30.10.2014 № 8-8-0,5-10393/2-14, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3691 га, за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 15 для комплексу по виробництву продуктів харчування станом на 2012 рік становила 2484262,46 грн., станом на 2013 рік - 2484264,46 грн., станом на 2014 рік - 2484264,46 грн.

За приписами пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Виходячи з положень пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата, поряд із земельним податком, є формою плати за землю, яка віднесена до загальнодержавних податків.

Статтею 288 ПК України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 в редакції Закону № 1166-УІІ від 27.03.2014, в раніше діючій редакції розмір орендної плати не міг бути меншим для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, при обчисленні суми орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивача за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 15, відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПКУ та на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.07.2011 № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення м. Запоріжжя» було затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя.

Суд зазначає, що позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Суд наголошує, що Податковим кодексом чітко визначено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Сума орендної плати, яка повинна сплачуватись позивачем становить: на 2012 рік - 2484264,46 грн. (грошова оцінка земельної ділянки) х 3% (ставка орендної плати) = 74527,93 грн.; на 2013 рік - 2484264,46 грн. (грошова оцінка земельної ділянки) х 3% (ставка орендної плати) = 74527,93 грн.; на 2014 рік з 01.01.2014 по 30.09.2014 - 2484264,46 грн. (грошова оцінка земельної ділянки) х 3% (ставка орендної плати) = 74527,93 грн./12х9 = 55895,95 грн.

Суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Ухвалі від 28.10.2013 № К/9991/61718/12 та Верховним судом України в постанові від 25.04.2013 № 5009/3430/12. Крім того дану позицію податкового органу підтверджено постановою Верховного суду України від 02.12.2014 по справі №21-274а14 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень - 42010791).

Сукупність вищенаведених обставин підтверджує правомірність висновку відповідача щодо заниження суми орендної плати за землю, а отже, спірне податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 09.04.2015 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 440,60 грн. (10% розміру ставки судового збору).

Отже, оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі, з позивача має бути стягнуто на користь Державного бюджету України, залишок судового збору (90% розміру ставки судового збору) у розмірі 3965,27 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Дніпровське» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Дніпровське» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3965,27 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 27 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль