Постанова № 44488748, 23.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р. Справа № 805/261/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Тарасенка І.М., Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

27 січня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1 або МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ГУМВС України в Донецькій області), в якому позивач просив:

- визнати незаконними та скасувати накази МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с та від 24 липня 2014 року № 783 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у відповідності до п.66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с в частині визначення позивачу вислуги років на службі в органах внутрішніх справ у календарному нарахуванні - 12 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 15 років 11 місяців 08 днів;

- зобов'язати ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, на час виникнення спірних правовідносин він проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду начальника сектора розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та перебував у спеціальному званні «майор міліції».

До 17 вересня 2014 року включно виконував свої функціональні обов'язки, про що свідчать документи, які він складав та підписував, записи у журналах чергової частини, а до 10 грудня 2014 року постійно знаходився на своєму робочому місці, приймав участь у розкритті злочинів та боротьбі з сепаратизмом. Про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався 10 грудня 2014 року.

Позивач вважав оспорювані накази незаконними і такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 стверджував, що на час звернення до суду йому не відомо, які саме його дії були визнані такими, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, оскільки в наказі про звільнення не вказані обставини проступку, який він нібито скоїв. З наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с, що став підставою для його звільнення, не був ознайомлений взагалі.

Позивач вважав своє звільнення дисциплінарним стягненням і доводив, що воно накладено з порушенням вимог ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.6.3. Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ, оскільки з наказом про призначення службового розслідування, а також з його результатами він не був ознайомлений, крім того, він був позбавлений можливості скористатися правами, наданими особі, щодо якої проводиться таке розслідування.

Позивач стверджував, що не вчиняв будь-яких вчинків, які б суперечили інтересам служби та покладеним на нього обов'язкам, підривали б довіру до нього як до носія влади, дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Завжди виконував вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статуту, накази, дотримувався норм моралі, професійної та службової етики, керувався принципами законності, справедливості, поваги до людської гідності, що підтверджується витягом з послужного списку.

На думку ОСОБА_1, при вирішенні питання про його звільнення відповідачами мали бути взяті до уваги його тривала служба в органах внутрішніх справ та службова характеристика.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач стверджував, що він має бути поновлений на службі на підставі ст.235 Кодексу законів про працю України.

Також позивач вважав незаконним наказ ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с в частині встановлення йому вислуги років на службі в органах внутрішніх справ, оскільки в порушення п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок нарахування вислуги років, призначення та виплати пенсій, грошової допомоги особам рядового і начальницького складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» у вислугу років не зарахований час, впродовж якого він фактично працював, а саме до 10 грудня 2014 року включно.

Вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивач обґрунтовував посиланням на п.24 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, п.1.6., пп.3.5.2. п.3.5. Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (том 1 а.с.4-5).

Відповідач 1 - МВС України позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення (тобто у запас Збройних Сил України або у відставку).

Звільнення особи рядового і начальницького складу за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченим ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Відтак ст.ст.12-18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, які регулюють порядок накладення та виконання дисциплінарних стягнень, при звільненні за п.66 (за дискредитацію) Положення не застосовуються.

Відповідач 1 доводив, що спірні накази видані з дотримання вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказ МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с виданий на підставі наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783, в якому були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі ОСОБА_1, до виконання службових обов'язків, свідомої зради інтересам служби, що виявилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території країни.

В той час як згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до покладених на неї завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, а також виявляти, запобігати і припиняти адміністративні правопорушення та кримінальні правопорушення.

Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків, як то зазначено у ч.3 ст.20 Закону України «Про міліцію», керується тільки законом та діє в його межах.

Крім того, особи рядового і начальницького складу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складають Присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до якої зобов'язуються залишатися відданими народові України, суворо дотримуватися Конституції та чинного законодавства, а також клянуться мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, захищати державний устрій і громадський порядок.

Однак, у порушення вказаних норм права у період окупації м. Краматорська з 12 квітня 2014 року по 05 липня 2014 року під час перебування у місті незаконних збройних формувань робота Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області фактично не припинилася та здійснювалася під керівництвом самопроголошених осіб.

Керівництвом Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області у період з 12 квітня 2014 року по 05 липня 2014 року була організована співпраця осіб рядового і начальницького складу із незаконними збройними формуваннями «ДНР», що виявилося у їх незаконних вказівках та діях протягом всього періоду окупації території Краматорського району Донецької області.

Інша частина особового складу міськвідділу у зв'язку з активними діями представників «ДНР» взагалі самоусунулись (умисно бездіяли) від виконання функціональних обов'язків та обов'язку щодо захисту державного устрою України, безпеки громадян та громадського порядку на території міста та Краматорського району.

Вчинення таких дій суперечить інтересам служби, що в свою чергу призвело до встановлення негативної суспільної думки населення про органи правопорядку та сприяло переходу значної частини населення і правоохоронців на бік незаконно створених воєнізованих формувань «ДНР».

Під час службового розслідування встановлено, що 12 квітня 2014 року озброєними представниками так званої «Донецької Народної Республіки» було захоплене адміністративне приміщення Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. З вказаного часу і до звільнення приміщення військовослужбовцями Національної гвардії України 05 липня 2014 року окремі службові особи вказаного міськвідділу підтримували стосунки із сепаратистами та відсторонились від виконання покладених на них функціональних обов'язків.

29 квітня 2014 року до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області вдерлись невідомі та оголосили про призначення нового так званого «народного» начальника Краматорського МВ ОСОБА_4

01 травня 2014 року оперуповноважений ВКР Краматорського МВ лейтенант міліції ОСОБА_4 разом із оперуповноваженим ВКР Краматорського МВ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 та старшим слідчим СВ Краматорського МВ лейтенантом міліції ОСОБА_7 зібрав у кабінеті начальника міськвідділу керівників підрозділів Краматорського МВ. Присутні з ними озброєні люди представили ОСОБА_4 як «нового» керівника МВ.

У подальшому вказані службові особи віддавали незаконні накази, розпорядження та вказівки особовому складу Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, в тому числі і позивачу.

Дані обставини підтверджені поясненнями інспектора чергової частини МВ ОСОБА_8, слідчого СВ МВ ОСОБА_9, заступника начальника штабу МВ ОСОБА_10 та самого ОСОБА_1, які були відібрані уповноваженими особами МВС України під час проведення перевірки у Краматорському МВ.

В обґрунтування незаконності оскаржуваного наказу позивач посилається лише на ту обставину, що він не вчиняв вчинків, які б дискредитували звання рядового і начальницького складу. Разом з тим, ОСОБА_1 навмисно не вказує того, що під час окупації території м. Краматорська незаконними військовими формуваннями він не вживав жодних дій, які б були направлені на захист громадського порядку у місті, інтересів громадян під час безчинств цих осіб та державного устрою України.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про міліцію» службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

З урахуванням допущених позивачем порушень Закону України «Про міліцію», Присяги працівника міліції за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу і було прийнято рішення про звільнення позивача за п.66 Положення, яким визначено, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Всі оригінали матеріалів, у тому числі пояснення працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області щодо неправомірних дій окремих працівників цього міськвідділу, отримані під час здійснення оперативних заходів, направлені до прокуратури Донецької області для приєднання до кримінального провадження № 420140000000673 від 24 липня 2014 року за ч.3 ст.365 Кримінального кодексу України.

Відповідач 1 стверджував, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з ГУМВС України в Донецькій області грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу не ґрунтується на нормах права та суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», п.1.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оскільки належним відповідачем щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення є Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області, в якому позивач безпосередньо проходив службу.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги про поновлення в органах внутрішніх справ є безпідставними та необґрунтованими, вимоги про стягнення грошового забезпечення також не підлягають задоволенню (том 1 а.с.159-165, 175-180).

Відповідач 2 - ГУМВС України в Донецькій області позовні вимоги не визнав, надав заперечення проти позову.

В частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування спірних наказів МВС України, поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу правова позиція відповідача 2 аналогічна позиції, викладеній відповідачем 1, і полягає у тому, що положення Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством; звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; звільнення за п.66 цього Положення (за дискредитацію) є окремою підставою для звільнення та не є дисциплінарним стягненням, а тому ст.ст.12-18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в цьому випадку не застосовуються; вимоги про стягнення з ГУМВС України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є безпідставними, оскільки вони мають бути адресовані органу, в якому особа проходила службу та отримувала грошове забезпечення, в даному випадку - Краматорському МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с відповідач 2 зазначив наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої вислуги на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 939 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Обчислення вислуги років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться підрозділами кадрового забезпечення.

Наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ. Відповідно, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 939 підрозділом кадрового забезпечення обчислено та оголошено наказом ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с вислуга років ОСОБА_1 на день його звільнення - 29 липня 2014 року.

Таким чином, при виданні наказу від 05 вересня 2014 року № 333о/с ГУМВС України в Донецькій області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимога ОСОБА_1 про скасування цього наказу ГУМВС України в Донецькій області передчасна, оскільки є похідною від питання правомірності спірних наказів МВС України (том 1 а.с.102-106, 121-124).

Ухвалою від 09 лютого 2015 року до участі у справі у якості відповідача залучений Краматорський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 3 або Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області) (том 1 а.с.80).

Відповідач 3 - Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області заперечень по суті позовних вимог не мав, надав письмові пояснення, в яких зазначив наступне.

ОСОБА_1 дійсно проходив службу у Краматорському МВ ГУМВС України в Донецькій області на посаді начальника сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку цього міськвідділу та виконував свої обов'язки до 10 грудня 2014 року.

Підставою звільнення позивача стало службове розслідування з приводу нібито вчинення ним вчинку, що дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ, яке проводилось МВС України і за підсумками якого відповідачем 1 прийнято рішення про звільнення.

Однак наказ МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с, як і копії матеріалів службового розслідування, до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області так і не надходили.

Фінансовою частиною Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області грошовий розрахунок з позивачем проведений у повному обсязі по дату звільнення відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області є територіальним органом МВС України та в своїй діяльності підпорядковується відповідачам 1 і 2.

При звільненні ОСОБА_1 та проведенні з ним розрахунку відповідач 3 діяв цілком законно, відповідно до наказів МВС України та ГУМВС України в Донецькій області.

Також Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області просив розглянути справу за відсутності його представника (том 1 а.с.131).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать звіти про надіслання електронної судової повістки та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

23 квітня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду позивач надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (том 2 а.с.3).

На підставі ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) зареєстроване у якості юридичної особи 17 жовтня 2000 року, про що 16 липня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 070 120 0000 029042, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР.

Відповідач 2 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до ЄДР внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР, виписки з ЄДР (том 1 а.с.37)

Відповідач 3 - Краматорський міській відділ ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08671509) зареєстрований у якості юридичної особи 10 липня 1994 року, про що 07 червня 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1 270 120 0000 000733, що встановлено на підставі он-лайн сервісу отримання відомостей з ЄДР, Положення про Краматорський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07 січня 2012 року № 60, виписки з ЄДР, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1 а.с.34, 56-61).

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (том 1 а.с.17, 72).

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 15 серпня 2001 року.

На підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 08 серпня 2005 року № 244 з 02 липня 2005 року позивач проходив службу у Краматорському МВ ГУМВС України в Донецькій області.

На підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 30 вересня 2013 року № 441 з 05 серпня 2013 року позивач призначений на посаду начальника сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.

На підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 31 липня 2013 року № 252 позивачу присвоєне спеціальне звання «майор міліції».

Вказані обставини встановлені на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та відомостей, наявних у витягу з підсистем АРМ «Облік особового складу» (том 1 а.с.12-14).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду начальника сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та перебував у спеціальному званні майора міліції.

Особова справа позивача, включаючи його послужний список, суду не надані, оскільки особові справи, що знаходились на зберіганні у СКЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області 03 грудня 2014 року направлені до ГУМВС України в Донецькій області; ГУМВС України в Донецькій області не змогло надати особову справу позивача у зв'язку з захопленням адміністративної будівлі терористичною організацією «ДНР», що підтверджено довідкою СКЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 08 грудня 2014 року № 9/18323 (а.с.62-63) та довідкою ВОК УКЗ ГУМВС України в Донецькій області (том 1 а.с.114-115, 146-147).

Посадова інструкція начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМСВ України в Донецькій області, положення про сектор розкриття майнових злочинів та про відділ карного розшуку цього міськвідділу суду не надані з тієї причини, що у зв'язку із загрозою захоплення адміністративної будівлі міськвідділу озброєними особами службова документація, облікована в режимно-секретному секторі Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, була знищена відповідно до акту знищення матеріальних носіїв секретної інформації та інформації з обмеженим доступом та форми їх обліку від 12 квітня 2014 року № 240дск, про що свідчить довідка РСС Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 06 лютого 2015 року № 1/3054 (том 1 а.с.64).

З приводу обставин, які слугували підставою для видання МВС України спірних наказів та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, судом встановлено наступне.

На підставі наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 725 проведене службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області.

24 липня 2014 року заступник начальника ДКЗ - начальник УІОС МВС України полковник міліції Лизогуб Б.В. склав висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, того ж дня цей висновок затверджений Міністром внутрішніх справ України (том 1 а.с.187-209).

Як свідчить цей висновок, під час проведення службового розслідування встановлено, що начальник сектору ВКР Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_1 причетний до протиправних дій та зв'язків з «ДНР», незаконного затримання та утримування осіб в КПЗ чергової частини міськвідділу (том 1 а.с.191).

При цьому у висновку службового розслідування не відображено в чому конкретно полягала причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР», а також його причетність до незаконного затримання і утримання осіб в КПЗ чергової частини міськвідділу (не вказано коли та які саме дії вчиняв позивач, які незаконні накази виконував або віддавав тощо, а також не вказано якими доказами це підтверджується).

У висновку відображені пояснення старшого оперуповноваженого ВКР Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_13, який за часів захоплення міськвідділу був призначений начальником карного розшуку, причетний до протиправних дій та зв'язків з «ДНР».

ОСОБА_13 підтвердив факт викрадення ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, та зазначив, що з цими особами проводили роботу сепаратисти в частині подальшої співпраці та надання необхідної службової інформації, на що вони погодилися.

Водночас в самому висновку вказано, що надаючи пояснення, ОСОБА_13 проявив нещирість, намагався приховати інформацію, яка може бути корисною при встановленні прихильників режиму сепаратистів та розкриття злочинів, які вони скоювали за весь період перебування у м. Краматорськ (том 1 зворотній бік а.с.189-а.с.190).

У висновку наведені пояснення начальника ізолятора тимчасового тримання Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_17, який в період з 24 червня 2014 року по 05 липня 2014 року був призначений на посаду заступника начальника МГБ Краматорського МВ, після захоплення міськвідділу та в подальшому за час самопроголошеного керівництва ОСОБА_4 постійно виходив на роботу та забезпечував охорону в ІТТ незаконно затриманих.

ОСОБА_17 повідомив про осіб, які співпрацювали з сепаратистами та займалися злочинною діяльністю, в тому числі про старшого оперуповноваженого ВКР Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_14, який входив до осіб, які співпрацювали із сепаратистами та займалися злочинною діяльністю, причетний до протиправних дій та зв'язків з «ДНР», до незаконного затримання та утримання осіб в КПЗ захопленої чергової частини. Однак серед осіб, які співпрацювали з сепаратистами та займалися злочинною діяльністю, позивача ОСОБА_17 не згадував (том 1 а.с.188-189).

За результатами службового розслідування за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.12 висновку службового розслідування (том 1 а.с.200)).

Крім іншого, за результатами службового розслідування запропоновано звільнити з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, майора міліції ОСОБА_14, старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області (п.14 висновку службового розслідування (том 1 а.с.200)).

Водночас висновок службового розслідування не містить пропозицій про звільнення з органів внутрішніх справ начальника ВКР майора міліції ОСОБА_15 та начальника СБНОН майора міліції ОСОБА_16, щодо яких ОСОБА_13 надавав пояснення, аналогічні тим, що і про ОСОБА_1, а саме про їх викрадених, проведення з цими особами роботи в частині подальшої співпраці, надання їм необхідної службової інформації, та про згоду цих осіб на співпрацю з сепаратистами.

На підтвердження наявності підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідач 1 посилався на пояснення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та самого ОСОБА_1, що були відібрані уповноваженими особами МВС України під час проведення перевірки у Краматорському МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Так, 16 липня 2014 року ОСОБА_1 надані наступні пояснення.

12 квітня 2014 року він знаходився на робочому місці о 8:00 годині, де займався виконання поставлених вищим керівництвом завдань. Близько 14:00 години згідно розстановки знаходився біля виконкому м. Краматорська, де відбувався мітинг, та ніс службу з охорони громадського порядку. Знаходячись на площі Леніна від співробітників позивач дізнався, що відбувається озброєне захоплення будівлі Краматорського МВ. Прибувши до міськвідділу, він побачив як група озброєних чоловіків у кількості 15-20 осіб в камуфляжній формі та з автоматичною зброєю проникли до адміністративної будівлі та здійснювали перевірку службових приміщень. Біля адміністративної будівлі перебували мешканці міста, а вхід до приміщення був заборонений. Пізніше керівництво міськвідділу зібрало співробітників карного розшуку у парку «Пушкіно» та повідомило, щоб всі знаходились за місцем мешкання до особливого розпорядження.

13 квітня 2014 року позивач прийшов до міськвідділу, де побачив, що довкола відділу зведені барикади. Зайшовши до свого службового кабінету № 314, він побачив, що вхідні двері пошкоджені, порядок в кабінеті порушений. В подальшому керівництвом міськвідділу повідомлено, що відділ працює у штатному режимі.

29 квітня 2014 року позивач прибув до Краматорського МВ о 8:00 годині, де з особовим складом відділу карного розшуку проводилась оперативна нарада, підлеглим поставлені завдання відповідно до функціональних обов'язків. Близько 8:45, коли позивач рухався на вихід з міськвідділу, на пропускному пункті він зустрів лейтенанта міліції ОСОБА_4, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6, які на той час впродовж кількох днів перебували на лікарняному, та групу озброєних невідомих чоловіків в балакалавах та з автоматичною зброєю. Однин з них, на прізвисько «ОСОБА_11», зупинив позивача, затребував його службове посвідчення, а після його пред'явлення наказав стояти у холі адмінбудівлі. Після цього невідомі особи завели позивача в кабінет № 103 та наказали дістати особисті речі і вимкнути мобільні телефони. Знаходячись у службовому кабінеті, позивач чув, як по гучному зв'язку надійшла інформації про те, щоб особовий склад міськвідділу зібрався в актовому залі. Що відбувалося в актовому залі позивачу не відомо, але в подальшому від своїх співробітників він дізнався, що лейтенанта міліції ОСОБА_4 згідно наказу самопроголошеної «ДНР» було представлено «народним начальником Краматорського міського відділу». Останній призначив своїх заступників, а саме ОСОБА_6 начальником кримінальної міліції, ОСОБА_7 начальником слідчого відділу.

Цього ж дня близько 10:30 позивача разом з начальником ВКР ОСОБА_15, начальником СБНОН ОСОБА_16, старшим оперуповноваженим ВКР ОСОБА_14 помістили у службовий автомобіль «Газель» та у супроводі ОСОБА_4 і «ОСОБА_11», які їхали на автомобілі «Шкода», який належить ОСОБА_4, відвезли до Слов'янського відділу СБУ. Коли вони вийшли за автомобіля, їм зав'язали очі та руки, після чого на службовому автомобілі доставили до приміщення та помістили у підвал. В підвальному приміщенні вони знаходились близько 40 хвилин, після чого їх знову вивели, посадили у невідомий автомобіль та відвезли у невідомому напрямку.

Прибувши до будівлі, їх знову помістили в камери. В цій будівлі позивач та ОСОБА_14 перебували приблизно до 17 години 30 квітня 2014 року, після чого їх відвезли до Краматорського виконкому. Розв'язавши очі, позивач побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які їх зустріли на службовому автомобілі міськвідділу «Шкода» та запропонували їхати до міськвідділу для розмови. Прибувши у службовий кабінет начальника відділу, який займав ОСОБА_4, останній разом з ОСОБА_6 повідомили, що влада змінилася, деяких керівників міськвідділу шукають представники самопроголошеної «ДНР», та наказав їм покинути свої місця роботи, оскільки вони не підходять під діючу владу «ДНР».

Приблизно до середини травня 2014 року позивач знаходився за місцем проживання, після чого приступив до виконання своїх функціональних обов'язків, до несення служби у добовому наряді та охороні громадського порядку.

З моменту виходу на службу при керівництві ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позивач ніяких злочинних дій не скоював, злочинні накази не виконував та не надав підлеглим (том 1 а.с.211-212).

Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12014050390001007, досудове розслідування якого проводить Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області, 30 квітня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформації про те, що 29 квітня 2014 року приблизно о 09 годині 30 хвилин невстановлені особи з адміністративної будівлі Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області позбавили волі чотирьох співробітників міського відділу: начальника ВКР майора міліції ОСОБА_15, начальника сектору ВКР майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого ВКР майора міліції ОСОБА_14, начальника СБНОН майора міліції ОСОБА_16 Правова кваліфікація - ч.2 ст.146 Кримінального кодексу України. Інформація внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, отриманих 29 квітня 2014 року. На час внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань (30 квітня 2014 року) місцезнаходження вказаних осіб встановлено не було (а.с.167).

Опитані в ході перевірки слідчий слідчого відділу Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9, інспектор-черговий Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_8 та заступник начальника штабу Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_10 17-18 липня 2014 року надали пояснення щодо обставин захоплення адміністративної будівлі Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області 12 квітня 2014 року та представлення представниками так званої «ДНР» самопроголошеного «начальника» ОСОБА_4, яке відбулось 29 квітня 2014 року (том 1 а.с.213-224). Жодної інформації про позивача ці пояснення не містять.

24 липня 2014 року МВС України з урахуванням допущених окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області грубих порушень службової дисципліни в частині невиконання вимог ст.65 Конституції України, а також ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України щодо суворого дотримання вимог Конституції України, законодавства України та захисту державного устрою виданий наказ № 783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області».

Згідно з п.11 наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вирішено звільнити майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що встановлено на підставі витягу з наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783 (том 1 а.с.181-184).

29 липня 2014 року на підставі наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783 МВС України виданий наказ № 1436о/с «По особовому складу».

Згідно з наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) (том 1 а.с.9-11, 186).

05 вересня 2014 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 ГУМВС України в Донецькій області виданий наказ № 333о/с «По особовому складу», згідно з яким майору міліції ОСОБА_1 встановлена вислуга років станом на 29 липня 2014 року у календарному обчисленні - 12 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 15 років 11 місяців 08 днів (том 1 а.с.6-8, 38-53).

Як свідчить довідка ВКР Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 06 лютого 2015 року № 12/3019, ОСОБА_1 знаходився на своєму робочому місці та виконував свої службові обов'язки до 10 грудня 2014 року (том 1 а.с.71).

З наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с та наказом ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с позивач ознайомлений 10 грудня 2014 року, про що свідчить його особистий підпис у Списку працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, ознайомлених з наказом МВС України № 1436о/с від 29 липня 2014 року та наказом ГУМВС України в Донецькій області № 333о/с від 05 вересня 2014 року (том 1 а.с.16).

Докази на підтвердження того, що про існування спірних наказів та про своє звільнення, позивач був обізнаний до 10 грудня 2014 року суду не надані.

Докази на підтвердження дати видачі позивачу трудової книжки суду не надані у зв'язку з відсутністю його особової справи, про що свідчить довідка СКЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 05 лютого 2015 року № 9/2974 (том 1 а.с.69).

Крім того судом встановлено, що копія висновку службової перевірки (разом з матеріалами), проведеної за фактами неправомірних дій окремих працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими в ході відпрацювання зазначеного підрозділу разом із супровідним листом від 09 вересня 2014 року № 19368/Ав МВС України надіслало до Генеральної прокуратури України (том 1 а.с.140, 153).

В подальшому копія висновку та матеріали перевірки щодо неправомірних дій окремих працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області направлені до прокуратури Донецької області для приєднання до кримінального провадження № 420140000000673 від 24 квітня 2014 року за ч.3 ст.365 Кримінального кодексу України щодо перевищення влади працівниками Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та перевірки висновків службової перевірки слідчим шляхом, про що свідчить лист Генеральної прокуратури України від 17 вересня 2014 року № 06/1-12555-14 (том 1 а.с.141, 154).

Згідно з довідкою старшого слідчого третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області Щура І.В. від 21 квітня 2015 року № [05]17/1/3-380вих-15 у кримінальному провадженні № 420140000000673 від 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 має статус свідка, в ході досудового розслідування не встановлено підстав для надання йому іншого процесуального статусу (том 1 а.с.249).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Конституційним обов'язком громадян України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що передбачено ст.65 Конституції України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основні завдання міліції визначені ст.2 Закону № 565, до них зокрема належить забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Ч.1 ст.5 Закону № 565 встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Основні обов'язки міліції визначені ст.10 Закону № 565.

Згідно з п.п.1, 2, 5, 6 ч.1 ст.10 Закону № 565 міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення тощо.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону № 565 працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вживати заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинити правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчий підрозділ міліції.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.

Ч.10 ст.17 Закону № 565 встановлено, що працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вступаючи на службу, працівники міліції складують Присягу працівника органів внутрішніх справ України, наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону», текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.25 Закону № 565 працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради, що визначено ч.1 ст.26 Закону № 565.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 565 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займав посаду начальника сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та йому було присвоєне спеціальне звання майора міліції.

Отже, відповідно до п.2 Положення № 114 позивач належав до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як наслідок, правовий статус позивача визначався Законом № 565, Положенням № 114 та іншими законодавчими і підзаконними актами, які регламентують порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, тому положення трудового законодавства, в тому числі Кодексу законів про працю України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентоване розділом VII Положення № 114.

Загальні підстави звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас (з постановкою на військовий обік) визначені п.64 Положення № 114, до таких підстав крім іншого належить звільнення за порушення дисципліни (пп. «є» п.64 цього Положення).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) затверджений законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV і визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового і начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділі та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, про що свідчать ч.1 ст.1, ст.2 Дисциплінарного статуту.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст.12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

П.66 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення.

Системний аналіз правових норм, які містяться у пп. «є» п.63, пп. «є» п.64, п.66 Положення № 114, ст.ст.1, 2, 12 Дисциплінарного статуту, зумовлює висновок, що за вчинення працівниками міліції порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, найбільш суворим з яких є звільнення. Скоєння особою вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для припинення служби в органах внутрішніх справ. Саме ж припинення служби відбувається у формі звільнення.

Отже у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ за п.66 Положення № 114, правові норми, що містяться у ст.ст.13-21 Дисциплінарного статуту та визначають права начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень, порядок накладення дисциплінарних стягнень, строки накладення дисциплінарних стягнень, виконання та зняття дисциплінарних стягнень, правові наслідки накладення дисциплінарних стягнень та порядок їх оскарження, не підлягають застосуванню.

Аналіз тексту Присяги зумовлює висновок, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння працівником міліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх службових обов'язків.

Дисциплінарним статутом чітко врегульована процедура застосування дисциплінарних стягнень, завдяки чому забезпечується належний захист прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Звільнення за скоєння вчинку, що дискредитує звання особи рядового і начальницького складу, є найсуворішою санкцією відповідальності працівника міліції, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.

Ч.3 ст.3 КАС України визначено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами ч.ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності оспорюваних наказів, а також факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, покладається на відповідачів.

Суд зобов'язував відповідачів у разі невизнання адміністративного позову надати ґрунтовні заперечення та подати докази на їх підтвердження, а також всі наявні матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Крім того, неодноразово витребовував документи, що слугувати підставою для видання спірних наказів та матеріали службового розслідування.

Відповідач 1 надав копії витягів з оспорюваних наказів, висновку службового розслідування та пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10

В основу наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783 покладені результати службового розслідування, в ході якого встановлений факт скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

При цьому у висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 причетний до протиправних дій та зв'язків з «ДНР», незаконного затримання та утримування осіб в КПЗ чергової частини міськвідділу.

Разом з тим докази на підтвердження факту причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР» відповідачами не надані.

Пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 інформації про такі факти не містять. А позивач, в своїх поясненнях, наданих під час перевірки, співпрацю з «ДНР» заперечував та стверджував, що протиправних дій не вчиняв, злочинних наказів не виконував і не віддавав.

Наведені у висновку службового розслідування пояснення ОСОБА_13 з приводу того, що ОСОБА_1 надав згоду на співпрацю з сепаратистами, ніяким доказами не підтверджені. Крім того, у самому ж висновку відображене критичне ставлення посадової особи, яка проводила службове розслідування, до пояснень ОСОБА_13 та зазначено, що під час їх надання він виявляв нещирість.

Сам висновок службового розслідування не містить посилання на докази, які підтверджують факт скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. В ньому відсутні чіткі посилання на певні виявлені факти зв'язків позивача з «ДНР» або вчинення ним протиправних дій.

Наведене зумовлює висновок, що в порушення вимог ч.ч.1-2 ст.71 КАС України відповідач 1 не довів належними та допустими доказами факту скоєння ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Стосовно посилання відповідача 1 на наявність таких доказів в матеріалах кримінального провадження № 42014000000000673 від 24 липня 2014 року за ч.3 ст.365 Кримінального кодексу України, суд відзначає наступне.

По-перше, відповідач 1 конкретно не вказав, які саме докази, наявні в матеріалах службового розслідування, підтверджують факт скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

По-друге, матеріали службового розслідування направлені до органів прокуратури з метою перевірки фактів, виявлених результаті його проведення, слідчим шляхом. Однак станом на 21 квітня 2015 року у кримінальному провадженні № 42014000000000673 ОСОБА_1 має статус свідка. За інформацією, наданою прокуратурою Донецької області, у провадженні якої перебуває вказане кримінальне провадження, в ході досудового розслідування не встановлено підстав для надання ОСОБА_1 іншого процесуального статуту.

З приводу наведених у запереченнях відповідача 1 доводів, що під час окупації території м. Краматорська незаконними військовими формуваннями ОСОБА_1 не вживав жодних дій, які б були направлені на захист громадського порядку у місті, інтересів громадян під час безчинств цих осіб та державного устрою України, суд зазначає таке.

Самоусунення особи рядового і начальницького складу від виконання завдань, покладених на міліцію, невиконання своїх службових обов'язків тощо незалежно від винятковості обставин, які слугували цьому причиною, є порушенням Закону № 565 та Присяги працівника органів внутрішніх справ і може розцінюватися як вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Вирішуючи публічно-правовий спір про поновлення особи на публічній службі, суд перевіряє правомірність звільнення особи, виходячи з тих обставин, які були вказані відповідачем у якості підстави звільнення.

При цьому, ні у висновку службового розслідування, ні у спірних наказах не зазначено, що скоєний позивачем вчинок, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, полягав у його протиправній бездіяльності під час окупації м. Краматорська незаконно створеними воєнізованими формуваннями та злочинними угрупуваннями, найманцями з інших держав, які посягали на територіальну цілісність України.

З огляду на викладене, п.11 наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області», яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 Положення № 114, та виданий на його підставі наказ МВС України від 29 липня 2014 року № 1436о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.66 Положення № 114 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Відповідно до п.24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Штатним розкладом Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області передбачена посада начальника сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку, що підтверджено Штатною структурою Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області станом на 05 лютого 2015 року та довідкою СКЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 05 лютого 2015 року № 9/2975 (том 1 а.с.65-66).

Таким чином, належним способом захисту прав позивача, порушених внаслідок незаконного звільнення, є поновлення його на попередній посаді - начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Спірні накази МВС України не визначають дату, з якої позивача звільнено з органів внутрішніх справ, а тому суд вважає днем звільнення дату, зазначену у трудовій книжці позивача, а саме 29 липня 2014 року.

Цей день як дата звільнення також відображений у АМР «Облік особового складу». Крім того, ГУМВС України в Донецькій області, обчислюючи вислугу років позивача, визначало її станом на 29 липня 2014 року.

Отже, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з 29 липня 2014 року, а його вимоги в цій частині - задоволенню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГУМВС України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до п.1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Позивач проходив служби та отримував грошове забезпечення у Краматорському МВ ГУМВС України в Донецькій області, отже вимоги про зобов'язання ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Згідно з п.24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Відповідно до пп.3.5.2. п.3.5. Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням незаконним звільнення, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Згідно з довідками від 24 грудня 2014 року № 212/244 та від 05 лютого 2015 року № 212/20, виданими Краматорським МВ ГУМВС України в Донецькій області, сума доходу позивача за травень 2014 року становила 2 053,41 грн., за червень 2014 року - 3 911,26 грн., середній заробіток становив 2 982,33 грн. (том 1 а.с.15, 67).

Відповідно до довідки сектору фінансового-забезпечення та бухгалтерського обліку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 05 лютого 2015 року № 212/21 ОСОБА_1 нараховане та виплачене у повному обсязі грошове забезпечення за липень 2014 року у сумі 5 436,65 грн. Крім того, йому нарахована та виплачена матеріальна допомога для оздоровлення (у зв'язку з відпусткою) у розмірі 850,00 грн. ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 29 липня 2014 року, у зв'язку з чим переплата грошового забезпечення позивачу за липень 2014 року становить 3 607,18 грн. (том 1 а.с.70).

Судом також встановлено, що з 06 квітня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інспектора охорони регіонального відділу безпеки Східного регіону Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», про що свідчить витяг з наказу від 06 квітня 2015 року № 62-К «З особового складу» (том 2 а.с.2).

Докази на підтвердження факту звільнення позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» суду не надані.

За таких обставин, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок розміру грошового забезпечення та визначити певну суму виплати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу.

Виплата грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у разі поновлення на службі особи у зв'язку з визнанням звільнення незаконним прямо передбачена п.24 Положення № 114 та пп.3.5.2. п.3.5. Інструкції № 499. Така виплата здійснюється за місцем служби, про що свідчить п.1.6. Інструкції № 499.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, порушених внаслідок незаконного звільнення в частині реалізації права на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Краматорський МВ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 липня 2014 року по день поновлення на посаді, за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених йому після звільнення, за виключенням часу його працевлаштування в період з 06 квітня 2015 року по день звільнення включно.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с в частині оголошення ОСОБА_1 вислуги років станом на 29 липня 2014 року, суд зазначає наступне.

Ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Позивачем не обґрунтовано, які саме його права чи інтереси порушені наказом ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333о/с та потребують судового захисту.

Суд не приймає як підставу для визнання незаконним та скасування цього наказу доводи позивача стосовно того, що він фактично працював до 10 грудня 2014 року, оскільки цим наказом оголошена вислуга років ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ, обчислена на певну дату - 29 липня 2014 року.

Видаючи спірний наказ ГУМВС України в Донецькій області діяло в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством, а тому позовні вимоги про визнання його незаконним та скасування не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

П.п.2-3 ч.1 ст.256 КАС України визначено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді, а також нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області» в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області, за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 1436о/с «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-163503), начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

4. Поновити майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору відділу карного розшуку Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області з 29 липня 2014 року.

5. Зобов'язати Краматорський міській відділ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2014 року по день поновлення на посаді, за відрахуванням зборів та обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених йому після звільнення, та за виключенням часу його працевлаштування в період з 06 квітня 2015 року по день звільнення включно.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Постанова в частині поновлення позивача на посаді, а також нарахування та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

8. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

9. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

10. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

11. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді Волгіна Н.П.

Тарасенко І.М.