Рішення № 44488382, 29.05.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1456/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

3 квітня 2015 року, представник позивача ПАТ «Універсал Банк», в статут якого згідно із Законом України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 р. та рішення загальних зборів акціонерів від 22.06.2009 р. були внесені зміни щодо назви позивача з ВАТ «Універсал Банк» на ПАТ «Універсал Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк», звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 23.04.2008 р., між ними та відповідачем ОСОБА_2, був укладений кредитний договір № VE 20889 про видачу та використання кредитних карток, відповідно до умов якого, банк надав, а відповідач прийняв та зобов'язався повернути кредит у сумі 10000 грн. та згідно п.п. 5.3, 6.2, 16.2 договору, за перевищення кредитного ліміту встановлюється плата в розмірі 3% від суми перевищення карткового ліміту, але не менше ніж 50 грн., у випадку зняття готівки у банкоматах та відділеннях банку, держатель повинен сплатити плату, яка згідно додатку № 1 до договору становить 3% від знятої суми, але не менше 10 грн.

Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач порушив істотні умови щодо здійснення платежів за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 17.03.2015 р. становить 23361,44 грн. і складається з кредиту в сумі 10280,34 грн., відсотків 12563,35 грн. та плати 517,75 грн., які представник позивача у позові просив стягнути з відповідача на свою користь та суму судового збору 243,60 грн.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки з викликом досуду, але надіслав до суду заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі та на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, просив суд слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 30-33).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою його місця проживання і повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, що підтверджується довідкою Овідіопольського РС ГУДМС України в Одеській області № 1117 від 07.04.2015 р. про реєстрацію відповідача за адресою : смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 140а, а також поштовим повідомленням з відміткою листоноші «відсутній вдома», причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 27,36).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Крім цього, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що 23.04.2008 р., між ними та відповідачем ОСОБА_2, був укладений кредитний договір № VE 20889 про видачу та використання кредитних карток, відповідно до умов якого, банк надав, а відповідач прийняв та зобов'язався повернути кредит у сумі 10000 грн. та згідно п.п. 5.3, 6.2, 16.2 договору, за перевищення кредитного ліміту встановлюється плата в розмірі 3% від суми перевищення карткового ліміту, але не менше ніж 50 грн., у випадку зняття готівки у банкоматах та відділеннях банку, держатель повинен сплатити плату, яка згідно додатку № 1 до договору становить 3% від знятої суми, але не менше 10 грн. (а.с. 13-20).

Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач порушив істотні умови щодо здійснення платежів за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 17.03.2015 р. становить 23361,44 грн. і складається з кредиту в сумі 10280,34 грн., відсотків 12563,35 грн. та плати 517,75 грн., обґрунтований розрахунок якої, був складений банком у відповідності з діючим законодавством та умов вищевказаного кредитного договору та перевірений судом (а.с. 5-9).

На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків та пені, відповідачем суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. (а.с. 4).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,549,550,617,554,626,612,625,629,1048,1050,1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № VE 20889 від 23.04.2008 року, у розмірі - 23361,44 грн. та судовий збір 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій