Ухвала суду № 44486775, 25.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/2544/13-ц Провадження № 22-ц/772/1225/2015Головуючий в суді першої інстанції Зарічанський В. Г.Категорія 44Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого:Жданкіна В.В.

Суддів: Ковальчука О.В., Копаничук С.Г.

При секретарі: Агєєвій Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся у Крижопільський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивований тим, що 24 липня 1996 року ОСОБА_11, відповідно з нотаріально оформленим договором купівлі- продажу, придбав у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому продав позивачеві. Договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений між ОСОБА_11. та ОСОБА_10, був визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року. 20 травня 2011 року ОСОБА_10 зареєстрував в Тульчинському МБТІ право власності на зазначену квартиру і є на даний час

єдиним її власником. Оскільки відповідачі проживають в цьому помешканні, звільнити добровільно його не бажають, ОСОБА_10 змушений звернутися в суд з даним позовом ( а. с. 2-4 ).

Ухвалами Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року до участі у справі за первісним позовом залучені в якості співвідпові¬дача ОСОБА_7, як піклувальник неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - служба у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області ( а. с. 40, 41 ).

13 січня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_10 про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ( а. с.42-43 ), посилаючись на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладе¬ний 20 січня 1993 року між державним підприємством «Крижопільські електричні мережі» і ОСОБА_9, рішенням Крижопільського районного суду Вінни¬цької області від 24 грудня 2010 року визнаний недійсним. Це судове рішення набуло законної сили. Враховуючи наявність вказаного рішення суду, наступні правочини з відчуження квартири 24.07.1996 року ОСОБА_9 ОСОБА_11, у 2008 році ОСОБА_11 ОСОБА_10 - є нікчемними.

21 січня та 19 березня 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, подали до суду заяви про збільшення позовних вимог, зазначивши відповідачами крім ОСОБА_10 також Крижопільську селищну раду, ПАТ «АК «Вінниця- обленерго». Відповідачі-позивачі посилалися на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 січня 1993 року між державним підприємством Крижопільські районні електричні мережі та ОСОБА_9 рішенням Крижопільського районного суду Віннницької області від 24 грудня 2010 року визнаний недійсним як такий, що не відповідав вимогам закону. Проте, ще 24 липня 1996 року ОСОБА_9 продав цю квартиру ОСОБА_11, чим були грубо порушені інтереси інших мешканців цього житла, в т.ч. неповнолітнього на той час ОСОБА_3, який разом з матір'ю зареєстрований був у помешканні з 16 лютого 1993 року. ОСОБА_11 продав квартиру ОСОБА_10, договір купівлі-продажу, укладений ними, визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року. ОСОБА_10 на даний час зареєстрований власником придбаної нерухомості. Стосовно кількох укладених в подальшому правочинів щодо спірної квартири, мають місце судові рішення, однак вони втрачають значення, оскільки всі зазначені правочини відносно помешкання є нікчемними. Зокрема, договір відчуження квартири ОСОБА_11 ОСОБА_10, укладний у 2008 році, є нікчемним. У приватизації квартири відповідачам-позивачам Крижопільська селищна рада у листопаді 2013 року відмовила, пославшись на те, що не є власником цього житла. (а/с 52-54, 117-119).

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зустрічного позову ОСОБА_3 і ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 16.02.2015 р. ухвалено, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_4 задовольнити. Усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 114,70 грн. судового збору за позовну заяву, 121,80 грн. судового збору за апеляційну скаргу та 173,52 грн. за касаційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6. просить скасувати рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року, як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального права, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та постановити нове, яким його позов задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що між ОСОБА_9 та Державним підприємством "Крижопільські районні електричні мережі" договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було укладено 20 січня 1993 року.

Відповідач ОСОБА_6 був зареєстрований у вищевказаній квартирі разом зі своєю матір`ю відповідачкою ОСОБА_5, яка рішенням Крижопільського районного суду від 5 червня 2008 року була позбавлена батьківських прав стосовно синів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а/с 16 ), лише 16 лютого 1993 року, тобто після укладення зазначеного договору купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_6 народився лише ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вказаний договір на нього не мав ніякого впливу.

24 липня 1996 року ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, а 18 серпня 2007 року між зазначеними особами було укладено договір купівлі-продажу вищеназваної квартири, який був визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року і який є чинним.

Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_4, на підставі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року, зареєстрований власником зазначеної квартири.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року, яке набуло законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між Державним підприємством "Крижопільські електричні мережі" та ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори 20 січня 1993 року за №129; сторони повернуто в той майновий стан, в якому вони перебували дойого вчинення.( а/с 57-58).

Проте, ОСОБА_9 28 квітня 2011 року помер (а/с 62), право ж власності на квартиру зареєстровене за ОСОБА_4

Статті 317, 319 ЦК України, вказують на належність власникові прав володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Стаття 328 ЦК України говорить про те, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норми ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Ст.156 ЖК України та 405 ЦК України, говорять, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим приміщенням може виникнути лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності втрачається і право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-158 цс 14 від 5 листопада 2014 року, яка відповідно до норми ст.360-7 ЦПК України, є обов`язковою для всіх судів, проте, зазначене не було враховане судом першої інстанції при ухваленні рішення щодо первинного позову.

ОСОБА_6 був зареєстрований у 1993 році у спірній квартирі з дозволу ОСОБА_9, який як власник квартири, у 1996 році реалізував своє право та продав квартиру ОСОБА_11 Батьки апелянта - ОСОБА_5 та ОСОБА_14 не були власниками спірного житла, а тому, відповідно, у ОСОБА_6 також немає правових підстав для набуття права власносності на дане житло.

Права членів сім`ї власника квартири є похідними від права самого власника; що закон не передбачає переходу прав і обов`язків в частині збереження права користування житлом членів сім`ї колишнього власника у випадку зміни власника квартири, а відтак, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні зустрічного позову через відсутність правових підстав для такого позову.

З огляду на викладене, рішення суду в оспорюваній частині слід залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 і ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді :/підписи/

З оригіналом вірно: