Постанова № 44483788, 27.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 908/525/15-г

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Курченко В.А.

за участю :

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор" (вх. №2291 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.15 у справі № 908/525/15-г

за заявою ТОВ "Енергомехкомплект", м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 31623913)

до ПАТ "Запоріжтрансформатор" . м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 00213428)

про стягнення 33 037,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомехкомплект» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» 33037,46 грн., які складаються з основного боргу в сумі 24000,00 грн., 4320,00 грн. пені, 556,27 грн. річних та 4161,19 грн. втрат від інфляції.

Позивач підставою виникнення спору зазначає порушення відповідачем умов договору поставки № К004147 від 27.11.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Заборгованість за договором на момент звернення до суду з позовною заявою складає 24000,00 грн. Тривала затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Позивач просить судові витрати, пов’язані із розглядом справи, віднести на відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.03.2015р. у справі № 908/525/15-г (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600; код ЄДРПОУ 00213428) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомехкомплект» (вул. Експресівська, буд. 26, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69008; код ЄДРПОУ 31623914) основний борг в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., пеню в сумі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 27 коп. втрати від інфляції в сумі 4161 (чотири тисячі сто шістдесят одну) грн. 19 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням в частині розміру пені, яка підлягає стягненню, а також в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення господарським судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2015р. у справі № 908/525/15-г, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до суми 500,00 грн.; розстрочити виконання рішення протягом 3-х місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.05.2015р.

Від позивача надійшов відзив (вх. 6763 від 24.04.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому він наводить заперечення на доводи апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. 6884 від 27.04.2015р.), в якому він просить проводити розгляд апеляційної скарги без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 27.05.2015р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, заявлене відповідачем клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його уповноваженого представника, судова колегія вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомехкомплект» (постачальник) і публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (покупець) був укладений договір поставки № К004147, відповідно до пункту 1.1 якого позивач прийняв на себе зобов’язання передати (поставити) в обумовлені строки, а відповідач прийняти і оплатити згідно з умовами даного договору товар. Номенклатура та кількість товару обумовлюються сторонами у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

27.11.2013р. сторонами підписано специфікацію № 1, на підставі якої відповідачу позивач поставив товар на загальну суму 48000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 53 від 07.04.2014р. та товарно-транспортною накладною № ТТН 000000047 від 07.04.2014р. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 26006 від 16.04.2014р.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4 договору встановлено умови оплати: 50% - передплата, 50% - оплата впродовж 10 робочих днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Оскільки поставка товару відбулась після надходження на розрахунковий рахунок позивача 24000,00 грн. передплати, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок в сумі 24000,00 грн. до 21.04.2014р.

Факт отримання товару та наявності суми основного боргу у розмірі 24000,00 грн. не заперечується відповідачем.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зважаючи на викладене та те, що на момент винесення оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми основного боргу, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24000 грн. законне та обґрунтоване.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду першої інстанції стягнуто з відповідача 556,27 грн. 3% річних та інфляційні втрати в сумі 4161,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши розрахунок річних та інфляційних витрат, судова колегія вважає його арифметично вірним та відповідним умовам договору та закону, отже рішення господарського суду в цій частині правомірне.

Позивачем, крім іншого, заявлено до стягнення 4320 грн. пені. Рішенням господарського суду Запорізької області зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені на 50 % до 2160 грн.

Заявник апеляційної скарги не погодився з розміром стягнутої суми пені та просить урахувати його майновий стан та зменшити розмір пені до 500 грн. і розстрочити виконання рішення протягом 3-х місяців пропорційним щомісячним погашенням суми, яка підлягає стягненню.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до п. 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Гоосподарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що застосовуючи приписи п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарські суди повинні об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У заяві про зменшення пені та розстрочці виконання рішення відповідач посилається на кризу, важке матеріальне становище, що призвело до складності виконання зобов'язання.

Однак, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що криза та важке матеріальне становище не є винятковою обставиною і, крім того, впливає також і на фінансову діяльність позивача.

Криза, падіння попиту на продукцію відповідача, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його вини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що поставка товару відбулась ще у квітні 2014р. - майже рік тому, за весь цей час відповідачем не здійснено жодної оплати за своїми зобов'язаннями перед позивачем.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне наголосити на тому, що зменшення розміру санкцій, заявлених до стягнення є правом, а не обов'язком суду і можливе лише у разі наявності підстав, які б вказували на необхідність застосування вказаної норми.

У пункті 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою відстрочки, розстрочки, зміни способу виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановлені господарським судом способом.

Відповідач (заявник апеляційної скарги) посилається на важке фінансове становище, однак статтею 42 ГК України передбачено, що господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Позивач просить відстрочити виконання рішення на три місяці, однак судова колегія звертає увагу, на те, що ним не надано доказів того, що на вказану ним дату зміняться обставини та в результаті таких змін він буде мати можливість виконати рішення.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 року по справі № 908/525/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.03.15 у справі № 908/525/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.06.2015р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.