Постанова № 44483773, 25.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа № 908/5468/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Закревського А.Ю., дов. №5 від 14.01.2015

відповідача - Степанова А.В., дов. б/н від 01.08.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС", м. Донецьк (вх.№2391З/3)

на рішення господарського суду Запорізької області від "28" січня 2015р. у справі № 908/5468/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ ТРЕЙД", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС",

м. Донецьк,

про стягнення 309 234,62 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "АКТИВ ТРЕЙД", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" заборгованості в загальній сумі 309234,62 грн., з якої 264903,06 грн. основний борг, 24928,76 грн. пеня, 2525,92 грн. - 3% річних та 16876,88 грн. інфляційних втрат, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №62 від 01.03.2013 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 р. (суддя Хуторной В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ ТРЕЙД" заборгованість в сумі 264903,06 грн., 3% річних в розмірі 283,05 грн. та судовий збір в розмірі 5303,72 грн. В іншій частині відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 року по справі №908/5468/14, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив про те, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам укладеного сторонами договору поставки №62 від 01.03.2013 р., а саме, п.5.5. та п. 10.7. договору, відповідно до яких сторонами було узгоджено умови та порядок здійснення розрахунків між сторонами, а також строки надання звіту про реалізований товар. Крім того, скаржник зауважував на тому, що заборгованість в розмірі 261792,66 грн. ним визнається, проте, проведення антитерористичної операції в Донецькій області, зокрема у м. Донецькі, де ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" здійснює свою господарську діяльність, призвело до неможливості продажу відповідачем товару, отриманого за договором на умовах реалізації, а також повернення нереалізованого товару позивачу. Вказані обставини, за твердженням заявника, призвели до тимчасової неможливості своєчасного та в повному обсязі виконання господарських зобов'язань за укладеним договором. Також, посилаючись на приписи ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вважає відсутніми підстави для нарахування штрафних санкцій за вказаним договором поставки. До того ж, скаржник не погоджується із сумою заборгованості, заявленою позивачем до стягнення в розмірі 264903,06 грн., оскільки вважає, що актом звірки взаємних розрахунків від 16.01.2015 підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 261792,66 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 апеляційну скаргу ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2015 року в складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект Донбасс" (вх.№2577З/3) на ухвалу господарського суду Запорізької області від "06" квітня 2015р. у справі № 908/5468/14 прийнято до провадження та її розгляд призначено на 13.05.2015р. 0 15:30 год. в складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

Розпорядженням голови суду від 12.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Потапенка В.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І. В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект Донбас" про відкладення розгляду справи. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект Донбасс" (вх.№2577З/3) на ухвалу господарського суду Запорізької області від "06" квітня 2015р. відкладено на "25" травня 2015р. о 10:45 год.

Розпорядженням голови суду від 22.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

20.05.2015 позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Запорізької області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 р. між ТОВ "АКТИВ ТРЕЙД" (постачальник, позивач у справі) та ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки №62, відповідно до умов якого, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 01.03.2013 р., Постачальник зобов'язався в порядку і на умовах цього договору передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти його та сплатити його вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1. договору, постачальник (позивач) зобов'язується прийняти замовлення на постачання товару від покупця (відповідача).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що Постачальник зобов'язується виконати замовлення Покупця на поставку товару в строк 5 календарних днів з моменту отримання замовлення. Замовлення складається у письмовій формі і передається факсимальним або іншими способами зв'язку.

За умовами 2.6 договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 01.03.2013) Постачальник зобов'язується надати разом з кожним постачанням товару наступні документи: товарну накладну на відпуск (видаткова накладна); податкову накладну; у разі повернення товару - корегувальну накладну та інші документи, визначеним цим пунктом.

Розділом 4 договору (п. 4.4 в редакції, узгодженій в протоколі розбіжностей) сторони також погодили Умови прийняття та повернення товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки, загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім товарним накладним і включає ПДВ 20%.

Ціна на товар включає вартість доставки та розвантаження, транспортування, зберігання, упаковки, маркування, тари (п. 5.4 Договору поставки).

За змістом п. 5.5 договору, оплата здійснюється один раз в 14 календарних днів за реалізований товар.

За погодженням сторін, форма і порядок оплати можуть бути змінені (п. 5.6 Договору поставки).

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін з дати, яка вказана в преамбулі цього договору, і діє впродовж одного року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, отриманого іншою стороною за 14 днів до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах, які були передбачені цим договором (п. 9.2 Договору поставки).

У відповідності до п. 9.5, договір може бути розірваний з за обоюдною згодою сторін, закріпленому письмово.

За умовами п. 9.8. договору в редакції Протоколу розбіжностей, Постачальник має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку систематичного (три і більше разів) порушення Покупцем строків оплати по договору.

Згідно з п. 10.7, викладеному в редакції Протоколу розбіжностей, Покупець зобов'язаний в кінці кожного місяця , але не пізніше , ніж 10 числа наступного місяця, надавати поставчальнику інформацію про продаж або залишки товару Постачальника у мережі Покупця.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилався на те, що протягом дії договору позивач належним чином виконував умови договору щодо поставки товару відповідачу та здійснив поставку товару на загальну суму 2091260,26 грн. Відповідач частково оплатив поставлену продукцію в розмірі 1826357,20 грн., проте, остаточних розрахунків за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим, станом на момент звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем склала 264 903,06 грн.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині строків оплати за договором, позивач, у відповідності до умов п. 9.8. договору в редакції Протоколу розбіжностей, направив 26.09.2014 відповідачу повідомлення №206 про розірвання договору поставки, який останнім залишено без відповіді.

Крім того, в порядку досудового врегулювання спору позивач, 31.10.2014 р. направив на адресу відповідача претензію №242 та вимагав протягом трьох календарних днів з моменту одержання повідомлення здійснити оплату реалізованого товару в розмірі 264903,06 грн. (а. с. 50 т. 1).

Проте, відповідач відповіді на претензію позивача не надав, заборгованість за отриманий товар не сплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 264903,06 грн. Також, враховуючи порушення відповідачем дисципліни розрахунків, позивачем було заявлено до стягнення 24928,76 грн. пені за період з 10.07.2014 по 24.11.2014, 2525,92 грн. - 3% річних за період з 10.07.2014 по 24.11.2014 та 16876,88 грн. інфляційних втрат за період з 10.07.2014 по 31.10.2014.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ ТРЕЙД" заборгованість в сумі 264903,06 грн., 3% річних в розмірі 283,05 грн. та судовий збір в розмірі 5303,72 грн. В іншій частині відмовлено.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки товару позивачем та його отримання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо остаточного погашення заборгованості відповідач не надав, обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не представив. У зв'язку з цим, посилаючись на приписи ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 264903,06 грн. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 283,05 грн. за період з 18.10.2014 по 31.10.2014 та безпідставність вимог про стягнення пені та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №62 від 01.03.2013 р.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором №62 від 01.03.2013 р. та протягом дії договору, здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2091260,26 грн.

За отриманий за договором поставки №62 від 01.03.2013 р. товар відповідач розрахувався частково та сплатив на користь позивача 1826357,20 грн., що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку ТОВ "АКТИВ ТРЕЙД", наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, решта отриманого за договором товару, а саме, за видатковими накладними: №Рбн-0003618 від 15.05.2014р. на суму 24966,72 грн.; №Рбн-0003653 від 15.05.2014р. на суму 13121,52 грн.; №Рбн-0003654 від 15.05.2014р. на суму 11771,82 грн.; №Рбн-0003655 від 15.05.2014р. на суму 1153,20 грн.; №Рбн-0003714 від 19.05.2014р. на суму 36086,76 грн.; №Рбн-0003717 від 19.05.2014р. на суму 55581,84 грн.; №Рбн-0003747 від 20.05.2014р. на суму 28805,28 грн.; №Рбн-0003919 від 26.05.2014р. на суму 1068,66 грн.; №Рбн-0003960 від 27.05.2014р. на суму 1433,76 грн.; №Рбн-0004136 від 02.06.2014р. на суму 39504,42 грн.; №Рбн-0004137 від 02.06.2014р. на суму 3753,06 грн.; №Рбн-0004174 від 02.06.2014р. на суму 4190,52 грн.; №Рбн-0004811 від 25.06.2014р. на суму 3505,92 грн.; №Рбн-0004812 від 25.06.2014р. на суму 3806,04 грн.; №Рбн-0004813 від 25.06.2014р. на суму 42601,86 грн.; №Рбн-0004814 від 25.06.2014р. на суму 6054,42 грн.; №Рбн-0004815 від 25.06.2014р. на суму 2140,62 грн.; №Рбн-0004816 від 25.06.2014р. на суму 2519,28 грн.; №Рбн-0004916 від 27.06.2014р. на суму 5575,74 грн. залишилась відповідачем несплаченою.

Здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що вони відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та є підставою для оплати за поставлений товар.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.5 договору, оплата за реалізований товар здійснюється один раз в 14 календарних днів.

До того ж, згідно п. 10.7, викладеному в редакції Протоколу розбіжностей, сторони дійшли згоди, що відповідач зобов'язаний в кінці кожного місяця , але не пізніше , ніж 10 числа наступного місяця, надавати позивачу інформацію про продаж або залишки товару Постачальника у мережі Покупця.

Дослідженням обставин по справі встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного договору №62 від 01.03.2013 р. починаючи з липня 2014 р. перестав надавати звіти за реалізований товар, розрахунків за отриманий товар згідно вищевказаних видаткових накладних не здійснив, доказів такої оплати суду не надав і матеріали справи таких доказів не містять.

За умовами п. 9.8. договору в редакції Протоколу розбіжностей, Постачальник має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку систематичного (три і більше разів) порушення Покупцем строків оплати по договору.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано жодним чином відповідачем, останнім не були виконані умови договору, як в частині своєчасного надання позивачу звітів за реалізований товар, так і в частині своєчасного здійснення розрахунків за договором.

У зв'язку з цим, 26.09.2014 р. позивач, керуючись приписами п. 9.8. договору поставки №62 від 01.03.2013, цінним листом направив відповідачу повідомлення №206 про розірвання договору, яким проінформував відповідача про розірвання договору поставки №62 від 01.03.2013 р., а також вимагав розрахуватись за отриманий товар протягом 15 календарних днів. Отже, з урахуванням встановленого строку поштового перебігу (5 днів) та встановленого позивачем в повідомлення 15-денного строку, відповідач повинен був розрахуватись (з урахуванням того, що договір розірвано в односторонньому порядку) не пізніше 18 жовтня 2014 р.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте встановлені по справі обставини свідчать про те, що відповідач залишив повідомлення позивача №206 про розірвання договору без відповіді, нереалізований товар не повернув, звітів, на підтвердження фактичної наявності залишків нереалізованого товару за місцем його реалізації/ та або зберігання позивачу з липня 2014 року не надавав, розрахунків за отриманий за договором товар не здійснив.

З огляду на зазначене, колегія суддів також констатує, що своїми діями відповідач суттєво порушив умови укладеного договору, у зв'язку з чим вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір поставки №62 від 01.03.2013 р., починаючи з 1 жовтня 2014 року, є розірваним.

Відповідач проти наявності заборгованості в розмірі 261792,66 грн. не заперечував, проте, в апеляційній скарзі наполягає на тому, що товар, вартість якого просить стягнути позивач, на теперішній час не реалізований та знаходиться в магазині та складських приміщеннях у м. Донецьку в торгівельному центрі «Білий Лебідь». Крім того, скаржник зауважує на тому, що проведення антитерористичної операції в Донецькій області, зокрема у м. Донецькі, де ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ ДОНБАС" здійснює свою господарську діяльність, призвело до неможливості продажу відповідачем товару, отриманого за договором на умовах реалізації, а також повернення нереалізованого товару позивачу. Вказані обставини, за твердженням заявника, призвели до тимчасової неможливості своєчасного та в повному обсязі виконання господарських зобов'язань за укладеним договором.

Проте колегія суддів критично ставиться до вказаних заперечень, оскільки, відповідач в порушення умов договору та прийнятих на себе зобов'язань щодо належного виконання умов договору, не здійснив будь-яких дій, направлених на належне повідомлення позивача про наявність залишків товару, отриманого за договором, а також про неможливість реалізації та повернення вказаного товару. Вимоги позивача, викладені ним як у Претензії №242 від 31.10.2014 про необхідність погашення заборгованості, так і Повідомлення № 206 про розірвання Договору поставки, залишені відповідачем без виконання та відповіді, що свідчить про ігнорування відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого ним товару та порушення прав позивача на одержання грошових коштів за поставлений товар.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.»

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні» N 671/97-ВР від 2 грудня 1997 року, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.»

Враховуючи, що відповідачем не надано до матеріалів справи сертифікату, яким відповідач засвідчується настання форс - мажорних обставин, колегія суддів вважає про відсутність підстав для посилання на дані обставини як на підставу звільнення відповідача від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Беручи до уваги викладені обставини, зважаючи на те, що факт поставки позивачем товару підтверджується належними доказами у справі та не спростовується відповідачем, останній не надав доказів остаточного погашення суми боргу та доказів знаходження у нього нереалізованого за договором товару, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, з урахуванням приписів 692 ЦК України, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений згідно договору №62 від 01.03.2013 р. товар є обґрунтованими та правомірними.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума основного боргу за укладеним договором складає саме 264 903,06 грн.

Так, в матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки взаєморозрахунків від 16.01.2015 за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками сторін та відповідно до якого, сторони підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним договором, станом на 16.01.2015 становить 261792,66 грн. (а.с.239, т.2)

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою носить інформаційний характер та не може вважатися безумовною підставою для стягнення оспорюваної суми. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів. Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів разом з документами первинного бухгалтерського обліку (належним чином оформленими видатковими накладними) в якості доказу на підтвердження наявності у відповідача заборгованості в сумі 261792,66 грн.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що загальна сума заборгованості відповідача за договором поставки №62 від 01.03.2013 становить 261792,66 грн., у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за договором №62 від 01.03.2013 саме в розмірі 261792,66 грн. та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3110,40 грн. основної заборгованості.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що договір поставки №62 від 01.03.2013 є розірваним в односторонньому порядку з 01.10.2014 року, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 24928,76 грн.

Також в силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд попередньої інстанції, дослідивши правильність проведеного позивачем розрахунку сум, встановив, що вірний період, за який слід розраховувати інфляційні втрати, починається з листопада 2014р., а тому дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 16876,88 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги, що сума основної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 261792,66 грн., колегія суддів, приходить до висновку про нарахування 3% річних саме від вказаної суми. Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних, колегія суддів зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.10.2014 р. по 31.10.2014 р. в розмірі 279,92 грн., у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 3,33 грн.

Доводи скаржника стосовно відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій за вказаним договором з урахуванням вимог, встановлених ст. 2 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон), колегія суддів вважає безпідставними враховуючи наступне.

На виконання Закону № 1669-VII, Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 року Розпорядженням №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік). Відповідно до цього Переліку до таких населених пунктів віднесено й м. Донецьк, де зареєстрований відповідач.

Однак 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження №1079-р, яким зупинив дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.

26.01.2015 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/18327/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.14р. №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.15р. по цій же справі апеляційну скаргу КМУ залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 28.04.2015р. №К/800/19383/15 прийнято до провадження касаційну скаргу КМ України. Одночасно, виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.15р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суді України зупинено.

Таким чином, як на час винесення господарським судом Запорізької області рішення (28.01.2015 р.), так і на цей час, відсутня можливість застосування Закону №1669 від 02.09.2014 року щодо заборони нарахування пені та штрафів, оскільки відсутня юридична сила Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то у відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект Донбас" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі № 908/5468/14 в частині стягнення 3100, 40 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3,33 грн. та 61,61 судового збору за подання позовної заяви скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі № 908/5468/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Трейд" (02660, м.Київ, проспект Визволителів, буд.3, поверх 4, кім.1 код ЄДР 334444911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект Донбас" (83082, м.Донецьк, вулиця Артема, буд.143, код ЄДР33280448) 61,61 грн. судового збору за подання позовної заяви та 33,86 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.