Рішення № 44482954, 10.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 922/1536/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в о. філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків 3-я особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ТОВ "Будсім", м. Київ 2) ТОВ "Карпос", м. Київ до Іноземне підприємство "Калісто", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Кайдашов В.С., за дов.

відповідача - не з'явився.

третьої особи (ТОВ "Будсім") - не з'явився.

третьої особи ( ТОВ "Карпос") - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в о. філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові про стягнення з ІП "Калісто" заборгованості в сумі 26 063 394,71 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представники третіх осіб в призначене судове засідання не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про час та місце слухання справи були повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01.04.2009 між Іноземним підприємством «Калісто» (Покупець, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсім» (Постачальник, третя особа по справі) було укладено договір поставки № 437/07/09, відповідні до умов якого ТОВ «Будсім» зобов'язалося передати у власність ІП «Калісто» товар, а ІП «Калісто» зобов'язалося прийняти товар і здійснити його оплату відповідно до умов цього договору.

Зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 (п. 10.1).

Відповідно до п. 3.3. цього договору сторони можуть здійснювати розрахунки з використанням векселів.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

В якості розрахунку за договором поставки № 437/07/09 від 01.04.2009 ІП «Калісто» видало ТОВ «Будсім» прості процентні товарні векселі, копії яких містяться в матеріалах справи.

28.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпос» (Постачальник, третя особа по справі) та Іноземним підприємством «Калісто» (Покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки № 49/11, відповідно до умов якого ТОВ «Карпос» зобов'язалося передати у власність ІП «Калісто» товар, а ІП «Калісто» зобов'язалося прийняти товар і здійснити його оплату відповідно до умов цього договору.

Зазначений договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 25.12.2013 (п. 10.1).

Відповідно до п. 3.3. цього договору можлива вексельна і інша, що не заборонена діючим законодавством України форма розрахунків.

В якості розрахунку за договором поставки № 49/11 від 28.03.2011 ІП «Калісто» видало ТОВ «Карпос» прості процентні товарні векселі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (Банк, позивач по справі) та Іноземним підприємством «Калісто» (Векселедавець, відповідач по справі) було укладено Договір № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 року на загальну суму врахування не більше 21 000 000,00 грн. (Ліміт заборгованості), строком дії до 20 грудня 2013 року.

Договором № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 року передбачено відкриття векселедержателям, строком дії до 20.12.2013 року невідновлювальної лінії з врахуванням у векселедержателів простих процентних товарних векселів та врахування у останніх у межах цієї лінії прості процентні товарні векселів, виписані Векселедавцем, зі зменшенням Ліміту заборгованості у жовтні-грудні 2012 року по 250 000,00 гривень та щомісячно протягом 2013 року (рівними частинами щомісяця, крім грудня 2013 року), зі ставкою дисконту на рівні не менше 19% річних від повної суми векселів.

У рамках Договору № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 року укладено наступні договори врахування векселів (далі -Договори):

- № 6811212-1 від 02.08.2012 з ТОВ "Будсім» про врахування простих товарних векселів на суму врахування 16 500 000,00 грн., з дисконтом не менше 19% річних від повної суми векселя;

- № 6811212-2 від 02.08.2012 з ТОВ «Карпос» про врахування простих товарних векселів на суму врахування 4 500 000,00 грн. з дисконтом не менше 19% річних від повної суми векселя.

Договором врахування векселів № 6811212-1 від 02.08.2012 передбачено, що Банк враховує, а ТОВ «Будсім» передає Банку у власність згідно із реєстром та за актом приймання-передачі прості товарні векселі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2012 року ТОВ «Будсім» передало векселі Банку з бланковим індосаментом за актом прийому-передачі векселів (копія міститься в матеріалах справи), на підставі чого Банк є законним векселедержателем таких векселів.

Договором врахування векселів № 6811212-2 від 02.08.2012 року передбачено, що Банк враховує, а ТОВ «Карпос» передає Банку у власність згідно із реєстром та за актом приймання-передачі прості товарні векселі

02.08.2012 року ТОВ «Карпос» передало векселі Банку з бланковим індосаментом за актом прийому-передачі векселів (копія міститься в матеріалах справи), на підставі чого Банк є законним векселедержателем таких векселів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі -Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Аналогічне визначення векселя міститься у пункті 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508. згідно з яким вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, вексель являє собою спосіб розрахунків, тобто є грошовим зобов'язанням, яке в силу статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 11 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон), будь-який переказний вексель (як і простий) може бути переданий шляхом індосаменту. За частиною 1 статті 12 Уніфікованого Закону, індосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною. За частиною 2 статті 13 Уніфікованого Закону, індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент).

Відповідно до статті 14 Уніфікованого Закону індосамент переносить усі права, що випливають з переказного (простого) векселя.

Особа, в якої знаходиться переказний (простий) вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим (стаття 16 Уніфікованого Закону).

Таким чином, позивач є законним векселедержателем векселів, що підтверджується бланковим індосаментом на зворотній стороні векселів.

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів (ст. 77 Уніфікованого Закону).

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі).

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Згідно із ст. 34 Уніфікованого Закону простий вексель (як і переказний) строком платежу за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений до платежу протягом одного року від дати його видачі. Векселедавець може встановити, що переказний (простий) вексель строком за пред'явленням не може бути пред'явленим до платежу раніше визначеного строку. У цьому разі строк для пред'явлення починається з цього строку.

Згідно із ст. ст. 43, 53, 77, 78 Уніфікованого закону, векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно зі статтями 47, 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

18.02.2014 року, 25.02.2014 року, 05.03.2014 року, 20.03.2014 року векселі були пред'явлені позивачем Векселедавцю до оплати згідно із Актами пред'явлення векселів до платежу, але оплачені ним не були.

Своєчасно несплачений простий вексель (як і переказний) зберігає за собою своє вексельне боргове зобов'язання лише у разі своєчасного протесту, під яким розуміється офіційно засвідчена вимога платежу (акцепту) і його неодержання (стаття 44 Уніфікованого Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Марченком В.М. своєчасно вчинені протести про неоплату векселів, а саме 19.02.2014 опротестовані векселі: серія АА 2368560, протест зареєстровано в реєстрі за № 129; серія АА 2368561, протест зареєстровано в реєстрі за № 130; серія АА 2368562, протест зареєстровано в реєстрі за № 131; 26.02.2014 опротестовані векселі: серія АА 2063461, протест зареєстровано в реєстрі за № 142; серія АА 2063462, протест зареєстровано в реєстрі за № 143; серія АА 2063463, протест зареєстровано в реєстрі за № 144; серія АА 2063464, протест зареєстровано в реєстрі за № 145; серія АА 2063465, протест зареєстровано в реєстрі за № 146; серія АА 2063466, протест зареєстровано в реєстрі за № 147; серія АА 2063467, протест зареєстровано в реєстрі за № 148; серія АА 2063468, протест зареєстровано в реєстрі за № 149; серія АА 2368559, протест зареєстровано в реєстрі за № 153; 05.03.2014 опротестовані векселі: серія АА 2063469, протест зареєстровано в реєстрі за № 157; серія АА 2063470, протест зареєстровано в реєстрі за № 156; серія АА 2063471, протест зареєстровано в реєстрі за № 158; серія АА 2063472, протест зареєстровано в реєстрі за № 159; серія АА 2063473, протест зареєстровано в реєстрі за № 160; серія АА 2063474, протест зареєстровано в реєстрі за № 161; серія АА 2063475, протест зареєстровано в реєстрі за № 162; серія АА 2063476, протест зареєстровано в реєстрі за № 163; серія АА 2063477, протест зареєстровано в реєстрі за № 164; 21.03.2014 опротестовані векселі: серія АА 2063532, протест зареєстровано в реєстрі за № 186; серія АА 2063533, протест зареєстровано в реєстрі за № 187; серія АА 2063534, протест зареєстровано в реєстрі за № 188; серія АА 2063535. протест зареєстровано в реєстрі за № 189; серія АА 2063536, протест зареєстровано в реєстрі за № 190; серія АА 2063537, протест зареєстровано в реєстрі за № 191; серія АА 2063538, протест зареєстровано в реєстрі за № 192; серія АА 2063483, протест зареєстровано в реєстрі за № 185; серія АА 2063478, протест зареєстровано в реєстрі за № 180; серія АА 2063479, протест зареєстровано в реєстрі за № 181; серія АА 2063480, протест зареєстровано в реєстрі за № 182; серія АА 2063481, протест зареєстровано в реєстрі за № 183; серія АА 2063482, протест зареєстровано в реєстрі за № 184.

Відповідно до статті 48 Уніфікованого Закону векселедержатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу:

- суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

- відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

- витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» застереження, обумовлені у статті 13 додатка II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином: відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 Уніфікованого Закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Відповідно до підпункту 3.4.2 пункту 3.4 Договору № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 Векселедавець зобов'язаний своєчасно (за пред'явленням до платежу банком) та у повному обсязі погашати Банку повну суму врахованих Банком векселів.

За невиконання або неналежне виконання Векселедавцем зобов'язань, визначених підпунктом 3.4.2 Договору № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012, Векселедавець сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу (п.п. 5.1.1 п. 5.1).

Крім того, підпунктом 3.4.10.5 пункту 3.4 Договору № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 передбачений обов'язок Векселедавця надавати до Банку консолідовану/комбіновану/управлінську звітність по Групі торгівельних підприємств (очищеної від внутрішньогрупових грошових потоків та з розшифровкою всіх статей) станом на 01.07.2012 у строк до 15.09.2012 та в подальшому, щоквартально не пізніше ніж за 45 днів після закінчення кварталу, щорічно - не пізніше 15 березня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 5.1.6 пункту 5.1 Договору № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 за невиконання або неналежне виконання Векселедавцем зобов'язань, визначених п.п. 3.4.10.5 цього Договору. Векселедавець сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 1,75% від повної суми врахованих та не погашених векселів за кожне таке порушення.

Матеріалами справи встановлено, Векселедавець неодноразово не виконував вищезазначені умови Договору № 6811212 про виконання зобов'язань за врахованими векселями від 01.08.2012 та не надавав до Банку консолідовану/комбіновану/управлінську звітність по Групі торгівельних підприємств, починаючи з 01.07.2013 та в подальшому.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України в п.24 Постанови Пленуму від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", крім вексельної суми з відсотками і відсотків, зазначених у ст. 48 Уніфікованого закону, векселедержатель має право вимагати відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат (п. З абзацу 1 зазначеної статті).

До таких витрат належать: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправлення повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс внаслідок невиконання вексельного зобов'язання і зв'язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.

Відповідно до довідок від 19.02.2014, 26.02.2014, 05.03.2014, 21.03.2014, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Марченком В.М., за вчинення нотаріальних дій, а саме вчинення протестів вищезазначених векселів, отримано плату в розмірі 185 620,00 грн., без ПДВ.

Таким чином, станом на 14.04.2014 заборгованість відповідача перед Банком за векселями становить 24 903 269,71 грн., крім того, штрафні санкції у розмірі 974505,00 грн. та витрати з опротестування векселів у розмірі 185 620,00 грн.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за векселями у розмірі 24 903 269,71 грн., штрафні санкції у розмірі 974 505,00 грн. та витрати з опротестування векселів у розмірі 185 620,00 грн., обґрунтованими наданими до матеріалів справи документами, відповідаючими вимогам діючого законодавства та підлягаючи задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Іноземного підприємства «Калісто» (61044, м. Харків, пр-т Московський, буд. 257, ідентифікаційний код 34756181) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі філії AT "Укрексімбанк" в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, п/р 3739101686 в філії AT "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618, ідентифікаційний код 19362160) суму заборгованості за векселями у розмірі 24 903 269,71 грн., штрафні санкції у розмірі 974 505,00 грн. та витрати з опротестування векселів у розмірі 185 620,00 грн., судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/1536/14