Рішення № 44482664, 25.05.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 р. Справа№ 914/874/15

За позовом:

Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»,

м. Червоноград, Львівська обл.;

до відповідача:

Комунального підприємства «Червоноградводоканал», м. Червоноград, Львівська обл.;

про:

стягнення 879963,45 грн. заборгованості

Суддя – Крупник Р.В.

Секретар – Айзенбарт А.І.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

18.03.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі – Позивач) до Комунального підприємства «Червоноградводоканал» (надалі – Відповідач) про стягнення 879963,45 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 19.03.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 06.04.2015р. Розгляд справи відкладався на 27.04.2015р., 18.05.2015р. та 25.05.2015р., про що судом винесено відповідні ухвали. Крім цього, ухвалою від 18.05.2015р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 18.05.2015р. через канцелярію суду подав клопотання, яким просить суд розглядати справу без його участі у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання.

В попередньому судовому засіданні заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 10.10.2002р. між позивачем та відповідачем було укладено Типовий договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №411. Крім цього 05.01.2012р. сторонами укладено Типовий договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №411. На виконання вказаних договорів позивачем в період з жовтня 2010р. по лютий 2015р. поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 698163,44 грн. Відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах, укладених договорів оплачувати поставлену йому теплову енергію, однак своїх зобов’язань не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 698163,44 грн. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів, представник просив суд крім основного боргу, стягнути з відповідача 15970,59 грн. пені, 21642,88 грн. три відсотки річних та 144186,54 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 18.05.2015р. через канцелярію суду подав клопотання, яким просить суд розглядати справу без його участі у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання. В попередньому судовому засіданні представник відповідача розмір основної суми боргу визнав, натомість проти стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат заперечив, просив суд в задоволенні цих позовних вимог відмовити, оскільки відповідач являється комунальним підприємством і не являється безпосереднім споживачем теплової енергії, її споживачами є фізичні та юридичні особи. Заборгованість, що є предметом даного позову виникла не звини відповідача, а у зв’язку з заборгованістю населення перед відповідачем за спожите водопостачання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2002р. між позивачем (надалі – Енергопостачальна організація) та відповідачем (надалі – Споживач) було укладено Типовий договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №411 (надалі – Договір), за умовами п. 1 якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Цей Договір набуває чинності 10.10.2002р. та діє до 31.12.2003р. (п. 10.1. Договору). Як пояснювали в попередньому судовому засіданні представники сторін, у зв’язку з відсутністю заперечень сторін, його дія Договору неодноразово продовжувалася на новий строк.

В подальшому, а саме 05.01.2012р. позивачем та відповідачем підписано новий Типовий договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №411 (надалі – Договір-2), згідно п. 10.1. якого, такий укладено до 31.12.2015р.

З матеріалів справи судом встановлено, що постачання теплової енергії за період з жовтня 2010р. здійснювалося на підставі Договору-1, а починаючи з 2012 року – на підставі Договору-2.

Відповідно до п. 2.1. Договорів теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до Договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року, технологічні потреби, кондиціювання повітря.

До Договорів позивачем долучено їх додатки, зокрема, обсяги постачання теплової енергії за кожним об’єктом, до якого постачається теплова енергія, схеми теплотраси, що перебуває на балансі споживача за кожним об’єктом теплопостачання. Також долучений до матеріалів справи перелік і об’єктів теплопостачання з зазначеною загальною площею будівель і приміщень (до Договору-1).

Факт підключення об’єктів споживача до системи теплоспоживання енергопостачальної організації, відповідачем не заперечувалося.

З матеріалів справи, зокрема, Актів реалізації теплової енергії за період з жовтня 2010р. по грудень 2011р. включно та Актів приймання-передачі наданих послуг з теплопостачання за період з січня 2012р. по лютий 2015р. включно судом встановлено, що за вказані періоди відповідачу була поставлена теплова енергія на суму 698163,44 грн. Вказаний факт, визнавався представниками відповідача в попередніх засіданнях.

В пункті 6.2.-6.5. Договорів сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в даному договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показами приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків за фактичними показниками приладів обліку. При відсутності приладів обліку, оплату за опалення та гаряче водопостачання буде проводитися згідно пред’явлених рахунків з боку постачальника без додаткового узгодження із споживачем. Різниця заявленого та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа иісяця, наступного за розрахунковим.

Однак, як встановлено судом, поставлена теплова енергія відповідачем оплачена не була, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 698163,44 грн. Вказана сума визнана відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою (вх. №20163/15 від 18.05.2015р.).

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати боргу відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, натомість позов в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає залишенню без розгляду з наступних правових підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Факт одержання теплової енергії за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечувався представниками відповідача, однак як пояснював представник відповідача у зв’язку з несплатою послуг безпосередніми споживачами, КП «Червоноградводоканал» не мало можливості у строки, передбачені Договорами розрахуватися за одержану теплову енергію.

Приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускаються, згідно ч. 7 ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 6.2.-6.5. Договорів термін кошти за спожиту ним теплову енергію сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 698163,44 грн.

Також, крім основної суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 15970,59 грн. пені, 21642,88 грн. три відсотки річних та 144186,54 грн. інфляційних втрат.

З матеріалів справи, зокрема, ухвали від 18.05.2015р. вбачається, що суд зобов’язував позивача надати детальний розрахунок штрафних санкцій. Проте, незважаючи на вимоги ухвали суду, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем представлений не був.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України визначено, зокрема, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до п. 4.9. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Оскільки з долученого до позовної заяви розрахунку суд не в змозі самостійно встановити, за яким саме договором (чи договорами) нараховується пеня, 3% річних та інфляційні, а детальний розрахунок таких, що витребовувався судом позивачем наданий не був, як і не було надано пояснень щодо неможливості проведення та подання детального розрахунку, господарський суд залишає без розгляду позов в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 13963,27 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Червоноградводоканал» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Л. Українки, 1; код ЄДРПОУ 00185347) на користь комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, 1; код ЄДРПОУ 23966248) 698163,44 грн. боргу та 13963,27 грн. судового збору.

3. Позов в частині стягнення з КП «Червоноградводоканал» на користь КП «Червоноградтеплокомуненерго» 15970,59 грн. пені, 21642,88 грн. три відсотки річних та 144186,54 грн. інфляційних втрат – залишити без розгляду.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Крупник Р.В.