Ухвала суду № 44482383, 28.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.05.2015Справа № 910/11661/15

За позовом Малого приватного підприємства «Джо»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Рева С.В. (довіреність від 05.03.2015)

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

06.05.2015 Мале приватне підприємство «Джо» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення в іноземній валюті №54 від 03.12.2014 Малого приватного підприємства «Джо» на перерахування 54668 доларів США 70 центів, що 16.12.2014 були списані Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» з рахунку №260094885701 позивача, шляхом перерахування 54668 доларів США 70 центів отримувачу, виконати платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 22.01.2015 Малого приватного підприємства «Джо» на перерахування 20000 доларів США, що 28.01.2015 були списані Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» з рахунку №260094885701 позивача, шляхом перерахування 20000 доларів США отримувачу.

28.05.2015 до суду надійшла заява позивача про повернення зайве сплаченого судового збору при зверненні до суду із даною позовною заявою у розмірі 609 грн.

У судове засідання представник відповідача не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвали господарського суду за належною юридичною адресою відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» зараховано на рахунок позивача грошові кошти від продажу іноземної валюти за на суми 54668 доларів США 70 центів та 20000 доларів США. Вказані обставини підтверджуються виписками з банківських рахунків від 28.04.2015 та 13.05.2015, наданими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі у справі № 910/11661/15-г на підставі положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо поданої позивачем заяви про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 609 грн. при зверненні до суду із позовною заявою, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з 01.01.2014 розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становить 1218 грн., а за подання позовних заяв майнового характеру - не менше 1827 грн. та не більше 73080 грн.

Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача виконати подані позивачем платіжні доручення на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування. З огляду на це суд дійшов висновку, що фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

У підпунктах 1.6 та 1.24 пункту 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» також надано тлумачення, що документом на переказ є, зокрема, паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу та їх клієнтами для передачі доручень на переказ коштів, а переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Отже, із наведеного тлумачення також вбачається, що наслідком зобов'язання банку виконати платіжне доручення буде рух певної конкретної визначеної у дорученні суми грошових коштів, які відповідно можуть бути вартісно оцінці.

Висновку про те, що вимога виконати платіжне доручення є майновою вимогою дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 № 3-24гс15, який вказав, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

При цьому висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, суд доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжні доручення направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, та отже такі позовні вимоги є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

Ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову (п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Із платіжного доручення №163 від 24.04.2015 вбачається, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 3045 грн.

Враховуючи те, що заявлена вимога є майновою, виходячи з офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України на день подання позову, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду із даною позовною заявою позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 31555 грн.

Враховуючи часткову сплату позивачем судового збору при зверненні до суду із даною позовною заявою, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 28510 грн. судового збору.

Виходячи з наведеного, заява позивача про повернення зайво сплаченого судового збору у сумі 609 грн. не підлягає задоволенню.

Крім того, частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у даному випадку суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Провадження у справі № 910/11661/15-г припинити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Джо» (20708, Черкаська область, м. Сміла, вул. Промислова, буд. 7, код 22793952) на користь Державного бюджету України 28510 (двадцять вісім тисяч п'ятсот десять) грн. судового збору, видати наказ.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код 09807856) на користь Малого приватного підприємства «Джо» (20708, Черкаська область, м. Сміла, вул. Промислова, буд. 7, код 22793952) 31555 (тридцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. судового збору, видати наказ.

Cуддя В.О. Демидов